Афоризми про Жанну д’Арк, про Орлеанську Діву і просто про Діву Франції
«Aliis inserviendo, ipse consumor» — «Служачи іншим, згоряю сам»
***
«Не мої це думки, і не я їх вигадав: істина є безначальна. Але ж люблю – тим мої, люби – і будуть твої…»
Г.С. Сковорода, 1774
***
«…як можна вважати, дуже хотіли із заздрощі, щоби із названою Жанною сталася якась прикрість. »
«Хроніка Діви» (1460?). Цит. Із праці о.Айроля.
***
« Жанна була у всьому гідна подиву, але який в ній Дух діяв – невідомо. Але, думали, що напевне Дух Святий »
Св.Антонін Флорентийський
***
«Інколи історики піддаются також матеріальному, або моральному тиску, котрий змушує їх підкорятися високопосадовим і впливовим чиновникам. Один із самих відомих дослідників Андре Кастело мав хоробрість (і яку хоробрість у ті часи!) видати в 1953 р. книгу Жана Грімо “Чи спалили Жанну д’Арк?” (видавництво «Аміо-Дюмон» у Парижі). Коли у 1970 р. Жерар Песм, прибічник версії Грімо, повернувся в размові з ним до цього питання, той відповів: “Я цілком згоден з Вами, проте мені заборонили про це говорити”. Аналогічним чином і католицький історик, почестний громодянин Ватикану і близький коллега папи Пія XI Едуар Шнайдер, котрий знайшов в секретних архівах Ватикану документи з книги Пуатьє, що підтверджували королівське походження Жанни, був змушений спростувати повідомлення про цю знахідку, написане його власною рукою…»
Робер Амбелен. Драмы и секреты истории.1981.
***
Робер Амбелен про методи дезінформації і деформації фактів та їх інтерпретації, що використовувались в офіційній історіографії Жанни д’Арк:
«В інших випадках робиться викривлений переклад творів авторів, що писали латинню…Можна, наприклад, не згадати про якийсь дуже вже красномовний фрагмент [тексти] , себто збрехати звичайним “замовченням”, що є гріхом вибачаємим. Або застосувати і прямі образи, як це робить згадана Режин Перну в своїй книзі “Жанна перед Кошонами” (Гра слів: “кошон” (прізвище епіскопа, що засудив Жанну) означає “свиня” – Примітка ред. До Р.Амбелену. Точніше слово “кошон” перекладається як підсвинок – Примітка С.О.Г.), коли характеристики, котрі вона дає історикам, не згідним з їєю точкой зору, доволі нагадують стиль завзятого Леона Доде, виключая, на жаль,його талант.
Справа може зайти і далі – більше від звичайних образ. Наш прекрасный и мужній коллега Жерар Песм мав необережність прибути на семінар, який був присвячений Жанні д’Арк, що відбувся у Орлеане в жовтні 1979 і., і продемонструвати монсеньору Пьеру Маро, почестному директору Національної школи Хартій, члену Інститута и голові (разом із Режин Перну) семінара фотокопію одного документу XV ст., який мав безпосередню дотичність до дискусії і знаходився в Національній бібліотеці. Його негайно оточив натовп розлючених ортодоксів, котрі намагалися заставити замовкнути 80-річного старого, вживая висловлення надзвичайно брутальні і однозначні. Що ж стосується монсеньора Маро, то той лише голосно заявив, що означений документ є підробним і він категорично відмовляеться його аналізувати.
А по закінченю “семінару” він же повернувся до Жерару Песму і засмученно прошепотів : “Ви чесна людина, пан Песм…”»
Р.Амбелен, 22.10.1980 г.
***
«Я не сомневаюсь, что если бы истина, что три угла треугольника равны двум углам квадрата, противоречила чьему-либо праву на власть или интересам тех, кто уже обладает властью, то, поскольку это было бы во власти тех, чьи интересы задеты этой истиной, учение геометрии было бы если не оспариваемо, то вытеснено сожжением всех книг по геометрии»
Томас Гоббс
***
«…Легенда про Жанну д’Арк (і’мя, яке за життя вона ніколи не вживала) – це одна з найбільших фальсифікаций у французській історії, можливо – сама велика брехня подібного роду. Ось чому, ми вважаємо своїм боргом особливо ретельно відтворити усі версії…»
Р.Амбелен, Подлинная личность Жанны, так называемой д’Арк/Драмы и секреты истории, 1993. г. – с.97.
***
«… З іншого боку, беззаперечно, судей насторожив епітет, котрим наділяли Жанну її голоси: “донька Божа” Той же вислів в чоловічому роді – “Син Божій” – означає Ісуса Христа. Надавати Жанні подібний же эпітет в жіночому роді означало відкрито штовхати її на шлях гордині. Подібна ініціатива, звичайно, аж ніяк не могла виходити від Михайла Архангела або від святих жінок, що зійшли з раю …»
Робер Амбелен, 1993, с. 164.
***
«В цім році (1436), в 20-го дня травня, Цнотливиця Жанна, яка перебувала у Франції, прибула у Гранж-оз-Орм біля Сен-Пріве і була туди приведена, щоби поговорити з декотрими з вельмож Меца, і наказала називати її Клод…І в той же день відвідали її оба брати, один з котрих був рицарем, а називати себе наказав мессір Пьєр, а другий Маленький Жан, бул зброєносцем. І думали вони, що вона була спалена. І коли побачили її вони, вони її признали, і також вчинила вона з ними…»
Р. Амбелен, 1993, с. 202. Цит. з “Мецького літопису настоятеля катедраля святого Тьебо” від 1436 р.
***
«…А зустріч між Жанной і Карлом VII відбулася тоді, коли, Жан дю Ліс, інакше названий Жаном д’Арком, вже повернувся до неї, безперечно, для того, щоби повідомити її про згоду короля на таку зустріч. Сама вона в свою чергу мала прибути до Орлеану наприкінці вересня 1439 р.
Побачення відбулося у саду Жака Буше, керуючого містом Орлеаном у господарських справах : “Було воно в саду в великій альтанці, за Гійомом Гуффьє, сеньором де Буазі і камергером короля Карла VII.
“Жанна попрямувала просто до короля, чим він був вражений и не зміг знайти інших слів, крім тих, що мовив до неї дуже ласкаво і вклоняючись їй : “Цнотливиця , душе моя, ласкаво прошу, в і’мя Пана Бога нашого, котрий знає таємницю що є між мною і Вами…” Ця умовна Цнотливиця, лишень почула слово “таємниця””, приклонила коліна»
Робер Амбелен, 1993,210.
***
«Те, що Карл VII беззаперечно впізнав в Дамі дез Армуаз, що стояла на колінах Цнотливицю, підтверджується тим, що ні на мить не виникало питання про те, що вона могла бути самозванкою. Ніколи і ніяких претензій не було висунуто ні до неї, ні до її супроводу.
А втім Карла VII під час цього спіткання оточували : Жан Дюнуа, бастард Орлеанський; Карл Анжуйський; пан де Шомон; архіепископ Вьєннський; а головне, Жан Рабато, в будинку якого Жанна мешкала в 1429 р. Йому належало згодом перебрати обов’язки голови парижського парламенту (в ті часи – судовий орган. – Прим. перекл.). На довершення, там був і архієпископ Реймський Реньо, учасник вінчання на царство, котрий достеменно знав Жанну, і зустрічався з нею і в Шиноні, і в Реймсі в 1429 р.»
Робер Амбелен, 1993,210-211.
***
«Справедливість не є частина доброчинності, а вся доброчинність, і протилежність її – несправедливість – не є частиною порочності, а порочність взагалі.»
АРИСТОТЕЛЬ
***
«Існують дві історії: історія офіційна, яку викладають у школі, і історія секретна, в якій приховані дійсні причини подій.»
Оноре де Бальзак.
***
«…історика аж ніяк не можна вважати людиною вільною. Про минуле він спроможний знати не більше, аніж воно захоче йому довірити. До того ж,коли матеріал, який він намагається охопити, є надто великим, щоб дозволити йому персональний розгляд усіх свідчень, він почуває себе постійно обмеженим у своєму дослідженні самими умовами свого пошуку… »
Марк Блок. Феодальне суспільство. – перекл. з фр. В.Шовкуна. – Київ: Видавничий дім «Всесвіт», 2002 – С.18.
***
«…Хіба легко пережити, що історія зникає, коли до неї наближається історик?.»
Марк Блок. Феодальне суспільство. – перекл. з фр. В.Шовкуна. – Київ: Видавничий дім «Всесвіт», 2002 – С.18.
***
«…Проте я не схильний приховувати, хоч би якими були причини їхнього виникнення, лакуни чи неточності в наших знаннях. І я не боюся, що цим наражаю себе на небезпеку відштовхнути читача. Радше навпаки, ми ризикуємо зробити свої розважання вкрай занудними й непереконливми в тому разі, коли спробуємо подати науку, яка є в русі, яук щось фальшиво непорушне й злякле…»
Марк Блок. Феодальне суспільство. – перекл. з фр. В.Шовкуна. – Київ: Видавничий дім «Всесвіт», 2002 – С.18.
***
«… Один із тих, котрі просунулися найдалі в розумінні середньовічних суспільств, великий англійський юрист Метланд, казав, що книжка з історії має викликати голод. Зрозумійте це правильно: йдеться про голод пізнання, а надто про голод пошуку. Тож, пишучи цю книжку, я не мав палкішого бажання, аніж розбудити такий апетит у кількох сумлінних трудівників »
Марк Блок. Феодальне суспільство. – перекл. з фр. В.Шовкуна. – Київ: Видавничий дім «Всесвіт», 2002 – С.18.
***
« Дехто метр Еро, професор богослів’я, повідомив, що колись чув від декотрої Марі з Авіньону, яка приходила до цього [часу] до короля, що королівству Франції доведеться перенести багато страждань і відчути чисельні біди, а їй самій, як вона казало, було доволі видінь про нещастя, котрі спіткають королівство Францію, и серед іншого вона виділа багато зброї, котру їй протягували, і злякана Марі боялася, що їй власне прийдеться надіти бойові обладунки; їй було сказано, щоби вона нічого не боялася і що не вона надіне ці боєві обладунки, але Діва, котра прийде після неї, візьме зброю і звільнить королівство Франції від його ворогів: і метр Еро твердо вірив, що ця Жанна і була тою, про кого говорила Марі з Авіньону »
Свідоцтво адвоката парламенту Жана Барбена.
Цит. з Р.Перну, М.-В.Клэн. Жанна д’Арк. 1992. С.47
***
« Міф про Жанну Цнотливицю, котру в історіографії називають ім’ям, що їй не належить Жанна д’Арк, є цікавим відношенням до її образу певної частини фанатів. Вони бережуть міфи і нападають на тих, хто посмів заперечити офіційну історію героїні французького народу. …Тут, радше, не бажання відшукати істину, а швидше потреба огородити “чисті ризи” Орлеанської Цнотливиці від всякого роду “разоблачителів”. Будь-які спроби по-новому подивитися на історію Жанни заздалегідь приречені на невдачу у представників офіційної історичної науки, оскільки їх кваліфікують як «новації псевдоісториків »
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
« Міфи довкола Жанни створювали свідомо ще за її життя. В ХХ столітті потужних хор “казкарів” був підсилений голосами істориків, котрі стояли на різних світоглядних позиціях. До лику святих Римсько-Католицька церква (представники котрої, за офіційною версією, спалили героїню як відьму) причислила Жанну тільки 9 травня 1920 року. Французькому уряду це рішення, проголошене папою Бенедиктом XV, коштувало у 30 мільйонів золотих франків. Історики-марксисти, незважаючи на свої нападки на монахів-«мракобісів» і зажерливих феодалів, трактували образ Жанны у свій звичай, але інколи до подиву подібний з аргументами їх буржуазних колег. Нарешті, суфражистки и феміністки побачили в ній і свій «мелкотравчатый» ідеал. Так, довкола, Жанни створилася партія, котра дивилася на героїню з ідеологічних, а отже, пристрасних позицій. Свою лепту в міфологізацію Жанни вніс і кінематограф. »
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
« Бажання відшукати істину не завжди є тотожнім паплюженню. Бачити в чесних пошукачах правди любителів «клубнички» або злобних очернителів — плід пустої вигадки тих, хто власні хвороби приписує іншим.»
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
« В усієї історії із Жанною Цнотливицею непримиренні опоненти сходяться в двох моментах: Жанна виросла не в родині бідних пастухів, а у заможних селян, і її звали по-різному, але ніколи за життя її не називали Жанною д’Арк. »
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
«Ось свідоцтво французьких апологетів Жанни. Дві дослідниці Режин Перну (Régine Pernoud) і Марі-Веронік Клэн (Marie-Véronique Clin) писали: “За життя Жанну ніколи не називали Жанною д’Арк. У XV столітті було прийнято додавати до імені назву місцевості, селища або згадку про походження; іноді до імені додавали прізвисько. Мати Жанни Ізабеллу називали в текстах Ізабеллою Роме (“римлянка”. — Ред.), це прізвисько вона одержала завдяки ніби то здійсненій нею прощі до Риму. Жанна казала також, що в неї на батьківщині доньки носять прізвище матері. Але вона називала себе “Жанна Діва”. Вона пишалась цим іменем і бачила в ньому символ свого покликання.»
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
«Погоджуючись із своїми противниками в одному і заперечуючи інші висновки, представники офіціозу не люблять обговорювати, між ким в дійсності велась Столітня війна. Чи між двома народами, чи між кланами знаті? Образ “народної героїні”, що прийняла бік одного з угрупувань (клану) феодалів супротив другої, меркне.»
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
« Якось минають без уваги факт щирого подиву, висловленого Карлом VII і герцогом Алансонським, з привода майстерності “пастушки” Жанни в верховій їзді і знання гри, поширеної серед знаті. Наприклад , згадують гру в кільца — кентен, котра вимагала досконального володіння зброєю. »
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
« По-людські зрозуміло бажання огородити улюблений образ від наклепів і обмови , і зокрема, в обмові аморальності і жорстокості Жанни або в її невміння керувати військом. Але іноді разом з водою виплескують і дитину, стверджуючи, що ні при яких умовах Жанна не могла врятуватися.»
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
« На жаль, приходиться констатувати — реальна історія історичної Жанны д’Арк ще не написана»
Игорь Буккер. Мельница заблуждений: Жанна Девственница. 05.08.2011.
http://www.pravda.ru/science/mysterious/past/05-08-2011/1086108-jeanne_pucelle-0/
***
« На западе, конечно, так же есть громадный институт исторического мифотворчества. Дж. Вашингтон, А. Линкольн, множество политиков и героев окружены стандартным набором мифов и преданий. Но как совпадают эти мифы с исторической действительностью или хотя бы с духом той эпохи? Порой они прямо ей противоречат. А. Линкольн воевал за освобождение негров? А сколько десятилетий еще сохранялась сегрегация? Герои войн с индейцами изображены благородными миролюбивыми пионерами – но где же те индейцы?…
Есть и фильмы сделанные с претензией на полную историческую достоверность, как например, свежая постановка истории Жанны д,Арк (с М. Йовович в главной роли), – но ведь про трагедию пятисотлетней давности уже можно говорить всю правду, обидно никому не будет.»
Бескаравайный Станислав Сергеевич. Об эволюции сакрализации образов. 2006 /
http://zhurnal.lib.ru/b//beskarawajnyj_stanislaw_sergeewich
***
«Жанна о ‘Арк не была понята во Франции, но перед ней преклоняются в Америке…
Жанна д’Арк это chef-d’oeuvre по выполнению и по чувству. Надо было слышать, что только говорили о ней в Париже. Это позор! Но неужели же надо окончательно признать, что только в чужих странах можно добиться заслуженного успеха? И действительно, разве можно сказать, что публика любила Милле, Руссо, Коро? Их любили только тогда, когда они были в моде.»
