Cette page n’est pas disponible dans la langue sélectionnée. Veuillez consulter les traductions disponibles dans d’autres langues
© Олена Джеджора
Кілька думок про Орлеанську Діву
ПОСТУП №78 (934),
1 ЧЕРВНЯ 2002 року
Жанна – особа, повірити якій, захистити яку або визнати яку і так завжди запізнювалися. Вона згоріла, і з цього вогню вийшло щось дуже важливе. Маю з цього приводу кілька думок. Може, це погляд історика, може представника нації, яка знає, що таке гніт і окупація, а може, що також важливо, жінки…
Жанна д’Арк – дівчина, яка народилася, здійснила немислиме, потерпіла поразку і загинула в одному місяці – травні, який, як відомо, в католицькій Церкві є місяцем Діви Марії. У цьому є щось символічне.
Узагалі, мені здається, Жанна д’Арк привертає до себе увагу насамперед через неможливість вписати її в певні усталені схеми: ні в історичні чи хронологічні, ні в будь-які концепційні. Усе, що з нею сталося, сучасній історичній свідомості здається неможливим. Історики двох минулих століть тільки й робили, що намагались логічно пояснити цей історичний феномен, знайти йому пояснення. Але в цій історії таки не можна пояснити все.
У ній – старе і нове, містика і реалізм, гострий дорослий розум і наївність дитини, чоловіча мужність і жіноча емоційність. І віра. Дивовижна навіть для її суперрелігійної доби, переповненої забобонами і дуалізмом суперництва Добра і Зла. Тому що це віра, максимально наближена до віри самої Марії, – віра без питань, без вагань, без озирання назад.
Історично вона дитя своєї доби, тобто Пізнього Середньовіччя, але способом поведінки та історією життя заперечила свій час, традицію, суспільну та гендерну належність. Її історія – це історія нового часу, ніякі середньовічні схеми чи канони не допускають можливості такої історії в середині XV ст.
Проста сільська дитина, вся освіта якої звелася до вміння вимовити три молитви (історики досі сперечаються, чи вона власноручно ставила своє ім’я на листах, і документах, які диктувала, чи це робив хтось замість неї),Жанна вражала освічених теологів та досвідчених придворних ясністю мови, логікою мислення, дотепністю і швидкістю реакції.
Дитя природи, призвичаєне до розміреного ритму сільського життя, зовсім ще юна, вона вражала загартованих воістину столітньою війною воїнів витримкою, вмінням носити лати і не знімати їх часом протягом цілої доби.
Найбільші враження і найбільше автентичних свідчень залишилося від судового процесу 1431 року. І на судіЖанна поводить себе дивно. Мужньо і переконано, і раптом невпевнено і розгублено. Вона дає чіткі і повні відповіді на одні питання і раптом замовчує інші, які здавалися б простими, часто відповідає, що не знає нічого про те чи інше запитання. А іноді говорить речі, які під силу лише зубатим теологам. Складається враження, що дівчина розуміється на тонкощах теологічного диспуту і не потрапляє в хитромудро розставлені пастки.
Ніхто із сучасників Діви не піддавав сумніву її надзвичайну, надлюдську силу духу. Суперечки викликало лише джерело цієї сили. Вона здобула популярність блискавично швидко. І вся доба з властивим їй фанатизмом почала схилятися до її ніг та мурувати п’єдестал, який так легко перетворюється на ешафот. Із таким самим фанатизмом старенькі побожні бабусі підкладали тріски до вогнища, на якому горіла відьмаЖанна. (А мій дідусь, селянин, попав у молоді роки під такий сильний вплив цього образу, що всупереч усім традиціям назвав Жанною свою молодшу доньку, мою тету…).
25 років потрібно було королю Карлу VII, королю волею Божою та рукою Жанни, на те, щоби набратися відваги і розпочати перегляд процесу над Дівою. Після тяжкої праці і вислуховування численних свідків руанський процес було визнано недійсним. Не більше того… 489 років треба було Церкві на те, щоби, можливо, трохи повільно, зате безповоротно, визнати свою помилку і проголосити її святою.
Про Жанну, Жанетту Роме, Жанну Дай, Дарк, д’АркЖанну-Діву, Орлеанську Діву не забували ніколи.
Про неї добре пам’ятали на її батьківщині в Домремі та у визволеному нею Орлеані. Будиночок її батьків був місцем паломництва ще понад століття. Дерево фей, яке стало деревом Діви, було знане в околиці аж до кінця XVIII ст., коли воно також загинуло від вогню. А джерело під цим деревом, кажуть, і нині називають джерелом Діви.
Перші портрети й оповіді про Жанну-Діву склали її сучасники, а в наступні століття про неї писали Крістіна Пізанська, Мішель Монтень, Франсуа Війон. У XVII-XVIII ст. з’явилися перші спроби наукових праць про неї. Протягом століть Жанна д’Арк стала незамінним матеріалом антианглійської боротьби для французів, антиклерикальної боротьби для атеїстів, антимонархічної й антибуржуазної пропаганди для революціонерів.
Олена Джеджора, кандидат історичних наук