Мария Башкирцева, Дневник 1884 год.
http://brb.silverage.ru/zhslovo/sv/mb/?r=dn&id=17
***
«Карл Валуа, котрий [раніше] називав себе дофіном Вьєннським, зараз без причини назвався королем»
Герцог Джон Бедфорд – Регент Франції,
цитата з листа – спростування коронації Шарля VII в Реймсі 17 липня 1429 року.
***
«…біографії Діви, що зосереджені тільки на її особі, а не на історичних подіях і військових аспектах облоги. Це призводить до викривлення історії і оцінок важливості подій…».
Альфред Бёрн. Битва при Азенкуре.
***
« Знаменита Жана д’Арк довела, що французький геній може творити чудеса, якщо свобода в небезпеці »
Наполеон Бонапарт
***
« Колись Жанна Діва була схоплена і затримана нашими старими ворогами і супротивниками, англійцями і відведена в це місто Руан, і проти неї вони влаштували процес, використавши допомогу декотрих осіб, яких вони використали і призначили самі; в означеному процесі вони допустили багато помилок і зловживань, так що із-за цього процесу і великої ненависті, котру наші вороги відчували до Діви, вони беззаконно и несправедливо, у край жорстоко умертвили її; по цій причині ми бажаємо знати правду про згаданий процес, а також, у який спосіб вони його вели і організовували. Вам доручаємо, наказуємо і недвозначно приписуємо, що би ви все виявили і повідомили докладно і ретельно про все, що там говориться, і коли відомості про це будуть вами зібрані, доставте їх в запечатаному вигляді нам и членам нашої Ради…Для виконання вищенаведеного цим листом [вам] надаються повноваження, доручення і спеціальний наказ…Впроваджено в Руані в п’ятнадцятий день лютого 1449 року від Різдва Христова…»
Карл VII Валуа – лист диктований для Гійома Буйе 15 лютого 1450 р. (по н.стилю).
Цит. Із Р.Перну, М.В.Клэн, 1992. С.242-243.
***
« Честь християнського короля вимагає, щоби несправедливий приговор, що виніс епіскоп Бове, котрий знеславив французьку корону, не залишився в забутті…Яка шкода для влади, якщо вороги наші и надалі будуть заявлять публічно, що король утримував в армії жінку, засуджену за єресь і спілкування з демонами…»
Метр Гійом Буйе. 1450 г. Лист-відповідь до короля Шарлю VII на його запит про розслідування «Процесу в Руані 1431 р.».
***
«…Увагу зацікавлених особливо приверне те, що Жанною і декотрими іншими другими набожними дівчатами з народу тривалий час керував шахрай на ім’я Ришар, котрий творив чудеса и обучав тому же цих дівиць. Одного разу він давав Жанні причащання три рази поспіль, на честь святої Трійці…
Чудотворці, приятельки Жанни, підвладні брату Ришару, називалися Пьєронною і Катериною, Пьєронна стверджувала, що вона виділа Бога, який з’явився їй по-людськи, як друг з’являється другу…»
Вольтер. Жанна д ‘Арк, на прозвання Орлеанська цнотливиця.- Із філософського словника.
***
«… ні єпископ Бове, ні єпископ Нуайона не мали ніякого праву судити будь-кого , а тим більше приректи на смерть піддану герцога Лотарингії і войовницю, що утримувалася на кошти французького короля…»
Вольтер. Жанна д ‘Арк, на прозвання Орлеанська цнотливиця.- Із філософського словника.
***
«Один з суддів Жанни, доктор богослів’я і священик, на прозвисько Ніколя Птахолов, прийшов сповідати її в тюрму. Він зловжив цим таїнством до такої межи, що сховав за завіскою двох священиків, котрі записали сповідь Жанни д’Арк. Таким чином, судді зажили святотатство, щоби стати людиновбивцями»
Вольтер. Жанна д ‘Арк, на прозвання Орлеанська цнотливиця.- Із філософського словника.
***
«Всім відомо, з якою витонченою підлістю їй підклали звичне для неї чоловіче вбрання, і коли вона, піддавшись спокусі, знову одягла його, з яким безглуздим варварством ця її вигадана спотворенність була використана як привід, щоби спалити її, немов для діви-войовниці було злочином гідним страти те, що вона одягла штани замість спідниці. Від всього цього крається серце і здригається здоровий глузд»
Вольтер. Жанна д ‘Арк, на прозвання Орлеанська цнотливиця.- Із філософського словника.
***
«Незбагненно, як після стількох жахіть, скоєних нами, ми ще маємо зухвалість називати варварами інших. »
Вольтер. Жанна д ‘Арк, на прозвання Орлеанська цнотливиця.- Із філософського словника.
***
«Це відважна дівчина, котру інквізитори і вчені своєю трусливою жорстокістю звели на вогнище»
Вольтер. Жанна д ‘Арк, на прозвання Орлеанська цнотливиця.- Із „Кишенькового філософського словника. 1764
***
«Ті хто надав аристократичне обличчя прізвищу цієї знаменитої простолюдинки, спотворили її правдиве лице, викривили історичну правду цього персонажа у самому важливому і помітному його проявленні : імені. Існує попри загальновідомих фактів широко розповсюджений забобон, буцімто пастушка з Вокулера була шляхетного походження».
О.Валле де Вірівіль 1839 р.
***
«Darc – Донька сутінок!» Але ж! Навіть англійці того часу не змогли би придумати ліпше. Відкинемо ж цю варварську форму „Дарк” і збережемо за дівою її французьке ім’я»
Анрі Валлон, 1876 рік
***
«бідну дівчинку простісінько ошукували : декотрі прибічниці французів, які переодягнувшись святими Катериною і Маргаритою, приходили до Домремі і підказували Жанні плани порятунку Франції»
Y. Grandeau. Jeanne insultée/ Procès en diffamation.
***
«День великомучениці Катерини, чи, як звичайно це свято в народі називається, «Катерини», є свято дівочої долі. Напередодні цього свята колись парубки постили 1 , щоб Бог послав їм добру жінку. В самий же день свят, сьомого грудня, дівчата ворожать і закликають долю.»
Олекса Воропай. «Катерини»/Звичаї нашого народу. (1958)
***
«Цікаво, що у Франції свята Катерина вважається патронесою старих дівчат. День св. Катерини французи святкують 25-го грудня. Про це знаходимо замітку в «Нью Йорк Гералд Трібюн» за 27 лютого 1946 року: «в цей день, ранком усі неодружені паризькі дівчата, старші від 25 років, одягають капелюшки, прикрашені жовтими й зеленими стрічками, що означають надію на одруження, і виходять групами на вулицю. Веселі „катеринетти”, як звуть цих дівчат, гуляють по вулицях, співають, розважаються, а в одній з церков відправляється Служба Божа, і архіепископ паризький благословляє старих дівчат. Удень веселі процесії несуть квіти до статуї Катерини, а ввечорі дівчата розважаються на вулицях. В цей день старим дівчатам дозволяється багато вільностей: за старою традицією чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках; але ніхто не дивується, коли і «катеринетти» охоче цілують хлопців.
Війна внесла обмеження в святкування дня св.. Катерини, і цей день був уперше широко відсвяткований в 1946 році. «Катеринетти» навіть налякали англійських вояків; американці швидше опанували ситуацію.»
Олекса Воропай. «Катерини»/Звичаї нашого народу. (1958)
***
«Слово “патріотизм” не мало ніякого сенсу в ХV столітті, батьківщина не існувала, кордони еволюціонували в залежності від договорів і війн. “Француз” нині, завтра вже “бургундець”, післязавтра вже англієць. Коли одного разу в Буржі Жанна якось сказала: “Я хочу йти у Францію”, вона хотіла лишень сказати, що бажає вирушити до Іль-де-Франсу.»
Ален Вож, автор “Я називаюся Жанною Цнотливицею: Газета короткого життя ” 2012.
Alain VAUGE
auteur de “J’ai nom Jeanne la Pucelle, Journal d’une courte vie”, Editions Bénévent , 2012
***
«Давайте ж віддамо Жанну д’Арк Історії, на тій же підставі ,що і Вінцінгеторікса і Карла Великого. Ліпше знання її з усіма її силами і слабостями, може сприяти її «десакралізації» і зробить її менш «національною» в очах зацікавлений і щирих підлесників. Найкраща послугу, яку ми можемо для неї зробити, це розвінчати міф про неї і розглядати її як живу дівчину 17 років з усіма властивими для неї почуттями і переконаннями, а не з тими, які дехто бажає в ній вбачати…»
Ален Вож, автор книги «Я називаюся Цнотливицею: Нарис короткого життя» Видавництво Bénévent , 2012
Alain VAUGE
auteur de “J’ai nom Jeanne la Pucelle, Journal d’une courte vie”, Editions Bénévent , 2012
***
«…свобода, яку потребує праця історика, що шукає істину, була подавлена. Зараз ми можемо відновити діалог, якого всі так потребували.»
Жак Ле Гофф. Цивілізація середньовічного Заходу
***
« Я вперше зрозумів на власному досвіді, що мистецтво може впливати на реальність .»
Мел Гібсон, видатний сучасний режисер і виконавець головної ролі епічного фільму про народного героя Шотландії Уільяма Уолесса «Хоробре серце». 2012 р.
***
«Хіба можуть документи розповісти всю правду про живу людину? Так що завжди залишається місце для роздумів і фантазії .»
Мел Гібсон, видатний сучасний режисер і виконавець головної ролі епічного фільму про народного героя Шотландії Уільяма Уолесса «Хоробре серце». 2012 р.
***
«… що так на мене навіювало тугу, так це спостереження за тим, як створювалися і фабрикувалися вигадки про мне. Лякає те, що люди, які це робили, вочевидь брешуть і в тому випадку, коли йдеться про більш важливі речі. Ось, що страшно.»
Мел Гібсон, видатний сучасний режисер і виконавець головної ролі епічного фільму про народного героя Шотландії Уільяма Уолесса «Хоробре серце». 2012 р
***
« Що може посіяти жах в людині? Публічне приниження…»
Мел Гібсон, видатний сучасний режисер і виконавець головної ролі епічного фільму про народного героя Шотландії Уільяма Уолесса «Хоробре серце». 2012 р.
***
«Дехто казав, що оповідаючи історію, ми її зіпсували. Такі думки мене не дуже хвилюють, адже треба вміти розрізняти реальність і кінематограф .»
Мел Гібсон, видатний сучасний режисер і виконавець головної ролі епічного фільму про народного героя Шотландії Уільяма Уолесса «Хоробре серце». 2012 р.
***
«… ця донька неслухняна, єретичка, дияволиця, була спалена в ім’я найвеличнішої слави ортодоксальної віри… »
Жан Граверан – Великий інквізитор Франції, з проповіді 4 липня 1431 року в церкві Сан-Мартен де Шон у Парижі.
***
«Мучеництво, вірогідно, може якось виправдати смерть, зробити її більш зрозумілою, прийнятною – з стороннього, з формального боку.»
Максим Горький Лев Толстой, Литературные портреты
***
«Вот и смолкли клевета и споры,
Словно взят у вечности отгул…
А над гробом встали мародеры,
И несут почетный…
Ка-ра-ул!»
Александр Галич. 15 января 1972 г.
***
«Где теперь крикуны и печальники?
Отшумели и сгинули смолоду…
А молчальники вышли в начальники.
Потому что молчание – золото…Вот как просто попасть в богачи,
Вот как просто попасть в первачи,
Вот как просто попасть – в палачи:
Промолчи, промолчи, промолчи!»
Александр Галич
***
«…Итак, Франция: начнем с того, что различие в манерах поражает даже поверхностного наблюдателя; давно замечено, что между Парижем и остальной территорией существует пропасть, а у самых ворот города начинается нация, совершенно отличная от той, что живет за его стенами. Те, кто верит в политическое единство в стране и отсюда делает вывод о единстве идей и слиянии крови, глубоко заблуждаются.
Нет ни одного социального закона, ни одного формирующего принципа цивилизации, который бы воспринимался бы одинаково во всех наших департаментах. Нет смысла проводить сравнение между Нормандией, Бретанью, Анжевеном, Лимузеном, Гасконью, Провансом – все знают, как мало похожи друг на друга жители этих мест и как различны их взгляды. Отметим только, что если в Китае, на Тибете и в Индии самые важные понятия относительно сохранения цивилизации известны всем классам, у нас дело обстоит совсем наоборот. Самые первостепенные, самые элементарные наши знания остаются тайной для подавляющего большинства сельского населения : как правило, люди там не умеют ни читать, ни писать и нисколько не озабочены тем. чтобы научиться, потому что не видят в этом никакой пользы и применения…»
граф Ж.А. де Гобино (1816— 1882) известный французский писатель-романист, социолог
***
« Многие историки из конъюнктурных соображений начинают переписывать историю, идут на сделку с совестью, забывают о кодексе чести ученого, о научной беспристрастности, искажают факты, события, делают все для того, чтобы понравиться власть имущим. Труды таких историков не имеют никакой научной ценности, но они обслуживают правящие круги, и те награждают их соответствующим образом. »
Гобозов И. А. История и мораль. Философия и общество, 1-2010, с. 5-20
***
« Любое государство так или иначе оказывает воздействие на исследователей общественной жизни, потому что оно прежде всего защищает свои интересы, и если считает, что его интересам угрожает та или иная научная позиция ученого, то оно может ее просто-напросто запретить. »
Гобозов И. А. История и мораль. Философия и общество, 1-2010, с. 5-20
***
«Когда дела Франции были в плохом состоянии и на престоле французском сидел Генрих VI Плантагенет линии Ланкастерской, когда большая часть областей признала его владычество и последний Капетинг едва находил убежище в западных областях Франции (всегда отличавшихся приверженностью к монархам), – неподалеку от Вандеи жил Карл VII, в эту эпоху совершилось дело, которого смысл нелегко отгадать доселе: простая дева выступила для спасения Франции. Известно, как много разнородного говорили об этом загадочном явлении. Уже между современниками Анны д’Арк поднялись насмешливые голоса; в массе ее считали колдуньей, в высших слоях обманщицей или обманутой, подставленной тещей Карла VII.»
Т.Н.Грановский – русский историк-медиевист, один из основоположников российской медиевистики. Лекция 2, 13 сентября 1849/1850 г.
***
«…если я живу в нацистской Германии, то вряд ли прочту в газетах о разоблачении политики Гитлера. Скорее всего, там будет пропаганда, ведь так? Поэтому не вижу смысла читать и смотреть вранье. »
Борис Гребенщиков, 2012 г.
***
« Обо мне много нелепого писали, зато лепое о себе я редко читаю. Самой странной вещью обо мне была, пожалуй, не статья, а донос…»
Борис Гребенщиков, 2012 г.
***
У хороших людей немає національності – вони належать людству.
Афоризм сучасниці.
***
«… немає спілки між людьми, яка би не була виявлена з часом. При всьому бажанні членів спілки ховатися у пітьмі і не бути особисто відомими, мета їх об’єднання мусить виявитися якимось явними діями, а де є дія, там передбачається діяч, і якщо він невидимий, то підозрюють існування таємного… »
Ч.У. Гекерторн
***
«Слід нічого не знати про людину, щоби дивуватися тому, що самими завзятими панегіристами Жанни виявилися ті, котрі самі потребували помилування за свої чисельні вчинки і прагнули щоб оточуючи забули багато їх власних справ…»
Поль Донкёр, 1958. С. 41.
***
«Звільніть мене від ланцюгів, і я піднімусь»
Жанна із Домремі. (Q, II,18)
***
«Я нічого не боюся, крім зради»
Діва.
***
«Мир ми здобудемо не інакше як на вістрі списа»
Діва Франції
***
«Коли я виконаю цю велику, назначену мені Господом справу, то візьму шлюб, і родиться і мене три сина: перший буде папою, другий імператором, а третій – королем Франції.»
Жанна Діва. 1428 р. Свідчення Робера де Бодрікура – капітана Вокулера.
***
«Personne au monde, ni le prince, ni le Duc, ni Fille d’Ecosse, ne peut recouvrer le royaume de France. Il n’y a pas pour notre roi d’autre secours qu’en moi.»
«Ніхто в світі, ні принц, ні герцог, ні донька шотландського короля не зможе відновити королівство Францію. І немає для нашого короля іншої допомоги крім моєї.»
Орлеанська Діва
(після 17 липня 1428 р. – часу Пертського таємного договору, про взаємодопомогу між Шарлем и Шотландією, за яким цей союз скріплявся одруженням сина Шарля принця Людовіка на Маргариті Шотландській )
***
«Коли я зайшла до палати, де знаходився король, то впізнала його серед інших по пораді мого голосу, який вказав мені на нього. Я сказала королю, що хотіла б вирушити на війну з англійцями»
Жанна Діва, показання від 22 лютого 1431 р. Цит. по В.Й.Райцес, 2003,С.141. Tisset P. et Lanhers Y., I,51.
***
«Я дам відповідь про все Богу і Святішому Отцю нашому, папі »
Діва Жанна. 1431 р.
***
«Ви кажете, що ви судді мої; але стережіться, як би суд ваш не виявився неправим, тому що я дійсно Божа посланниця…»
Діва Жанна на суді в Руані 1431 р.
Procès .T. I. 62, 154
***
«De fait, le royaume n’appartient pas au dauphin. Mais Messire veut que le dauphin soit fait roi et qu’il ait le royaume en commande…
– Qui est Messire ? – Le Roi du Ciel.»
«Це королівство, Франція, по-справжньому не належить дофіну. Але Мессір хоче, щоб дофін був королем і дістав від нього королівство в тимчасове володіння, – говорить Жанна капітану Бодрікуру…
– Хто цей Мессір? – питає її Бодрікур.
– Цар Небесний, – відповідає Жанна…»
Цит. По Д.Мережковский, 1938. (1997) С.256. Посилання на Procès .T. II. 456.
***
«…Бастард, Бастард, в ім’я Боже наказую тобі одразу ж повідомити мене, як тільки ти дістанеш повідомлення про те що підійшов Фальстольф, і якщо він прибуде, а я про це не буду знати, обіцяю тобі, залишишся без голови!» На це сеньор Дюнуа відповідав, щоби вона не мала сумнівів, він їй, звичайно, тут же повідомить»
Діва
Свідчення Жана д’Олона, лангедокського рицаря, «зброєносця Жанны» або інтенданта. Із свідченнь на процесі Реабілітації. Цит. За Р.Перну-М.-В.Клэн, 1992. – 67.
***
«Жанна піддана була вогню…ворогами Святішого Престолу, – сказано буде римськими суддями Жанни в 1909 році про судій 1431 року…»
”…ayant été livrée au feu du bucher par les hommes, qui étaient surtout les ennemis du Saint-Siège”
З Декрету про беатіфікацію і канонізацію Жанни д’Арк. 1909.
Decret de beatification et canonisation de Jeanne d’Arc.1909
***
«Її спитали, чи мала вона щит і герб, вона на це відповіла, що не мала ні того, ні іншого, але, що король дарував її братам герб, а саме щит лазурового кольору з двома ліліями і мечем посередині… Потім вона сказала, що цей герб був подарований королем її братам без всякого прохання з її боку чи одкровення»
Відповідь Жанни Діви на процесі в Руані на питання про її герб. Цит. за В.Й.Райцесом, 2003,118/ из Tisset P. et Lanhers Y., I. 1977-1979, P.111
***
«До Батьківщини Жанни д’Арк швидко застосували пророцтво Мерліна про Діву з Дубового Лісу, яка з’явиться, щоби здійснити чудеса. Один з дядів Жанни був священиком і будинок її батька був розташований між цвинтарем і сільською церквою, що присвячувалась Святому Ремігію (Домремі). У селі була популярне житіє цього святого, який хрестив першого короля франків і легенда про мирохранительницю, яку в образі голубки приніс йому у Реймс Дух Святий і від якого французькі королі получають помазання і блаженство царства. Ці вірування і легенди живили дух Жанни д’Арк… »
О. А. Добиаш-Рождественская – російський історик початку XX ст.
Жанна д’Арк/Христианство. Энциклопедический словарь. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1993. Т. 1. С. 538-539. / http://halkidon2006.orthodoxy.ru/i/280.htm
***
«Жанну д’Арк починають відвідувати голоси і видіння. Сперш в саду батька, з боку церкви, потім поблизу дуба їй з’явилися осяянні сильним світлом (Жанна д’Арк, безперечно, завжди вірила в реальність своїх видінь) архангел Михаїл, потім св.. Маргарита і Катерина. « Ангели часто з’являются християнам», – говорить згодом д’Арк на суді, «але вони не бачать їх; я ж їх бачу». Вони розповідають Жанні про горе (pitié), «яке було в той час в королівству Лілій», і посилають її на подвиг. «Донька Господня, ти поведеш дофіна в Реймс, щоби він був достойно коронований». З цього часу Жанна д’Арк залишає роботу в полі і випас худоби і уходить в мрії і видіння, зміст яких підтверджує пророцтво, що ходило в тій часи в країні: «жінка погубила Францію (королева Ізабелла, що віддала Францію англійцям), але дівчина її врятує»
О. А. Добиаш-Рождественская – російський історик початку XX ст.
Жанна д’Арк/Христианство. Энциклопедический словарь. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1993. Т. 1. С. 538-539. / http://halkidon2006.orthodoxy.ru/i/280.htm
***
«В білому рицарському одязі на білому коні, з полотняним прапором, на котрому були зображені Христос і ангели із ліліями Франції, Жана д’Арк вирушила на допомогу Орлеану. Її статус в війську, яке йшло з нею, був двозначний. Жанна д’Арк вважала себе полководцем. Інші керівники (переважно) Орлеанський Байстрюк [граф Дюнуа, позашлюбний син герцога Орлеанського] хоч і ставилися до неї дбайливо, як до щасливого талісману, що наданий небом, проте не сприймали цілком серйозно її місії посланниці, не допускали її на відповідальні посади за допомогою чи то насилля чи то неправди, відмовлялися керуватися її думками в плануванні військових акцій… »
О. А. Добиаш-Рождественская – російський історик початку XX ст.
Жанна д’Арк/Христианство. Энциклопедический словарь. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1993. Т. 1. С. 538-539. / http://halkidon2006.orthodoxy.ru/i/280.htm
***
«Жанна д’Арк не дочекалася рятівників. За неї не вступився ні король, ні ті самі прелати, котрі свого часу допитавши її, визнали в ній посланницю неба. 30 травня 1431 року вона була спалена публічно. Через 20 років, коли англійці були в вже вигнані з Франції, Карл VII наказав переглянути процес Жанни д’Арк. Вона була реабілітована. В Орлеані на її честь було встановлено місцеве свято […] В 1910 папський престол санкціонував прилічення її до лику святих в уявну річницю народження Жанни д’Арк. »
О. А. Добиаш-Рождественская – російський історик початку XX ст.
Жанна д’Арк/Христианство. Энциклопедический словарь. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1993. Т. 1. С. 538-539. / http://halkidon2006.orthodoxy.ru/i/280.htm
***
«Справедливість – є виконання обов’язку, несправедливість – є не виконання того, що потрібно, ухилення [ від виконання своїх обов’язків ]»
ДЕМОКРИТ
***
«Справедливість по відношенню до ближнього слід чинити невідкладно, зволікати в таких випадках – означає бути несправедливим»
Ж.Лабрюйер
***
«Ким вона була – одному Богу відомо»
«Щоденник паризького міщанина», XV ст.
***
«Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике! »
Еккл.2.21.
***
«В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі. Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш вмерти в нечасі своїм?»
Еккл.7.15;7.16;7.17.
***
«Ні право, ні мораль, не забороняють нашій Діві носити одяг чоловіка і воїна, осколькі вона робить чоловічу справу і сама є воїном»
Жан Жерсон (Шарльє), 1429
***
« Немає підстав допускати її до короля до тих пір, поки оточення не переконається в її добрій поведінці і доброму сумлінні».
Жак Желю, архієпископ Ембренський. 1429 г.
***
« Щоби присоромити всіх, хто вірить в Бога так, як би не вірить, треба було Царю царствуючих і Пану володарюючих допомогти королю Франції…через дівчинку, що вихована в гної… »
Жак Желю, архієпископ Ембренський. Прибічник Шарля VII
***
« Йдеться про те, щоби зберегти цілісність святої католицької віри. Істині дати засяяти може тільки Святіша Інквізиція»
Пьєр Кошон у листі до Великого інквізитора Франції Жана Граверана.
Дмитрий Мережковский, 1938. (1997).С.253.
***
«Якщо ми дійшли до такого стану, коли віщунок, що пророкують від імені Бога, як декотру дівчину, що затримана в межах єпархії Бове, народ в легковір’ї своєму буде краще сприймати, ніж пастирів і докторів [богослов’я], то загине релігія, впаде порядок, церква буде збита з ніг, і сатана із своєю несправедливістю запанує в світі. »
Пьєр Кошон, єпископ Бове, Цит. из : Grisel R. Présance de Jeanne d’Arc. Paris, 1956, p.124.
***
«В ім’я Пана Бога амінь…Ми, Пьєр, ласкою божою єпископ Бовезький, і брат Жан ле Метр, вікарій знаменитого доктора Жана Граверана, інквізитора у справах єресі…оголошуємо справедливим вироком, що ти, Жанна, яку в народі називають Дівою, є винною в багатьох омиленнях і злочинствах. Ми вирішуємо і оголошуємо, що ти Жанна, маєш бути, відторгнута від церкви і від’єднана від її тіла, як шкідлива частина, що може заразити інші частини, і що ти маєш бути передана світській владі…Ми відлучаємо тебе, відмежуємо і залишаємо, при тому ми просимо світську владу пом’якшити свій вирок, щоб звільнити тебе від смерті і ушкодження членів.»
Вирок єпископа Пьєра Кошона в Руані 30 травня 1431 р. Цит. із : Райцес В.И. Процесс Жанны д’Арк .-Москва-Ленинград, 1964. – С.192-193.
***
Гарантийний захистний лист для Кошона та його поплічників із Руанського трибуналу 1431 р.:
«Кошон попросив і отримав від англійського короля «гарантийні листи» для себе, Луї Люксембургзького і єпископа Нуайонського Жана де Майї :
« Якщо так сі стане, що кому-небудь з тих, що працював на процесі, із-за участі в ньому будуть висунуті звинувачення…королівським словом ми захистимо, і» допоможемо йому, і будемо сприяти захисту цих людей в суді, допоможемо їм і всі витрати візьмемо на себе»
Цит. по Режин Перну, М.-В. Клэн. 1992. С.228-229.
***
«Ви не знайдете, щоби люди праведні були повалені людьми святими. Були гнані праведні, але від беззаконних; були заточені в темниці, але від безчесних; були побиті камінням злодіями; були вбиті порочними, якими оволоділа злочинна заздрість»
Св.Климент, єпископ Римський до Коринф. Посланіе І. (92-101 гг.н.э)
***
«…Адже, у всіх сеньорів неодмінно знаходяться, як належить, клірики і люди довгої мантії коли це люди добрі – вони на місці, а якщо ні – вони дуже небезпечні. З будь якого приводу вони посилаються на закон, або приклад з історії, але навіть самий добрий приклад вони репрезентують в поганому сенсі. »
Філіпп де Коммін. Cпогади. XV в.
***
« Вона не є героїнею нашого часу. Вона складає частину французької історії і французької ідентичності, і звичайно, частину всесвітньої історії. Проте я думаю, що її неможливо ні відродити, ні використати. ».
Філіпп Контамін, академик, історик, колишній Директор Центру Жанны д’Арк 6 січня 2012 року в промові присвяченній 600-річчю із дня народжения Жанни із Домремі, з приводу використання образу Жанни сучасними політиками.
***
«…одно из лучших средств стать человеку мудрым – это читать древние истории и учиться на прошлых событиях и примере наших предшественников, как себя вести и чего остерегаться, дабы действовать мудро. Ибо наша жизнь так коротка, что ее не хватает для приобретения опыта в стольких вещах» (I, 129)
Филипп де Коммин. Мемуары. XV в.
***
« Хто ненавидить те, що не має милосердя, той чинить милосердно »
Конфуцій
***
« Історичне прочитання особи Жанни д’Арк, що було усталене до початку 2012 р. не може бути тільки тісним дистанційним діалогом між антисоціальними правими і крайніми правими. «Міф про Жанну д’Арк» – святої католицької церкви з 1920 р., який дійшов до нас є плід складної і заплутаної історії, який би не мав того значення, що має зараз, якби не активність видатних представників соціалістичного і республіканського руху. »
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
Alexis Corbière, Secrétaire National du Parti de Gauche et Conseiller de Paris, 06 Janvier 2012
Alexis Corbière _ Jeanne d’Arc, un mythe disputé depuis plusieurs siècles
***
« Розуміння того чому і як Жанна д’Арк стала меньше століття тому «національним міфом» на мій погляд важливіше, ніж повернення до [вивчення] її військової епопеї і захисту безбарвного Шарля VII: пригоди кількох років, що нібито керовані цією юною 19-річною жінкою, ідентичність котрої сумнівно встановлена з релігійних позицій, правдивість яких вельми і вельми спірна і дискутується серйозними істориками, які не плутають історію і Катехізис. Це містки, які дозволяють нам відстежити як і ким був залишений нам цей міф. »
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
Alexis Corbière, Secrétaire National du Parti de Gauche et Conseiller de Paris, 06 Janvier 2012
Alexis Corbière _ Jeanne d’Arc, un mythe disputé depuis plusieurs siècles
***
« Після століть забуття, республіканський історик Жюль Мішле в одному з розділів своєї «Історії Франції» зробив справжній винахід. Під його пером, що вельми заслуговує на критику і доволі емоційним народився один із перших нечітких символів батьківщини. Так виникла республіканська фігура доньки народу, героїні вітчизни, забута монархом і змордована церквою. Інші історики, такі як республіканець Жюль Кішера і соціаліст Люсьєн Ерр наслідували йому. В 1884 році один депутат радикал з Аверону Жозеф Фабр виступив з ініціативою введення національного свята Жанни д’Арк. Він обґрунтував свій мотив прикладом США, де поруч із Днем Незалежності святкують ще свято Джорджа Вашингтона. Отже і Французька Республіка могла б встановити доповнення до 14 липня. Чи треба нагадувати, що республіка була тоді відновлена менш як п’ятнадцять років тому. Все є добрим для консолідації. Але проект не був підтриманий більшістю із остраху, що він буде відхилений духовенством.» Після нової спроби, і навіть після прийняття його сенатом, проект , все рівно був відхилений.»
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
Alexis Corbière, Secrétaire National du Parti de Gauche et Conseiller de Paris, 06 Janvier 2012
Alexis Corbière _ Jeanne d’Arc, un mythe disputé depuis plusieurs siècles
***
« Паралельно, католицька церква вбачає для себе загрозу в цьому бажанні республіканців підлаштувати під себе Жанну д’Арк . Католицький світ стає на шлях еволюції. Після тривалого часу підтримки монархії і фронтального протистояння Республіці і революційній Франції, він розуміє, що ця стратегія приречена на поразку і Республіка встановлена і користується широкою підтримкою народу. Монсеньор Дюпанлу, епіскоп Орлеанський намагається взяти ситуацію в свої руки з 1869 р. Він добре зрозумів, що після виходу книги Жюля Мішлє, Жанна може стати зброєю в війні проти церкви. Щоб запобігти цьому, він вирішає перетворити ускладнення в благо і зробити з неї символ доброї християнки, знамено святої католицької церкви. Починається тривалий і складний процес канонізації, який завершиться в 1920 році, більш п’ятидесяти років поспіль »
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
Alexis Corbière, Secrétaire National du Parti de Gauche et Conseiller de Paris, 06 Janvier 2012
Alexis Corbière _ Jeanne d’Arc, un mythe disputé depuis plusieurs siècles
***
«Між тим, йшов час між справою Дрейфуса і першою світовою війною. На зборах націоналістів кінця XIX і початку ХХ століття із завзяттям кричали: «Слава Жанні д’Арк! Геть жидів!» В латинському кварталі члени монархічної антисемітської спілки «Королівські юнаки» («Camelots du Roi») застосували кулаки проти професора Сорбони Андре Талама, який мав сміливість в курсі своїх лекцій поставити під сумнів природу голосів бідної селянки з Домремі »
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
Alexis Corbière, Secrétaire National du Parti de Gauche et Conseiller de Paris, 06 Janvier 2012
Alexis Corbière _ Jeanne d’Arc, un mythe disputé depuis plusieurs siècles
***
« В розпал світової війни, в грудні 1914 р. ця «Священна спілка» і Моріс Баррес, батько французьких крайніх правих примушує Національну Асамблею прийняти закон, що встановив свято Жанни д’Арк. Проте для нього вона не більш як «відродження опору іноземцям».
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
Alexis Corbière, Secrétaire National du Parti de Gauche et Conseiller de Paris, 06 Janvier 2012
Alexis Corbière _ Jeanne d’Arc, un mythe disputé depuis plusieurs siècles
***
«14 липня 1935 р. на мітингу Народного Фронту у відповідь на спробу перевороту із боку крайніх правих лауреат Нобелівської Премії Жан Перрен сказав: «Вони забрали в нас Жанну д’Арк, цю доньку народу, залишену [напризволяще] королем і спалену священиками, яку потім вони ж канонізували. Вони хочуть спробувати відібрати в вас знамено 1789 р… Вони, нарешті, спробують забрати у вас і цю героїчну Марсельєзу…»
Це застереження мені здається актуальним і нині… »
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
Alexis Corbière, Secrétaire National du Parti de Gauche et Conseiller de Paris, 06 Janvier 2012
Alexis Corbière _ Jeanne d’Arc, un mythe disputé depuis plusieurs siècles
***
« Ця молода жінка, жахливо змордована релігійними фанатиками стала емблемою Франції, яка примирилася з католицькою Церквою.»
Алексіс Корбьєр, 6 січня 2012 р.
***
« Названа Жанна, була доброї поведінки, благочестива, терпляча, охоче відвідувала церкву і сповідувалася, подавала, коли була у змозі, пожертву жебракам, і він свідок, все це бачив як в Домремі, так і в названому [селищі] Бюрей, в його власному будинку, де названа Жанна знаходилася близько шести тижнів; вона старанно працювала, ходила за плугом, пасла худобу і виконувала іншу працю, яку зазвичай виконують жінки. »
Дюран Лаксар (або Лассар ). Свідок № 47 на Процесі Реабілітації Жанни в Паризі 1456 р. P.Duparc, І, 1977-1979,Р.295)
***
«Однією з найбільш гострих проблем, які були висунуті на колоквіумі, була проблема відповідальності за загибель Діви. Французькі історики (у тому числі і відомі) в багатьох випадках намагалися або уникнути обговорення цієї проблеми, або обмежитися напівправдою.»
Анатолій Левандовський, Жанна д’Арк, 1982. – С.253.
***
«Професор М.Вейль з Оксфорду, під час свого аналізу про політичні причини засудження Жанни, дійшов висновку, що дівчина стала жертвою в першу чергу громадянської війни і загинула більш з вини французів, як англійців. Хоча цей висновок і виглядає парадоксальним, доповідачу не можна було відмовити в спостережливості і тверезості, коли він демонструє, як Жанну зраджував французький уряд і засуджувало французьке духовенство…»
Анатолій Левандовський, Жанна д’Арк, 1982. – С.253.
***
«Вселенский опыт говорит,
что погибают царства
не оттого, что тяжек быт
или страшны мытарства.А погибают от того,
(и тем больней чем дольше),
Что люди царства своего
не уважают больше».
Булат Окуджава.
***
«Мой мальчик, нанося обиды,
о чем заботятся враги?
Чтоб ты не выполз недобитый,
На их нарвавшись кулаки.Мой мальчик, но верны и строги –
о чем заботятся друзья?
Чтоб не нашел ты к ним дороги,
свои тревоги пронося»
Булат Окуджава.
***
«…Якось обговорювалася доля Жанни д’Арк. Співрозмовники намагалися уявити, який саме кінцевий акорд був би найбільш блискучім для світлої войовниці. Робилися різні припущення. Доходили до того, хтось бачив її королевою Франції. Але після всіляких приблизних суджень дійшли висновку, що призначений найвищім законом акорд був найбільш величним. Звичайно, ніхто не забуде і не виправдає зрадливих суддів Жанни д’Арк…»
Н.К.Рерих. ЛИСТЫ ДНЕВНИКА.Том 1. СУДЬБА. http://agnivesti.ru/news3771
***
«… Жанна д’Арк могла лишитися сільською віщункою, могла пророкувати і зціляти. Могла закінчити працю шановною абатисою, або шанованою міщанкою. До всього були шляхи. Проте Великий Закон мав би найти в ній ще одне свідоцтво Істини. Вогонь її серця, вогонь вогнища – вінець вогненний – все це далеко за межею звичайних законів. Навіть за межею звичайної людської уяви ».
Н.К.Рерих. ЛИСТЫ ДНЕВНИКА.Том 1. СУДЬБА. http://agnivesti.ru/news3771
***
«Так кожна країна, у серця свого, береже імена, що вели її до Світла. Коли звернемося до Франції, ми в саму зворушливу хвилину зустрінемося із героїчним ликом Жанни д’Арк».
Николай Рерих. ТВЕРДЫНЯ ПЛАМЕННАЯ. ДУША НАРОДОВ http://agnivesti.ru/news3771
***
«Кадри вирішують все»
Товарищ Сталин.
***
«Незамінних людей немає»
Товарищ Сталин.
***
«пастушеня із Жеводану на ім’я Гійом, котрого нещодавно архієпископ Реймський старанно рекламував своєму монарху і котрий, на його думку, мав би замінити в військових справах французької армії Орлеанську Діву. Пастушеня виявилося безталанним; він був недолугим і некмітливим. В першому ж бою він потрапив в полон до англійців. Оскільки його взяли в тому ж Бовезькому діоцезі, єпископ Кошон заявив на нього претензію, бо вирішив організувати новий «процес віри». Проте ні Бедфорд, ні Вінчестер не підтримали цієї задумки: вони доволі втомилися від попереднього «зразкового процесу», який виявився аж занадто тривалим і коштовним. Гійома відібрали в єпископа і відвезли в Руан, а згодом в Париж, де йому прийшлося приймати участь в тріумфі Генріха VI. Потім нещасного «суперника» Жанни знову відвезли в темницю, зашили в мішок і втопили в Сіні… »
А.Левандовський. Жанна д’Арк. 1982. – С. 220-221.
***
«… Навіть, самий наївний спостерігач міг помітити: Буйє не потурбував головних учасників процесу. Хоча, єпіскоп Кошон закінчив життя в 1442 р., ще раніше померли Луазелєр, Жан Естіве і Ніколя Міді, проте другий суддя, рівний по значенню Кошону, інквізитор Жан Леметр був ще живим і проповідував в Руані; однак, про його причетність до справи, немов забули, як і забули про існування монсеньйора Рауля Русселя, одного із запеклих ворогів Жанни, що став тепер архієпископом Руанскім; також забули про існування багатьох асистентів Кошона (на процесі осудження Жанни Діви в 1431), що були живі на той час… »
А.Левандовський. Жанна д’Арк. 1982. – С. 224
***
«…Чому метр Буйє обмежився опитанням семи чоловік, коли мова йшла про ревізію всієї справи? Чому раптом все (це опитання) було перервано? Очевидно, фатальну роллю тут відіграв тиск ззовні. Звідки? Та з боку того ж самого Рауля Русселя, архієпископа руанського, що був надто впливовою людиною і не бажав дуже швидких і дуже серйозних викриттів…»
Анатолій Левандовський. 1982. С. 232.
***
« Комісія д’Эстутвійля допитала всього сімнадцять чоловік, з них три вже відповідали раніше метру Буйє. Дванадцятеро з числа опитаних були учасниками процесу 1431 р. Разом з тим, у плані відбору (свідків) д’Эстутвійль повністю наслідував прикладу свого попередника. Ні монсеньйора Русселя, ні інквізитора Леметра, ні інших важних осіб, причетних до осудження Жанни, свідчити не запросили, не потурбували і метра Бопера. Хоча на початку і було заявлено, що неявка в комісію буде покарана відлученням від церкви, на ділі, декотрі із викликаних на допит, ухилилися від дачі свідчень і ніякої кари не понесли. Звертає на себе увагу і інший факт: пункти опитання були складенні у такий спосіб, що фактично визначали готову відповідь. І головні із цих відповідей зводилися до одного висновку : метою процесу 1431 р. було бажання англійців збезчестити французького короля і єдиним дійсним винуватцем засудження Жанни є покійний єпископ Кошон »
Анатолій Левандовський. 1982. С. 232.
***
« Водночас з благословення великого інквізитора Брегаля цілий сонм церковних авторитетів піднявся на захист Орлеанської Діви і в самій Франції. Почався другий тур прославлення божеської премудрості, наслідком якої нібито явилася місія Діви. Подібно тому, як це мало місце влітку 1429 р., з’явилося багацько творів, більш як десять трактатів і мемуарів, автори котрих доводили необхідність виправдання Жанни.»
Анатолій Левандовський. 1982. С. 235.
***
« На черзі було питання: хто ініціює справу, хто стане в ній позивачем? Здавалося б відповідь мала б бути лише одна – її визначив весь попередній хід подій: позивачем мав бути фактичний ініціатор процесу «ображений» Шарль VII. Але французький монарх, вірний собі, бажав залишитися в тіні…»
Анатолій Левандовський. 1982. С. 235.
***
« Цей суд не є законним… я не хочу більше бути на ньому присутнім, – говорить метр Жан Логіе, відомий клерк Нормандський, від’їджаючи з Руану. І багато хто визнавали потім: «Ми хоча і були на суді, весь час думали тільки про те, як звідтам втекти…»
метр Жан Логіє – один з Руанських суддів 1431 р.
Цит.: по Д.Мережковский,1997.С.303. Procès.III.138
***
« Жанна, смерть твоя рятує Францію »
Св. Тереза з Лізьє
***
« Я собі здаюся Жанною д’Арк на суді »
Св. Тереза з Лізьє
***
«Слухай, серед ночі –
Франція плаче?
«Згадай!
Знову прийди і врятуй мене, кротка мучениця Жанна!
Бачиш, руки мої – в ланцюгах…
Обличчя закрито, очі мої в сльозах,
І велич моя принижена…
Знову прийди, Ланцюги мої розбий, Визволительниця Жанна! »
Св. Тереза з Лізьє
***
« архангел Михайло, здавна надзвичайно шанований у Франції, став покровителем династії Валуа, головним французьким «національним» святим, що відтіснив попереднього патрона Франції – святого Дениса… »
Симеон Люс
***
«В народному уявленні провідник небесного війська бився на боці Франції проти англійців: його заступництвом пояснювали, зокрема, успіх при обороні знаменитого монастиря Мон-Сан-Мішель (Гори святого Михайла ) в Нормандії. Він немов би символізував «національне начало»
Симеон Люс
***
« Гіпотеза Анатоля Франса про те, що за Жанною д’Арк стоїть деякий клерикал, патріотичний, відданий королю і церкві, який помітивши здібності Жанни, почав свідомо і майстерно підштовхувати її до ролі містичного прапору для церковно-королівської партії, не підлягає сумніву… »
А.Луначарський.
***
«Молода селянка була втягнута таким чином в роль «святої»
А.Луначарський.
***
«Бідну дівчину свого часу втягли в чужу їй справу політичної інтриги, використали і згубили її, а потім, після її смерті, знову проголосили її славою для країни. І все це без всякого відношення до її дійсної особистості, без всякої уваги до її інтересів, коли вона була ще жива, і до правдивого оповідання про її життя після її смерті.»
А.Луначарський.
***
«Величезна кількість офіційної брехні нагромаджено було і державою і церквою, і буржуазною суспільною думкою над цим невеликим, але дійсно показовим фактом.»
А.Луначарський.
***
« Франція, в тому числі і велика кількість духовенства не тільки шанували Жанну д’Арк, але й всебічно офіційно роздували її значення. Старалися перебільшити легенду про неї, витворивши із цієї легенди один з факторів відчуття патріотизму…»
А.Луначарський.
***
« Оскільки вона була самостійна, вірила в свою місію, намагалася вести свою лінію, то її треба було якомога швидше зламати і знищити. Ось чому ті, котрі скористалися її послугами, не вступилися за неї і легко передали її в руки англійців… »
А.Луначарський
***
« Не тільки епіскоп Бове, але й вся французька церква з віце-інквізитором на чолі висловилася за необхідність спалити Жанну д’Арк »
А.Луначарський.
***
О процессе обвинения –
« Процес Жанни д’Арк є надзвичайно цікавим. Крайня ступінь несумлінності в ньому поєднується із надзвичайною юридичною ретельністю»
А.Луначарський
***
«Щоби чинити справедливо, треба знати небагато, але щоби спираючись на поважні підстави чинити несправедливість , треба ретельно вивчити право.»
Г. Ліхтенберг
***
«Із Жанною д’Арк багато клопоталися і, в решті решт, із чисто середньовічною логікою встановили її інспірацію дияволом. І хоча вона потім у всьому покаялася і покаялася повністю, але наслідком стало лишень допущення її до причастя. І все ж-таки спалення на вогнищі. »
А.Луначарський
***
«Нічого не знає про те, чи був тиск на суддів, чи не було. Але вірить в пристрасність (в підкуп декотрих з них). При цьому він вказує, що були і незгодні, зокрема , що метр Ніколя Упевійль був взятий під варту через розбіжності у поглядах з Кошоном. Вважає, що англійці були суєвірні, проте якби в них була така ж жінка, то вони б нею дуже би пишалися і берегли би її і не судили би у такий спосіб. Свідчив про те, що Жанна вимагала передати її справу на суд папи і святого престолу.»
Месір Тома Марі (Messire Thomas Marie), священик, бакалавр теології, пріор пріорства Сан-Мішель в Руані, бенедиктинець. Свідоцтва на Процесі реабілітації Жанни д’Арк. Руан, 9 травня 1452 р.
***
«Заявив під присягою, що нічого не знав про Жанну, до того часу коли її побачив на процесі в Руані. Говорить, що «…казали, ніби вона стверджувала, що мала голоси від Бога…» Стверджує, що вірить в те, що епіскоп (очевидно йдеться про Кошона – Примітка С.О.Г.) взявся за справу засудження Жанни, тому що був радником англійського короля. Стверджує, що інквізитор (імені якого не називає) «інквізитор одержав подарунок від декого Soreau, щоби цікавитися процесом». Стверджує, що деякі попередні відомості про Жанну, що занотовані в протоколах процесу і свідоцтва про неї, що зібрані в неї на батьківщині, видів вперше, а раніше ніколи не видів і не читав. Був присутній на останньому умовляння, але страти не бачив, бо пішов одразу ж після умовляння .»
Метр Тома де Курсейль (Maîre Thomas de Courcelles), 56 років. Професор теології, сповідник і канонік Паризький pénitencier – сповідник (в особливо важливих випадках). Учасник процесу засудження Жанни в Руані. Свідоцтва на процес реабілітації Жанни д’Арк. Париж, 2 квітня 1456 р.
***
«Cудді, які таємно беруть підношення від негоціантів і від конфліктуючих сторін, повинні вважатися злодіями і як такі каратися смертю. »
Пачакуті Юпанкі (Pachacútec Yupanqui, или Pachakutiq Yupanki) – IX Інка (1438—1471)
***
« Події 1900 року були до такої ступені цинічними, що підштовхнули Анатоля Франса до того, щоби створити серйозне історичне дослідження, яке правдиво і художньо відновило би наскільки це можливо, істину історію Жанни д’Арк »
А.Луначарський
***
« Анатоль Франс підійшов до істини так близько, як тільки це можливо. Дійсна правда про Жанну д’Арк це те, що міститься в його спокійних, але внутрішньо схвильованих двох томах.»
А.Луначарський.
***
«Діва дуже добре прийняла нас із братом, вона була в бойовому обладунку, тільки голова лишалася неприкритою, в руці вона тримала списа. Після того як ми прибули в Сьєль, я вирушив до неї додому, щоби побачитися. Вона наказала принести вина, і сказала, що незабаром почастує мене вином в Парижі. І виглядають божественними її вчинки, і радісно її бачити і чути… Я бачив, як вона, в обладунці і повному бойовому спорядженні і з маленькою сокирою в руці, сідала на свого величезного чорного бойового коня, котрий гарцював і не давав осідлати себе; тоді вона мовила: «Відведіть його до хреста», який знаходився перед церквою при дорозі. І тоді вона обернулася до церковної брами, що знаходилася поруч із нею [із словами]: «А ви, священики і служки, ставайте до процесії і моліться Богу». І тоді вона вирушила в дорогу, повторюючи: «Поспішайте вперед! Поспішайте вперед!» Миловидний паж ніс її розгорнуте знамено, а вона тримала в руці сокирку. Її брат, що прибув тиждень тому назад, уїхав разом із нею, він був в обладунці і озброєний …»
З листа рідним Гі де Лаваля від 8 липня 1429 р.
***
«Политика ведется публично, но планируется тайно.»
Александр Майборода – современный украинский историк, политолог д.и.н., профессор. В статье : «Украинцы, будьте бдительны». День № 62-63 пятница-суббота 9-10 апреля 2010 г.
***
«Задание власти – не только совершить запланированное, но и легализовать его и юридически, и что еще более важно, психологически.»
Александр Майборода – современный украинский историк, политолог д.и.н., профессор. В статье : «Украинцы, будьте бдительны». День № 62-63 пятница-суббота 9-10 апреля 2010 г.
***
« Для королівської і аристократичної партії селянська дівчина була наче більмо на оці…Згодом Карл VII і його каналії були змушені заради народу щось зробити для «відновлення честі» Жанни. Sit divus, dum not sit vivus (Нехай буде примислений до богів, аби лишень не залишився живим), як сказав Каракала після вбивства свого брата Гети»
Карл Маркс.
Архив Маркса и Энгельса, т. VI. , 1939, c. 328-329.
***
«Quant est de l’ostel de mon père,
Il est en pays de Barois;
Gentilhomme et de noble affaire,
Honneste et loyal François»«Що стосується мого рідного дома,
То мій батько із країни Баруа,
Шляхетний по походженню і справам,
Чесний і вірний Француз»
«Містерія про Облогу Орлеана » 1435, стр.397-398.
Відповідь Діви першому голові суду в Пуатьє.
***
«Ayez en souvenance…
Comment Orléans eult délivrance…
L’an mil iiijcxxix:
Faites en mèmoire tous dis:
Des jours de may ce fut le neuf»
«Зберігайте в спогадах
І бережіть в пам’яті »
Вікопомний 1429 рік,
Коли Орлеан одержав визволення
В день дев’ятий місяця травня»
«Містерія про Облогу Орлеану » 1435, стр.559.
***
«Домремі-сюр-Мез, втрьох льє від Вокульора. Тут народилася знаменита Орлеанська Діва, яку звали Жанна Дай, або Далліс»
Мишель Монтень
Montaigne M. de Journal du voyage en Italie. Paris, 1946.-P.89.501.
***
«… як в ті незабутні стародавні дні, коли приносились людські жертви волхвами, друїдами, «Діві Народжуючій» Virgo Paritura, шепочуться, і в ці дні Жанни, пралісні дуби старовинного Вогезького лісу, звідки «вийде Свята Діва»; також водять свої хороводи , під місячним світом, під «Деревом Фей», Лісні Пани, такі ж, в зеленій тіні плакучих верб і вільх, води Мьози ллються, такі прозорі…»
Д.Мережковський. Жизнь Св.Жанны д’Арк, 1938.
***
«Карл втомився від Жанни… Він так ненавидить її, як той хто спить ненавидить, того, хто пробуджує його від солодкого першого сну…»
Д.Мережковський, 1938.
***
« В перший рік Великої війни, 1914-й, знову була піднята в Римі, після чисельних коливань і відстрочок справа про признання Жанни святою. Але справа ця виявилася складнішою, ніж думали. Бо перш як оголосити Жанну святою, треба було її виправдати, очистити пам’ять її від звинувачень в найгіршій єресі – непослуху Римській Церкві, а зробити це було не так вже легко, тому що звинувачення видавалося канонічно вірним… »
Д.Мережковський, 1938. (1997).С.254
***
« Церкві я підкорюсь, але спочатку Богу послуживши» . Більш, як Перетворення Церкви, Реформація в цих трьох словах…Це вірно зрозумів головний суддя Жанни, епіскоп Бовезський Пьєр Кошон »
Дмитрий Мережковский, 1938. (1997).С.253.
***
«політиці нашої Франції не властиво дозволяти, щоби писання такого змісту публікувалися або щоби вони залишалися в руках народу.»
Жан Мельє
***
«вона так любила Францію, що Франція зворушена цим, полюбила саму себе…»
Жюль Мішле про Жанну д’Арк. 1833 р.
***
Заповіді карпатських мольфарів – Мудрість Стародавньої Славії – мудрість наших предків:
«1. Людина безрозсудна, нелогічна і егоїстична. Все одно – люби її.
2. Якщо робиш добро, скажуть, що чиниш так із власної користі. Все одно – роби.
3. Якщо виконуєш власні цілі, знайдеш брехливих друзів і справжніх ворогів. Все одно – виконуй.
4. Добро, яке ти робиш, завтра забудуть. Все одно – будь стійким і чесним.
5. Чесність і щирість роблять тебе вразливим. Все одно – будь чесним і щирим.
6. Величні люди з величними ідеями можуть бути вбиті найнікчемнішими людьми з самими нікчемними думками. Все одно – мисли грандіозно.
7. Все що ти будував роками, може бути зруйновано в одну мить. Все одно – будуй.
8. Люди не протегують невдахам, але йдуть тільки за переможцями. Все одно – стій за невдах.
9. Людям дійсно потрібна допомога, але вони можуть накинутися на тебе, якщо ти будеш допомагати їм. Все одно – допомагай.
10. Якщо віддаєш світові все найкраще, у відповідь дістанеш невдячність. Все одно – віддавай. »
Передав світу карпатський мольфар Михайло Михайлович Нечай,
вбитий в 2011 р.
Записано Сашою Сковородою. Статья «Волшебники Карпат.». Газета 7-я №20 (597) 15-21 2012 г. – С. 24.
***
Про пророцтво Мерліна:
1-варіант –
«Діва «йде на спинах лучників» – із тексту однієї хроніки XII ст. котра приписувала Мерліну зовсім інше за сенсом астрологічне пророцтво, що спиралося в свою чергу на вчення кельтських друїдів. Це пророцтво оголошувало, що оновлення світу наступить в ту мить, коли дванадцять знаків зодіаку вступлять в боротьбу один з другим і сузір’я Діви «спуститься по спині» сузір’я Стрільця »
Dunand Ph.H,1898.
***
Про пророцтво Мерліна:
2-варіант –
« З дубового лісу (ex nemore canuto) вийде діва (puella) і привнесе бальзам для ран. Вона візьме фортеці і своїм диханням висушить джерела зла; вона проллє сльози жалю і наповнить острів жахливим криком. Вона буде вбита оленем з десятьма рогами; чотири з них будуть нести золоті корони, а шість інших перетворяться в роги буйволів і викличуть небувалий шум на Британських островах. Тоді прийде в рух Датський ліс і вигукне людським голосом: «Прийди Камбрія, і приєднай собі (junge lateri tuo) Корнуелл! »
Із “Об’єднаного викладення” “Recollectio” Великого інквізитора Франції Жана Брегаля в 1456 р. для процеса Реабілітації Жанни Цнотливиці.
***
«… Не слід зневажати ці пророцтва, бо духу святому вільно відкривати свої таємниці будь-кому, кому він забажає…»
Жан Брегаль Великий інквізитор Франції в 1456 р. “Об’єднане викладення” “Recollectio” для процеса Реабілітації Жанни Цнотливиці.
***
«… Але легше перетворити шуліку на ловчого сокола, ніж землероба в привченого до володінням зброєю воїна.. »
Галфрід Монмутський «Історія бриттів», 91. XII ст. (Galfridus Monemutensis. Historia Britonum.).
***
«…все страны занимаются исторической политикой. Они чего-то не упоминают вообще, о чем –то стараются умолчать, о чем-то говорят так, как им выгодно. С точки зрения властей каждой страны, история слишком важная штука, чтобы оставлять ее историкам. В результате «правильной» интерпретации она превращается в инструмент воспитания нации.»
Алексей Миллер, современный российский историк, 2012. Из интервью о состоянии исторической науки в современной Украине и в России.
***
«В большинстве случаев историческая политика, притом, что она кажущимся образом адресована другому государству, имеет в качестве адресата собственный народ.»
Алексей Миллер, современный российский историк, 2012. Из интервью о состоянии исторической науки в современной Украине и России.
***
«… Її вчили дома «оселити Христа в серці», як вчила цьому ж Жерсона його мати, їй сподобалося у францисканців в Нефшато, сподобалося, що вони всюди вживали ім’я Іісуса, постійно його призивали, і вона сам стала робити те саме; їй подобалися голуб і лілея, як символ чистоти, і вона взяла їх для себе…».
Кн. С.С.Оболенский. « Жанна – Божья Дева.»
***
«Математические модели показывают, что устойчивость социально-экономических систем зависит именно от пропорций определенности, то есть порядка, и неопределенности – хаоса. Бог – это порядок, Дьявол – хаос. Та система, в которой преобладает неопределенность, обречена на гибель, на религиозном языке: если система охвачена сатаной, она разрушается»
А.А. Осипов-Скурлягин, 2013 г.
***
«…Политический миф ничего не запрещает и не санкционирует. Люди всегда имеют выбор, однако под действием политической мифологии меняется и парализуется их образ мысли. Ведь материальной формой воплощения образа являются практические действия, и образ политического мифа имеет материальный результат – он практически контролирует действия людей…»
А.А. Осипов-Скурлягин , 2013 г.
***
«… Французам невыгоден был один документ – решили, что он незаконен; им был полезен другой – нашли, что он вполне легален »
Николай Осокин, русский историк-медиевист, профессор Казанского университета XIX в. по поводу подлога завещания графа Раймунда VII Тулузского о якобы передачи его земель в пользу королевского домена, в работе « История альбигойцев и их времени»
***
«Яка честь для жіночої статі, що бог так полюбив її, що коли весь оцей великий нарід був жалюгідним, як пес, а все королівство було пустелею, він жінку обрав, щоб знову відродити сей нарід і повернути йому силу»
Кристина Пізанська , XV ст. (Q,V,13)
***
« Хіба не супротив природи, що дівчинка шістнадцяти років не відчуває важкого обладунку воїна, але носить його так, немов привчена до того з дитинства?»
Кристина Пізанська , XV ст. (Q,V, 7 )
***
« Вона є першим провідником наших хоробрих і кмітливих воїнів і має силу, яку не мали ні Гектор, ні Ахил »
Кристина Пізанська , XV ст. (Q,V, 14)
***
« Доля Іоанни д’Арк у відношенні до її батьківщини воістину гідна подиву. Ми, звичайно, маємо розділити з французами ганьбу за її суд і страту. Проте варварство англійців може ще бути якось вибачено через розуміння забобонів того часу, завзятістю ображеної національної гордості, яка щиро приписувала діям нечистої сили подвиги юної пастушки. Але питається, чим можна вибачити і чим пояснити малодушну невдячність французів? »
О.С.Пушкін. 1836
***
«… все, що стосується Жанни д’Арк ґрунтується на документах, відібраних якнайретельніше за допомогою самого вимогливого історичного метода… »
Режин Перну, 25 березня 1986 р.
« …історик, що вимовив би відносно неї слово «легенда» – неодмінно дискваліфікував би себе… »
Режин Перну, 25 березня 1986 р.
***
«… отці церкви, що залишилися в Базелі, збунтувалися і скинули з папського престолу Євгена IV і обрали замість нього людину світську, Амедея VIII, герцога Савойського, котрий став під іменем Фелікса V останнім анти папою в історії. Тома де Курсель, що відіграв активну роль в цих виборах, поспішив отримати від нового папи кардинальську шляпу …»
Р.Перну, М.-В.Клен. Жанна дАрк. 1992. – С.244-245.
***
«… Бажаючи віддячити за чисельні благочинності божественної величі, котрі були зроблені [нам] через посередництво Діви, Жанни д’Е з Домремі…, цінуючи, крім того, похвальні, милостиві і корисні послуги, надані, у всякому разі, названої Жанною Дівою нам і нашому королівству, котрі , як ми надіємося, будуть надаватися і надалі… »
Частина тексту грамоти про аноблірованню Жанни Діви королем Шарлем VII/Цит. по Р.Перну, М.-В.Клtн. Жанна д’Арк. 1992. – С.131
***
«… Що ж вдіяти? Жанна обрала Архангела Михайла натомість абата Костянтина…Найбільш дивним в ній є те, що вона ніколи і нікого не слухалась і йшла завжди своїм шляхом повз всього… »
Шарль Пегі
***
« Найвища моральність – це жертва своєю особистістю на користь колективу. Найвища аморальність – це коли колектив приносить в жертву особистість на користь себе самого »
М.М.Прішвин
***
« Історик, навіть ризикуючи здатися комусь святотатцем, повинен знайти місце чудесній пригоді в її людському контексті. Він зобов’язаний розвіяти марення, що виникли, безперечно, з тої ж причини, з якої подвиги героїні збереглися в пам’яті людей… »
Едуард Перруа, Столітня війна, 2002,- стр.354.
***
« У Франції дофіна довкола цієї епопеї повисло важке мовчання »
Едуард Перруа, Столітня війна, 2002,- стр.355.
***
« Якщо би подвиги Жанни вселили в серце англійських жовнірів страх, відомості про котрий легенда неодмінно поширила би, втікачи і дезертири розповіли би про це землякам. А якщо би Бедфорд влаштував процес в Руані для того, щоби зміцнити свою владу, що похитнулася, він неодмінно б широко розголосив його результати в Англії. Нічого подібного в англійських хроніках не знаходимо, і їх сухість, небагатослівність і неточність показують, що там не проявляли інтересу до історії, із якої потім нащадки зробили чарівну епопею …»
Едуар Перруа, Столітня війна, 2002. – С.356.
***
« Дуже слабким місцем партії дофіна, врешті решт, що стало причиною її періодичних поразок і жалюгідного рівня оборони від англо-бургундців, це особистість самого вождя і тих, хто давав йому поради і наживався за його рахунок. Неможливо було би уявити собі принця, менш здатного викликати запал оточення і об’єднати їх довкола себе, щоби відстояти справу, яка знаходилася під загрозою , менш придатного на роль вождя, а згодом – короля. І в фізичному, і в моральному відношеннях Карл – слаба людина, потворний блазень – виродженець. Жалюгідно тендітний худий, із невиразним обличчям, незграбні і огидні риси котрого, аж ніяк не оживляють маленькі злякані очі, що надавали йому вигляд нещирий і сонний, з довгим і широким носом, дофін…не був обраним на те, щоб зайняти престол…»
Едуар Перруа, Столітня війна, 2002. – С.335
***
«Чи було це ділом рук Божих, чи людських? Складно було для мене вирішити це…Декотрі мислять, немов дехто, більш мудрий, ніж інші, задумав внушити їм, що Господь послав якусь цнотливицю і змусив їх вручити їй кермо влади, яке вона домагалася … »
Пій II (папа римський в 1458 р.) Мемуари.
***
«…Жанна д’Арк – це є символ свободи і боротьби за неї, суверенітету і захисту Франції і незалежності французів … »
Марін Ле Пен, 7 січня, 2012 р.
***
«…у церкви були вагомі причини дезавуювати Жанну, і це дуже добре роз’яснив якраз Бернард Шоу …»
Борис Парамонов – Редактор і ведучий програми “Русские вопросы” в Нью-Йорці. Радіо Свобода. . « Уроки Жанны Д’Арк».
Передача від: 01.02.2012 23:00/
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24470501.html
***
«Католицька церква побудована на строгому ієрархічному порядку, на ідеї церковного, релігійного авторитету. Вона не любить релігійної самодіяльності, ініціативи не в міру запальних віруючих. У такій ініціативності та самостійності Жанни, де вона без будь-якого церковного посередництва безпосередньо розмовляє зі святими, церковники справедливо угледіли єресь, яка ще через сотню років виллється в потужний рух протестантизму і підірве вселенський авторитет католицизму. Кожен сам собі священик – гасло протестантів, людині не потрібно нікого для спілкування з Богом. Людина і Бог – ось формула протестантизму. А в католицтві – людина, священик і Бог. Такий релігійний персоналізм підривав саму ідею церкви.
Ось звідси пішла ідея позбутися Жанни, з церковних кіл, – аж ніяк не від англійців, у руки яких вона, врешті-решт, потрапила. Адже ж англійці передали її того ж церковному суду, а головою його і прокурором від Інквізиції були французи – Кошон і Леметр.»
Борис Парамонов – Редактор і ведучий програми “Русские вопросы” в Нью-Йорці. Радіо Свобода. . « Уроки Жанны Д’Арк».
Передача від: 01.02.2012 23:00/
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24470501.html
***
Про Голоси Діви
«намагаючись логічно аналізувати душевні стани людей, ми часто змушені задовольнятися примітивними схемами, котрі явно не є адекватними… ».
А. Подводный. Ум и логика/Знаки на пути/ Трактакты. Москва:Скрин, 1998.- С.20.
***
«…людина не може видіти ангелів очима плоті, але [бачити ] очима духа, який є всередині людини, тому що дух її належить світу духовному, а все тілесне – природному; подібне видить тільки подібне, тому що воно складається з подібної йому основи. До того ж засіб тілесного бачення, тобто око, таке недосконале, що як відомо кожному, воно не може розгледіти найменших витворів природи без допомоги оптичних знарядь; ще менш воно може бачити те, що виходить за межи зовнішньої природи; тобто все, що належить світу духовному. Менш з тим, людина може прозріти і в духовний світ; якщо [це] бажано Господу, це стається в одну мить, і тоді людина щиро переконана, що вона видить очима свого тіла. Таким чином ангели були побачені Авраамом, Лотом, Маноахом і пророками; таким же чином Господь, по воскресінні своєму був впізнаний учнями своїми ….»
Емануїл Сведенборг. Про небеса. – 1993. – С. 43.
***
«…Вона мала видіння, і ці видіння не були ні вигадані нею, ні підроблені; вона дійсно вірила тому, що чула голоси, що говорили до неї, які не виходили з людських вуст. Ці голоси здебільшого говорили з нею абсолютно ясно і зрозумілим для неї чином. Найкраще вона розрізняла їх, перебуваючи в лісі, і в той час, коли дзвонили в дзвони …Св. Михайло повставав перед нею у вигляді звичайної людини , тобто якогось доброго рицаря, а св. Катерина і Маргарита – з коронами на чолі. Вона бачила їх, і вони вітали її, вона обіймала їм ноги і вдихала аромат пахощів, які виходили від них. Що інше можна сказати про це, якщо не те, що у неї були галюцинації слуху, зору, дотику і нюху? Самим тонким з почуттів у неї є слух: вона говорить про появу Голосів, часом вона називає їх своєю порадою; вона чує їх дуже добре, якщо навколо неї не має шуму. Найчастіше вона слухається їх, іноді вона противиться їм. Сумнівно, щоб видіння її були настільки ж ясні. Чи то по небажанню, чи то по невмінню, але вона ніколи не давала Руанський суддям точного і ясного опису їх. Найкраще вона вміла описати ангелів, які тримали вінець, але в наслідку вона зізналася, що ніколи не бачила їх інакше, як у своїй уяві… »
Анатоль Франс. Жизнь Жанны д’Арк. Изд-е на русск. яз. 1928 г. – С.42.
***
«… Я запитав у доктора Жоржа Дюбі, професора Сорбонни, про те, чи володіє наука достатніми відомостями, щоб встановити заднім числом діагноз хвороби Жанни. У відповідь на це він надіслав мені листа, яке можна буде прочитати в першому додатку до цієї роботи …»
Анатоль Франс. Жизнь Жанны д’Арк. Изд-е на русск. яз. 1928 г. – С.43.
***
« Якщо у неї і була істерія, то для того тільки, щоб найпотаємніші почуття її могли втілитися в небесних видіннях і голосах … немов би відкриті двері, через які входить в життя її щось божественне або те, що вона вважала божественним, – ось що таке істерія Жанни ».
Жорж Дюбі, французький лікар-невропатолог початку ХХ століття, фрагмент з відповіді на питання Анатоля Франса з приводу психічного здоров’я Жанни д’Арк.
***
«Звертаючись до життя Жанни д’Арк, ми бачимо, що у неї були галюцинації органів чуття: вона бачила архангела Михаїла, св.Катеріну, св.Маргаріту і доторкалася до них. Таким чином, це були галюцинації зору, слуху, нюху і дотику.»
Проф. П.И.Ковалевский. – русский врач-психиатр (1849-1923) Орлеанская Дева/ Одаренные безумием: психиатрические эскизы из истории (1892 г.).
***
«Безсумнівно, Жанна не була божевільною, і розумовий стан і свідомість її були цілком нормальними, якщо ж вона сліпо вірила в священне походження її голосів і відповідно до цього в своє божественне посланництво, то тому, що це співпадало з її глибокою вірою в Бога, Пресвяту Діву, ангелів і святих, з її безмежною любов’ю до батьківщини, глибокою відданістю королеві і безмежним бажанням допомогти загальній біді. Не слід забувати, що Жанна – селянська дівчинка, яка жила в глушині ще в XV столітті …»
Проф. П.І.Ковалевський. – Російський лікар-психіатр (1849-1923) Орлеанська Діва / Обдаровані божевіллям: психіатричні ескізи з історії (1892 р.).
***
«Суд над Жанною д’Арк був політичним процесом, що був задуманий як засіб впливу на громадську думку. За задумкою його організаторів, Жанна мала померти від руки правосуддя, як офіційно засуджена єретичка і чаклунка, яка намагалася за допомогою диявола розтрощити поставлену Богом влада. Тільки така смерть могла розвінчати її в очах сучасників»
В.И.Райцес, 2003, с.215.
***
« У свідченнях своїх земляків Жанна постає істотою безликою і німою: лише двоє з двадцяти з гаком свідків змогли згадати її слова. Коротше кажучи, у спогадах людей, з якими Жанна прожила пліч-о-пліч майже все життя, не відбилася її індивідуальність »
В.И.Райцес, 2003, с.55.
***
« В Руані судили не Жанну д’Арк. Судили деяку жінку на ім’я Жанна, що прозивалася звичайно (vulgariter) Дівою (T,I,1). Лишень в одному єдиному прижиттєвому документі, що дійшов до наших часів вона називалася по імені і прізвищу. Це грамота аноблірування (надання шляхетства) самої Жанни і її рідні (грудень 1429 р.); в подібному випадку, зазвичай, треба було вказати прізвище людини що отримувала шляхетство.
Мабуть саме цікаве те, що і вона сама не сприймала себе як “д’Арк”, та й взагалі, здається не була впевнена в власному прізвищі…»
В.И.Райцес, 2003, с.31.
***
Специфика средневекового инквизиционного французского судопроизводства (по которому судили Орлеанскую Деву в Руане в 1430-1431 гг.) и ее принципиальное отличие от английской средневековой юриспруденции (практиковалось во Франции вплоть до XVII в.) :
«В отличие от англосаксонской юриспруденции, устанавливавшей презумпцию невиновности, европейский закон (одобренный католической церковью) был инквизиторским, и суть его состояла в том, что не обвинители доказывали вину (как в английском праве), а обвиняемый доказывал свою невиновность.
В течение долгого времени инквизиция придерживалась мнения, что при таких серьезных преступлениях как чародейство, обычными правилами получения показаний можно пренебречь. Принимались к рассмотрению свидетельства преступников, лишенных гражданских прав, и детей в возрасте двух лет. Отказ обвиняемого признать свою вину считался доказательством того, что дьявол держит его мертвой хваткой, и пытка применялась до тех пор, пока сломленная жертва не признавалась в том, что от нее требовалось. Иногда обвинение могло быть опровергнуто, и обвиняемого оправдывали, но в эпоху расцвета процессов над ведьмами такое случалось редко. Либо обвиняемый признавался сразу, испугавшись пытки, а затем его сжигали – либо его пытали до признания и тоже сжигали…»
Роббинс Рассел Хоуп. Гордель, Доминик./ Энциклопедия колдовства и демонологии. – Пер. с англ. Т.М. Колядич, Ф.С.Капицы. – М.: ООО «Издательство Астрель» : МИФ: ООО «Издательство АСТ», 2001. – С.117.
***
« Бог послав королю святу Діву Жанну … щоб вести його на помазання. У таємниці Божі проникає вона, як ніхто зі святих … і якби захотіла, то могла б зробити так, щоб ратні люди проходили крізь стіни фортець і багато ще інше могла б зробити, більше цього…»
Брат Рішар – священик-прихильник арманьяков, 1429 Цит з Д.Мережковського (1938), який цитує з Procès IV, 342.
***
«Брехня, до якої наполовину домішана правда є найгірша брехня»
Самуел Смайлс
***
«… Існує мораль, і той, хто бреше, має бути наказаний правосуддям.»
Ніколя Саркозі 30 квітня 2012 р.
з статті : Н.Саркозі буде судитися за “клевету” про його зв’язки із М.Каддафі
http://top.rbc.ru/politics/30/04/2012/648835.shtml
***
«Щоби навчити людей любити справедливість, треба показати їм результати несправедливості.»
Адам Сміт
***
«… наскільки хто живе небесною милістю, що полягає в тому, щоби любити всякого роду службу і благо і перейматися серцевим задоволенням тоді, коли виконуєш її заради церкви, вітчизни, людського суспільства і співгромадян, настільки та людина ведеться Господом, бо в цій любові перебуває і сам Господь і сама вона виходить від Господа…»
Емануіл Сведенборг. Про небеса, про світ духів і про пекло.
***
«… Наскільки хто живе в любові до себе, яка полягає у тому, щоб нести службу і творити благо для самого себе, настільки той ведеться самим собою, а наскільки людина веде сама себе, наскільки вона не ведеться Господом … Вести себе самому – означає бути веденим своїм егоїзмом, а егоїзм людини, є не що інше, як зло, бо його спадкове зло полягає в тому, щоб любити себе більш Бога і світ – більше від небес »
Емануіл Сведенборг. Про небеса, про світ духів і про пекло.
***
«В історичній науці нашого часу поширюється певна зловісна епідемія. Знаком «доброго смаку» стало те, що віддавна було справою безчесною – ганьбити шляхетних людей. Ця каламутна хвиля «викриттів» не обійшла і Жанну д’Арк. Чого лишень не вигадували про неї новоявленні дослідники! Її перетворювали в королівську доньку, «рятували» від вогнища, видавали заміж і наділяли дітьми (графиня Армуазська, лже-Жанни і т.і.), тоб то, всіляко принижали її роль в історії, нітрохи не засмучуючися тим, що ображають святі відчуття співвітчизників. І все це в погоні за сенсацієї-одноднівкою, або самоствердженням.
Але на захист імені Жанни Д’Арк повстали справжні історики-патріоти. Серед них – Режін Перну, засновниця дослідницького центру Жанни Д’Арк в Орлеані. Вона не тільки присвятила Орлеанській діві чимало своїх праць, що спираються на дійсні історичні документи, але й мобілізувала на її захист відомих культурних діячів Франції. Після таких нищівних ударів від «сенсаційних» гіпотез горе-дослідників не залишилося нічого. »
І.М.Себєлєва – педагог із м. Ярославля (Росія) промова для відео виступу «Жанна – Богом данная» 19 лютого 2012 р.
***
« В історії Жанни д’Арк як у дзеркалі відображаються звичаї і смаки людського суспільства»
CАГОР
***
«… І що дивного в брехливій клятві франка, якщо він вважає це звичайною справою, а не злочином? »
Сальвіан, монах з острову Ларен,
440 р.н.е.
Із : Жак Ле Гофф. Цивилизация средневекового Запада.
***
«Неправо умствующие говорили сами в себе : коротка и прискорбна наша жизнь, и нет человеку спасения от смерти, и не знают, чтобы кто освободил из ада. 2 Случайно мы рождены, и после будем как небывшие: дыхание в ноздрях наших дым, и слово – искра в движении нашего сердца. 3 Когда она угаснет, тело обратиться в прах, и дух рассеется, как жидкий воздух; 4 и имя наше забудется со временем, и никто не вспомнит о делах наших и жизнь наша пройдет, как след облака, и рассеется, как туман, разогнанный лучами солнца и отягченный теплотою его. 5Ибо жизнь наша – прохождение тени, и нет нам возврата от смерти: ибо положена печать, и никто не возвращается. 5 Будем же наслаждаться настоящими благами и спешить пользоваться как миром, как юностью; 7 преисполнимся дорогим вином и благовониями, и да не пройдет мимо нас весенний цвет жизни;8 увенчаемся цветами роз прежде, нежели они увяли; 9 никто из нас не лишай себя участия в нашем наслаждении; везде оставим следы веселья, ибо это наша доля и наш жребий. 10 Будем притеснять бедняка праведника, не пощадим вдовы и не постыдимся многолетних седин старца. 11 Сила наша да будет законом правды, ибо бессилие оказывается бесполезным. 12 Устроим ковы праведнику, ибо он в тягость нам и противится делам нашим, укоряет нас в грехах против закона и поносит нас за грехи нашего воспитания; 13 объявляет себя имеющим познание о Боге и называет себя сыном Господа; 14 он пред нами – обличение помыслов наших. 15 Тяжело нам и смотреть на него, ибо жизнь его не похожа на жизнь других, и отличны пути его: 16 он считает нас мерзостью и удаляется от путей наших, как от нечистот, ублажает кончину праведных и тщеславно называет отцом своим Бога. 17 Увидим, истинны ли слова его; и испытаем, какой будет исход его; 18 ибо если этот праведник есть сын Божий, то Бог защитит его и избавит его от руки врагов. 19 Испытаем его оскорблением и мучением, дабы узнать смирение его и видеть незлобие его; 20 осудим его на бесчестную смерть, ибо по словам его, о нем попечение будет»
Прем.2.1-2.20.
***
«Так они умствовали и ошиблись; ибо злоба их ослепила их, 22 и они не познали тайн Божиих, не ожидали воздаяния за святость и не считали достойными награды душ непорочных»
Прем.2.21-2.22.
***
«А души праведных в руке Божией, и мучение не коснется. 2 В глазах неразумных они казались умершими, и исход их считался погибелью, 3 и отшествие от нас – уничтожением; но они пребывают в мире. 4 Ибо, хотя они в глазах людей и наказываются, но надежда их полна бессмертия.»
Прем.3.1-3.4.
***
« Жанна д’Арк – се, можливо, християнська свята, чий образ має найбільше культурне значення»
О.Антоніо Сікарі «Портрети Святих»,1987, 22.
***
«… вона була канонізована, не як мучениця, що безвинно спаленна на вогнищі, тому що вона не постраждала за віру, але була засуджена до страти з політичних міркувань. Вона була канонізована за послушенство, з яким виконала місію, одержану від Бога, і із зброєю в руках врятувала французьке королівство. »
О.Антоніо Сікарі «Портрети Святих»,1987, 22.
***
Про висновок комісії в Пуатьє 1429 р.:
« …беручи до уваги її життя і поведінку, в ній немає нічого поганого, нічого противного правій вірі ».
О.Антоніо Сікарі «Портрети Святих»,1987, 27.
***
«Був Страсний вівторок 1429 року; а саме тоді почався переможний наступ Діви: вона була одягнута в панцер, що коштував їй 100 франків, і держала в руці білий прапор, на якому наказала написати образ Христа Судді.
Зазвичай вона «брала прапор в руку, коли відправлялася битися, щоб не убити кого-небудь», а мечем тільки захищалася і відбивала удари …»
О.Антонио Сикари «Портреты Святых»,1987, 28.
***
«Страшная весть о злодеянии вздорной Мама Гуако, вдовы Качи, а ныне любимой наложницы Манко, распространилась среди гуалья и согнала их с насиженных мест. В ходе сражения Мама Гуако убила воина гуалья и вырезала у него из груди каменным ножом (туми) сердце и легкие. Потом она надула легкие, как воздушный шарик, и высоко подняв над головой, стала размахивать ими, словно факелом, в знак того, что так случится с каждым, кто осмелится встать на пути у айяров. Ужасный, совсем не женский поступок Мама Гуако возымел на противника свое действие: охваченные страхом гуалья бежали из окрестностей Куско и прилегающей долины, отступив перед натиском Манко, Айяр Аука и их спутников.»
Милослав Стингл «Слава и смерть «Сыновей солнца».- Москва,1986.- С.53.
***
« Несите, сын мой и дочь моя, людям свет, людям свет истинного знания. Научите их истинной вере. Дайте им также законы, наведите порядок, потому что без закона и без порядка нет жизни на земле »
Наставление Солнца своим детям – первому Инке Манко Капаку (Manqu Qhapaq или Manku Qhapaq, исп. Manco Cápac) и его сестре-жене Мама Оклью
***
«Смысл пьесы ясен: …она призывает к защите своих прав. Если ты прав, защищайся! Даже если ты простого происхождения, все равно защищайся! Если затронуты твои неотъемлемые права, сумей отстоять их, даже тогда, когда тот, кто посягает на них, является владыкой государства…»
Милослав Стингл «Слава и смерть «Сыновей солнца» » , 1986.- С.198.
***
«Религия XV века – уже не наша религия. Теперь после того, как реформа Лютера и насмешки французских философов очистили нравы духовенства и святош, нельзя себе представить, чем были священники Италии в ее лучшие времена»
Анри Бейль (Стендаль)
***
«Не у наших историков, которые все почти заранее продались правительству или своим собственным интересам, следует искать картину наших нравов, а в мемуарах или лучше , в случайно опубликованных письмах»
Стендаль.
***
« Ми пізнаємо людину не по тому, що вона знає, а по тому, чому вона радіє »
Р.Тагор
***
«…Гладіаторів миттєво оточили кільцем, підбадьорювали їх окриками, ставили застави , хто переможе. Але бідному Гуго не пощастило – його люті, незграбні удари були відбиті рукою, яку найкращі майстри Європи навчили усім тонкощам фехтувального мистецтва. Маленький король стояв витончено і невимушено, пильно стежачи за кожним рухом супротивника і відбиваючи череду ударів що сипалися на нього так легко і впевнено, що мальовничий натовп голодранців завивав від захоплення, і щоразу, коли його досвідчений погляд помічав помилку супротивника, блискавичний удар обрушувався на голову Гуго, а той, побитий, весь у синцях, під шквалом безжальних глузувань, з ганьбою залишив поле битви. Переможця, що залишився цілим і неушкодженим буйний натовп підхопив і відніс на почесне місце, поруч з отаманом…»
Марк Твен. Принц і жебрак.
***
«…Аланы очень заботливо относятся к лошадям. В их стране травы растут круглый год. У кочевников всегда в достатке пропитание и для себя, и для скота благодаря влажности почвы и изобилию рек. Те, кто по возрасту или полу слабы, передвигаются на колесницах, для этого не нужна особая физическая сила. Юноши, с малолетства привыкшие к верховой езде, почитают бесчестием ходить пешком. Все они занимаются разнообразными военными упражнениями. Они отличные воины. Воинской доблестью скифы обязаны своему происхождению… »
Аммиан Марцеллин об аланах и искусстве верховой езды. IV век.
***
«…Сначала он немало постарался, чтобы показать противнику, какой он великолепный воин. Он облачился в доспехи из золотых пластин и украсил себя всего от шлема до кончика копья лентами и пурпурными подвесками, так что совсем преобразился и стал похож на короля. Сидя верхом на прекрасном коне, он прошествовал между двумя армиями и, как на воинском ристалище, показывал, на что он способен, гарцевал на коне, подбрасывал в воздух копье, подхватывая его на лету. Играючи перекидывал его из одной руки в другую. Он гордился своей ловкостью в этих делах. Владел конем так, как это умеет только с малолетства привыкший к ристалищу…»
Прокопий Кесарийский о готском короле Тотиле. VI век
***
«В январе 1429 г. на площади замка в Нанси Жанна д’Арк верхом на лошади приняла участие в турнире с копьем в присутствии знати и народа Лотарингии…»
«Бюллетень общества археологи и Лотарингского исторического музея». – Нанси, 1929 г.
***
« .. Была такая чудовищная давка из-за того, что каждый хотел дотронуться до нее или до ее коня, что один из факельщиков поджег ее штандарт. И тогда она пришпорила коня и так ловко погасила пламя, словно была опытным воином. Солдаты сочли это за великое чудо, и горожане были согласны с ними».
Орлеан 29 апреля 1429 года – «Дневник осады Орлеана» (Q, IV, 153).
***
«… Вона звикла до свободи, – а тепер була позбавлена її; вона виросла на вільному повітрі, – а тепер була замкнена mso-bidi-font-weight: normaUKl;день і ніч в залізній клітці, як звір. Вона звикла до світла, а її тримали в мороці, що ледве дозволяв розрізняти навколишні предмети. Вона звикла до нескінченного різноманітності життя, – а зараз чула тільки розмірені кроки вартових. Вона любила бесіди з товаришами, – тепер їй ні з ким було перемовитися словом. Вона любила посміятися, – але тепер цей сміх замовк. Вона була народжена для дружби, для радісного і бадьорого праці, руху, діяльності, а тут була тільки давить туга, томливе бездіяльність, зловісна тиша і безвихідний нескінченний круговорот важких дум, що виснажували мозок і мучили серце. Та це була смерть заживо. »
Марк Твен. Жанна д’Арк, 1895.
***
«… Та якщо ви хочете осягнути велич душі, глибину мудрості і шляхетність світлого розуму Жанни д’Арк, ви повинні вивчати її там, де вона вела свій завзятий тривалий поєдинок, і не тільки з самими освіченими і видатними умами Франції, але і з самим мерзенним обманом, з самим підлим віроломством і з найжорстокішими серцями, які тільки можна знайти на землі – в країнах язичницьких і християнських ..»
Марк Твен. Жанна д’Арк, 1895.
***
« Коли ми туди прийшли, Жанна вийшла нам назустріч і поплескала мене по плечу і сказала, що їй хотілося б мати більше людей, подібних до мене. Тоді П’єр де Версай оголосив Жанні, що вони послані до неї королем. “Я вважаю, що ви надіслані розпитувати мене, – відповідала Жанна. – А я не знаю ні А, ні Б”. Тоді ми запитали її, навіщо вона прийшла, а вона відповідала: “Я послана Царем Небесним зняти облогу з Орлеана і повести короля в Реймс на коронування і миропомазання”. Запитавши у нас, чи маємо ми при собі папір і чорнило, вона звернулася до метру Жану Еро зі словами: … Пишіть те, що я вам скажу. Ви, Сюффор, Глассідас і Пуль (Саффолк, Гласдейл, Вільям Поул) я вимагаю від вас ім’ям Царя Небесного, щоб ви вирушили до Англії)»
Свідчення Гобера Тібо, 50 років, королівського конюшого (в 1456 р. під час Процеса Реабілітації). Цит. из Р.Перну, М.-В.Клэн. Жанна д’Арк. 1992. С.52.
***
« П’єр Тисі особливо підкреслив як« надзвичайний »той факт, що в судову справу увійшли виключно допити обвинуваченої і при цьому ніхто не знав, починаючи з самої обвинувачуваної, які звинувачення їй висувають »
Tisset P . Lashers Y. Procès de condamnation de Jeanne d’Arc. Paris, 1960.-1971. T.III.- P.85.
Цит. по Р.Перну, М.-В.Клэн, 1992.- С.174.
***
«Мы ценим других, читая некролог у серой могильной плиты
И топчем живых – мол, век наш не долог –
На всех не найдешь доброты!
Мы наших врагов венчаем на царство
И ждем… благодати с небес!
Там…потом …будет не так как здесь… »
Сергей Трофимов – русский поэт и бард. Начало XXI в.
***
«Жанна – це Франція. Чи зможемо ми і надалі вважати її символом нашої єдності, а не залишати її в руках тих, хто прагне скористатися її образом, щоби нас розділити. Розділяти іменем Жанни д’Арк – це означало би зраджувати її пам’ять.»
Ніколя Саркозі, із промови з нагоди 600-річчя із дня народження Жанны д’Арк. 6 січня 2012 року.
***
« Ця дівчина говорила дуже гарно. Я би дуже хотів мати настільки гідну дочку.»
Шляхтич із околиць Вокульора Альбер д’Урш про відповіді Діви в Пуатьє. Цит. З Р.Перну, М.-В. Клен. Жанна д’Арк. 1992. С.44
***
«Ми, скасовуємо і анулюємо колишні вироки і позбавляємо їх всякої сили. І ми оголошуємо названу Жанну і її рідних очищеними від плями безчестя »
Жан Жувенель дез Урсен – архієпископ Реймський.
Вирок на процесі Реабілітації від 7 липня 1456 р. Париж.
***
«Беріть Кошон і покладіть його в Пантеоні поряд з Вольтером! »
Архіепископ Е.Ж.Суляр
«П’єр Кошон – це ваша людина, як вашими є безліч інших представників церкви – його спільників …» – відповідь Ж.Фабра.
Диспут у французькому парламенті 1894 р. по приводу проголошення 5 травня – днем звільнення Орлеана
Ж.Фабр. Бюро… Стр.10.
***
« Смиренні світу цього, котрі марили про чисте, благочестиве і блажене буття, робили з Жанни свою пророчицю і святу, вони приписували їй промови, які вона ніколи не проголошувала. »
Анатоль Франс 1908
***
«Більшість людей так і вважало, що все виконувалося нею, що король в усьому радився із нею, втім в дійсності королівські радники і капітани зовсім не рахувалися із нею, не питали її ради. Проте всі події приписували саме їй одній. ».
Анатоль Франс, 1908
***
« Моїми явними супротивниками були лише агіографи ¹. Вони закидали мені не за манеру мого тлумачення подій, але за самі події, і чим більш мій переказ ставав зрозумілішім, природнім, видобутим із достовірних джерел і розумним, тим більше він не подобався цим святописцям. Вони хотіли би, щоби історія Жанны д’Арк залишалася втаємниченою і щоби нічого в ній не видавалося би природнім. А я знайшов для Жанни суто людське місце в житті і в історії. Ось в цьому мій злочин. Ці сумлінні інквізитори, що полум’яно засудили мою працю, не спромоглися знайти в ній жодної серйозної помилки, жодної неточності. Їх суворість знайшла собі пристосування в тому, що вони вказували мені на дрібні описки і друкарські помилки. Але хто б краще, ніж вони зміг полестити «слабкості мого гордовитого серця»? »
Анатоль Франс, Париж, січень 1909. Передмова до двадцять восьмого видання. С. 83.
1 – агіографи – Автори житійної літератури
***
«… Судді, які вели процес, не всі були низькими зрадниками: Руанський капітул відрізнявся своєю мужністю і незалежністю; ¹ серед людей, близьких до університету і різко висловлювались проти Жанни, були люди, шановані за свою вченість і характер, більша частина з них в цьому процесі переслідувала суто церковні цілі, розшукуючи чаклунів, вони дійшли до того, що останні ввижалися їм всюди; вони щодня присуджували до спалення жінок, запідозрених ними в чаклунстві, і не отримували за це нічого, крім вдячності; подібно Жанні, вони вірили в можливість бачень , які за її словами, були їй, але вони були переконані, що вона або брехала, або бачила злих духів. Єпископ, віце-інквізитор і асесори в кількості більше сорока чоловік одностайно оголосили її єретичкою, схильною до диявольського навыювання. Деякі з них, ймовірно, уявляли, що своїм вироком подіють на єретиків і зміцнять католицьку правовірність і покору церкві; вони хотіли зразкового суду. Це були жерці, і тому вони поважали форми і обряд, вони пишалися знанням форм. Подіяти на них можна було тільки формою. Сміливим вчинком можна було змінити, бути може, зупинити справу та попередити фатальний вирок. Якби архієпископ Реймський, глава бовезской єпархії, втрутився в цей процес і зупинив зловживання владою свого вікарія або нарешті зважився ще на що інше, П’єр Кошон, звичайно, був би в сильній скруті … якби Жак д’Арк і Ромея стали заперечувати формально судові дії, що мали явно упереджений характер, якби протокол, записаний в Пуатьє, був залучений до справи, якби нарешті, король, його рада і вся французька церква звернулася за сприянням до папи і собору, що володіли великими повноваженнями, – то, звичайно, процес міг скінчитися інакше. Але всі ці люди злякалися паризького університету …»
Анатоль Франс, 1928. С.60.
***
«Нещасна Цнотливиця була покинута тим самим духівництвом, яке в нещадавно несло хрест і хоругви попереду неї; серед вчених в Пуатьє не знайшлося жодного, який зголосився б, щоб засвідчити в Руанському замку про її невинність, яку вони всі встановили вісімнадцять місяців перед тим ».
Анатоль Франс, 1928. С.61.
***
«…для Гизо было достаточным бегло окинуть взглядом европейские цивилизации, чтобы прийти к выводу: английская цивилизация – это цивилизация, ориентированная почти исключительно на улучшение социальное, однако ее представители оказались лишены таланта «зажечь мощные факелы разума, которые осветили бы целую эпоху». Её противоположность – цивилизация немецкая: могучая духовно, но слабая организационно, в частности в том, что относится к совершенствованию социальному. В Германии, где человеческий дух с давних времен возвышался над условиями существования, разве мысль и действительность – сторона интеллектуальная и сторона материальная – разве не были они там почти полностью разобщены? И была одна страна, одна только страна, которая, напротив, сумела дерзко осуществить гармоничное развитие мысли и действительности, стороны интеллектуальной и стороны реальной: этой страной была, как вы сами понимаете Франция, где природа никогда не обделяла людей ни личным величием, ни достоинствами, а личное величие и достоинства всегда имели общественное значение и могли быть полезны обществу…»
Люсьен Февр по Guizot F. Histoire de la civilisation en France.
Люсьен Февр. Цивилизация : эволюция слова/ Бои за историю. – Москва: Наука, 1991. – С.274.
***
« До того часу, поки нам будуть потрібні надихаючі герої і вожді, які вміють піднятися над обмеженими перспективами, – до того часу історія Жанни Д’Арк буде згадуватися, а вона сама прославлятися. ».
Катрін Харрісон. Зі статті в” Нью-Йорк Таймс” від 6 січня 2012
. http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24470501.html
***
« Несправедливість досягається двома способами: або насильством, або обманом. ».
ЦИЦЕРОН
***
«… політичний сенс багатьох процесів, що були заорганізовані феодальними і буржуазними урядами, по суті виявляються іншими, ніж його уявляли їх ініціатори. Подальший хід історії виявляв і висвітлював в процесах такі нюанси, аспекти, значення котрих не могли розуміти сучасники. Немалу роллю тут відіграли знахідки і публікації документів, що викривали таємні пружини того або другого процесу, які в цілому не були ясні жодному із сучасників. Так, якщо організатори процесу знали наскільки відрізняються формальна і дійсна провина підсудного, то часто їм були невідомі фактори, що визначали лінію захисту, дію його друзів і т.д. Однак, навіть те про що знали деякі сучасники, як правили, приховувалось від широкого загалу …»
Є.Б.Черняк. Вирок століть, 1971,3.
***
«… наука знає про життя Жанни д’Арк, ймовірно більше, ніж про кого-либонь іншого з її сучасників, що жили в XV ст., за виключенням хіба що декотрих монархів, діяння яких ретельно занотовувалися у хроніки. А проте існує повір’я, що процес і страта Орлеанської Діви є лишень добре розіграним спектаклем, за кулісами якого розгорнулася одна з найбільш цікавих пригод в історії таємної дипломатії …»
Є.Б.Черняк. Судовий зашморг, 1991,18.
***
«… Роль головного злочинця в історії Жанни д’Арк надана Кошону. Легенда не терпить нюансів, вона знає лише білий і чорний колір. Між тим, данні що ми їх маємо вказують на те, що Кошон безперечно прагнув затягти процес, що паризький парламент неодноразово нагадував йому про необхідність пришвидшити кінець справи. Чи не хотів Кошон видобути час і спробувати врятувати Жанну? Чи не вдягнув він маску ворога Орлеанської діви, щоб його призначили суддею і щоби він міг здійснити свій план порятунку Жанни? Не зрозуміло, чи знала вона про цей план, якщо він дійсно існував. У всякому разі Кошон безперечно свідомо не розпитував Жанну про багато важливих речей, дозволяв їй не говорити про них.. …»
Є.Б.Черняк. Вирок століть, 1971, 25.
***
«… Грімо переконує, що в Кошона і в його англійських господарів могли бути і інші причини для порятунку Жанни. Тут діяли, так би мовити, «права шляхетної крові», такі важливі для шляхетного стану той епохи. Тобто, Жанна, на думку цих дослідників, не була донькою своїх батьків, а була…незаконнонародженою сестрою Карла VII…»
Є.Б.Черняк. Вирок століть, 1971, 25.
***
«… Чисельні доведення прибічників легенди про порятунок Жанни д’Арк, безперечно, також належать до області фантазії. Чисельні, але не всі. Це примушує уважно прислухатися до захисників цієї гіпотези, які розповідають про те, що, вірогідно, ніколи не відбувалося, але все рівно захоплює уяву, коли вони розповідають казку, яка, якби вона була правдою, стала би однім з найяскравіших епізодів в закулісній історії політичних процесів …»
Є.Б.Черняк. Вирок століть, 1971, 25.
***
«…«Нова» версія не є зовсім новою. Повідомлення про Жанну д’Армуаз відомі давно (їх згадує і Анатоль Франс в своїй біографії Жанни д’Арк). Час від часу, ще з початку XIX ст., з’являлися окремі праці, автори яких намагалися піддати сумніву традиційний життєпис Жанни д’Арк. Чимало в працях прибічників «нової» версії йде від бажання утворити сенсацію довкола старої історичної загадки. Більшість вчених підкреслювали суцільну незакінченість «нової» версії, яка ґрунтується часто на вигадках. Однак заперечення проти неї диктувалися не тільки науковими мотивами, але й небажанням переглядати історію Жанни д’Арк, яку перетворили в житіє католицької святої…
Чисельні доведення прибічників нетрадиційної версії про порятунок Жанни д’Арк, безперечно, належать до області фантазії »
Є.Б.Черняк. Судовий зашморг, 1991,57-58.
***
« На думку прибічників традиційної версії, гіпотеза про те, що Жанна – донька Ізабелли Баварської, не підтверджується ніяким документом, в якому б про це говорилося і котрий мав би силу доказу. Ж.Банкаль в книзі , що набула розголосу : «Жанна д’Арк – принцеса королівської крові», вважає вимогу надати такий документ – надмірною вимогою. Адже ж, і прибічники класичної версії не володіють документальним підтвердженням, що матір’ю Жанни була Ізабела Роме, але й його і не може бути, оскільки в XV ст. не велося метричних записів…»
Є.Б.Черняк. Судовий зашморг, 1991,57-58.
***
«… біографія Ричарда III, яка належала руці автора знаменитої «Утопії» Томасу Мору. Цю біографію Мор писав в 1513 р. і багато в чому ґрунтувався на розповідях архієпископа Мортона, активного учасника війни Троянд, керівника розвідки Генріха VII певного часу. Безперечно, Мортон змальовував Ричарда в самих чорних кольорах …»
Є.Б.Черняк. Вирок століть, 1971, 46.
***
« Орлеаністська Франція не тільки програла битву при Азенкурі, але й потерпіла повну поразку у війні .»
Уінстон Черчиль. Народження Британії.
***
« І ось тут, в спустошеній країні з’являється Ангел визволення, шляхетніша захисниця Франції, сама най сяюча із її героїв, найулюбленіша із її святих, спогади про яку ще довго надихали французів, Діва-селянка, славна Жанна д’Арк. »
Уінстон Черчилль. Народження Британії.
***
« Її проголосили цнотливицею з добрими намірами, яка має натхнення від Бога. І дійсно, відповіді її були такі, що в наші дні з’явилася теорія за якою Жанну якийсь час ретельно готували до її місії. Ця гіпотеза є спробою розумно пояснити відомі історикам факти. »
Уінстон Черчилль. Народження Британії.
***
« Але ставлення до Жанни з боку двору і церкви стало мінятися. До сих пір вона захищала «орлеанську справу». Після її «двадцяти перемог» став зрозумілим дійсний характер її місії. Виявилося що вона служить не стільки церкві, скільки Богу, і не стільки орлеанській партії, скільки Франції. Вона сама немов втілювала славу Франції. Впливові групи, які репрезентували свої власні вузькі інтереси, і які раніше підтримували Жанну, тепер відсторонилися від неї… »
Уінстон Черчилль. Народження Британії.
***
« Жанна втілила природню доброчинність і шляхетність людської раси, явивши зразок безподібної досконалості. Непереможна відважність, безграничне співчуття, доброчинність простоти, мудрість справедливості – все це було їй притаманне. »
Уінстон Черчилль. Народження Британії.
***
«А ви дивились та мовчали, і мовчки чухали чуби. Німії подлії раби…»
Т. Г. Шевченко
***
« Король (к Иоанне)
Скажи, когда ты нам равна породой,
Какое здесь тебе угодно счастье?
Но если ты сошла на время с неба,
Чтоб нас спасти под видом смертной девы,То просвети земные наши очи;
Преобразись, дай видеть нам твой светлый,
Бессмертный лик, в каком тебя лишь небо
Видало, чтоб тебя могли мы в прахеБоготворить.»
Фридрих Шиллер. Орлеанская Дева. 16 апреля 1801 г. перевод В.А.Жуковского 1824 г.
***
«Дюнуа:
Иоанна, я назвал тебя невестой;
Я с первого тебе поверил взгляда;
Так думаю я и теперь; я верю
Иоанне более, чем этим знакам,Чем говорящему на небе грому.
Понятно мне молчание твое:
То благородный гнев; себя закрыв
Святой невинностью, ты подозреньюПрезренному не хочешь дать ответа;
Пренебреги его, но мне откройся:
Я в чистоте твоей не усомнился…»
Фридрих Шиллер. Орлеанская Дева. 16 апреля 1801 г. перевод В.А.Жуковского 1824 г.
***
“Жертва лицемерия сильных мира сего, которые, хотя и объявляют ее святой, снова позволили бы ее сжечь”.
Бернард Шоу
***
«На ней не меньше юбок, чем на жене Ноя из игрушечного ковчега»
Бернард Шоу об образе Жанны у Марка Твена.
«В твеновской Жанне Шоу видит «смесь Боярда и Эстер Соммерсон из «Холодного дома», «безупречную американскую учительницу в латах»
Гражданская З. Т. Пьесы 20-х годов/ Бернард Шоу: Очерк жизни и творчества.– Москва: Просвещение, 1979. – 175 с., ил. – С. 130.
***
Старик пастух
«Фу, Жанна!Можно ль быть такой упрямой?
Свидетель Бог, ты плоть и кровь моя;
Из-за тебя я пролил слез немало.
Не отрекайся, дочка, от меня.Жанна д’Арк
Пошел, мужик! – Подкуплен вами, он:
Хотите скрыть моих венчанных предков.…
Жанна д’Арк
Кто вами осужден – сперва узнайте.
Не пастухом-мужланом рождена я,
Но род веду от крови королевской…»
Уильям Шекспир. Генрих VI. Часть I.Акт V. Сцена 4. 1590-1592 гг.
***
«…она не слушала ничьих советов, но всегда поступала по-своему»
Реньо де Шартр, архиепископ Реймский по поводу пленения Жанны под Компьенем в обращении к прихожанам своей епархии. (Q,V,168)
***
«…Жанну надо расценивать как нормальную, здравомыслящую женщину, невзирая на ее голоса, ибо они ни разу не подали ей совета, который не мог бы быть подсказан ей природным здравым смыслом, точно так, как идея тяготения была подсказана Ньютону…»
Бернард Шоу. Предисловие к Святой Иоанне. С.384.
***
«Если Жанна была безумна, то безумен и весь христианский мир, ибо люди, свято верующие в реальность божественных персонажей, ничуть не менее безумны, чем те, кто воображает, будто видит их. Лютер, запустивший чернильницей в дьявола, был нисколько не безумнее любого другого монаха-августинца, просто воображение у него было поярче, да еще, может быть , он ел и спал поменьше, вот и все.»
Бернард Шоу. Предисловие к Святой Иоанне. С.386.
***
«Во Франции талант и признание дают человеку столько же прав на видную должность, сколько прав быть представленной ко двору у крестьянки, которая удостоилась венка из роз»
Николя-Себастьен де Шамфор.
***
«Не сердце, а слово мать ненависти»
Шумерская пословица
***
«Не было никогда еще во Франции такого чудовища, как Жанна, ведьма, еретица и раскольница. А какова она, таков и кощунственно ею венчанный король…О, как жестоко обманут, благородный некогда и христианнейший дом Франции! Карл, именующий себя королем, участвуя в словах и делах еретицы сей, сделался и сам подобным ей еретиком…Слышите, Жанна, я вам говорю: ваш король – еретик…»
Мэтр Гильом Эрар. Доктор теологии. Увещание милосердное на кладбище Сэнт-Уэн. 24 мая 1431 г. Мережковский, стр.308
Ответ Девы:
«Нет, мессир, не в обиду будь сказано вашей милости, мой король – не то, что вы говорите, а христианин, из всех христиан благороднейший и больше всех любящий святую веру нашу и Церковь…Если же я в чем виновата, то не он за то отвечает, а я…»
***
Описательный портрет Орлеанской Девы со слов очевидцев:
2 варианта перевода на русский язык письма Персеваля Булевилье от 21 июня 1429 года к миланскому герцогу Филиппо Мария Висконти – родственнику и союзнику Орлеанского дома Валуа:
1-й вариант:
«Дева сия сложена изящно; держится она по мужски; говорит немного, в речах высказывает необыкновенную рассудительность; у нее приятный женский голос. Ест она мало, пьет еще меньше. Ей нравятся боевые кони и красивое оружие. Она любит общество благородных воинов и ненавидит многолюдные сборища. Обильно проливает слезы, [хотя] лицо у нее обычно веселое. С неслыханной легкостью выносит она и тяготы ратного труда, и бремя лат, так что может по шесть дней и ночей подряд оставаться в полном вооружении ».
Письмо Персеваля Булевилье от 21 июня 1429 года к миланскому герцогу Филиппо Мария Висконти.
Цитировано из В.И.Райцес Портрет и имя/. Жанна д’Арк : факты, легенды, гипотезы. – Ст.-Петербург: Евразия, 2003.- C.26-30. (244 с.)]. В.Й. Райцес ссылается на фундаментальную работу Жюля Кишера – Q,V,120
2-й вариант:
«Эта Девственница необыкновенно роскошно одета и держится как мужчина. Она неразговорчива и удивительно осторожна в своих выссказываниях. Насколько она любит общество воинов и знати, настолько же ей неприятны посещения и разговоры людей из толпы…»
Письмо Персеваля Булевилье от 21 июня 1429 года к миланскому герцогу Филиппо Мария Висконти.
Цитировано из Робер Амбелен. Шинонские почести/ Драмы и секреты истории. – Москва: Издательская группа «Прогресс», «Прогресс-Академия», 1993 – С. 132.
***
«Страстная жрица или возвышенная Ясновидящая, кельтская душа стала в нашей истории великой воительницей, которая всегда способна возродиться после векового сна. Подавленная латинским духом, порабощенная духом германцев, древняя пророчица из века в век выходит из своего густого леса. Она появляется вечно молодой, увенчанной венком из зеленых ветвей… »
Эдуар Шюре. Кельтская душа, 1891 г.
