Frédéric Guerbourt (+1519)

Cette page n’est pas disponible dans la langue sélectionnée. Veuillez consulter les traductions disponibles dans d’autres langues

 

Реконструкція – портрет за черепом польського рицаря XVІ cт. Фредеріка Гербурта

В 1954 р. під час розкопів в рові колишнього Сокальського замка д.і.н. І.К.Свєшніков знайшов рештки вершника рицаря в обладунку разом з рештками його коня.

В 1519 році під час захисту Сокальського замку від татарів на тому місці загинув хорунжий львівський Фредерік Гербурт – володар Олеського замку.

За переданням татари не зумів перемогти воїна в бою зіштовхнули його разом із конем в ріку і важкий обладунок став причиною смерті рицаря.

Череп зберігався в фондах Олеського замку – філіалу Львівської картинної галереї. Саме її директор – патріарх українського музейництва Борис Григорович Возницький ініціював роботу по реконструкції обличчя героя.

Робота С.О. Горбенко 1998 р. Полтава. Фото Є.Г.Бєлого. Гіпсові копіі реконструкції експонувалася двічі на виставках у Львові в лютому 2000 р. і в Труа – в травні-липні 2000 р. Нині її гіпсова копія знаходиться в постійній експозиції Олеського замку. (Посилання.)

Нижче наводиться повний текст доповіді – презентації С.О.Горбенка на українсько-польскій археологічній конференції 2010 року, що відбулася в Винниках.

Інститут та Музей антропології у Львові, ЛМІР

 

Пам’яті дорогого вчителя – професора Миколи Андрійовича Пелешчишина присвячується

 

«Tu o wierna druzyno gardła dajmy, cześć panu swemu po sobie zostawny,
miejsca nie będzie lepszego na potem, by chota zapłatę swą w Polsce miała »

Fryderyk Herbort

Фредерік Гербурт – рицар XVI cт.

Досвід комплексного дослідження постаті Фредеріка Гербурта- Одновського на підставі історіографічних, археологічних та антропологічних даних.

Актуальність теми:

Історичні постаті стародавніх часів традиційно вивчаються в вітчизняній науці, головним чином на ґрунті історіографічних джерел та аналізу праць попередників. Менше використовуються і тільки в спеціальних дослідженнях присвячених, наприклад, якійсь окремій проблематиці (чи то зброї, чи то малярству) предмети матеріальної культури, ще менше до вивчення історичних осіб і подій залучаються данні археології і антропології. Навряд чи було би коректно закидати дослідникам відсутність подібної синтези.

Специфіка складнощі залучення згаданих комплексних методів до дослідження історичної особи від якої сучасників відокремлюють навіть всього три-чотири століття полягає в тому, що для дослідника не завжди є можливість попрацювати не тільки над історіографічними, хронікальними даними ай, наприклад, над особистими речами, житлом і тим більше останками постаті, котру досліджує науковець.

Разом з тим вітчизняна наука має кілька подібних праць, зокрема варто згадати блискучу роботу І.К. Свєшнікова «Битва під Берестечком», праці Д.Я. Рохліна та М. М. Герасимова.

Всі згадані роботи показують наскільки комплексний підхід до вивчення матеріалу з залученням поряд із даними історіографічної джерельної бази даних археології антропології, генеалогії та інш. історичних дисциплін збагачують наше уявлення про конкретну історичну особу, чи подію.

Тому кожний раз коли нам трапляється можливість використати під час вивчення збереженні предмети матеріальної культури чи рештки людини ми дістаємо нагоду додати до вже існуючого хай і невеликого досвіду комплексного вивчення нові дані.

Дослідження, що пропонується і яке присвячене вивченню постаті представника польського рицарства кінця XV -&nnbsp; початку XVІ століть – Фредеріка Гербурта, з гілки Одновських, належить саме до комплексних досліджень, в якому ми пробуємо поєднати кілька історичних та антропологічних методів дослідження.

По постаті Фредеріка Гербурта збереглась донині дійсно унікальна джерельна база. Нами були використані історіографічні джерела: “Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r.p. 1584” (Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego, Krakow,- 1858. S. 665-667), Lodzia-Czarnecki “Herbarz Polski”, Gniezno,- 1881. Tom 2., S. 608-609, праця W. Lozinskiego “Prawem i Lewem” .

Згадкам про подвиг Фредерика Гербурта – Одновського, хорунжого Львівського в 1517 р. присвячені рядки у творах Orzechowskiego і Zofii Strzetelskiey Grynbergowoi.

Відомий герб роду Гербурт, в Львівській області збереглися два замка, що належали Ф.Гербурту – відомий Олеський замок (рис.1) і менш збережений Фульштин (поблизу села Добромиль). В колекції Львівської картинної галереї зберігається відомий портрет потомка Фредеріка Гербурта, імовірно його правнука — Яна Гербурта (Щенсного) Jan Szczęsny Herburt (рис.2).

В 1954 році в старому руслі ріки З.Буг, що на початку XVІ ст. виконувала роль рова перед Сокальським замком І.К.Свєшніковим було знайдено останки рицаря в озброєнні разом з конем. За даними польських тогочасних хронік, що ми їх вище наводимо в 1519 р. героїчно загинув при обороні Сокаля Ф.Гербурт, як повідомляє напис в експозиції Львівського Арсеналу (рис 3.), рицар що бився з ворогом на мосту перед брамою замка був скинутий татарами разом з конем в ріку, де й загинув.

На жаль нам не вдалося дістати більш точних джерел, що детально повідомляли би обставини загибелі Фредеріка Гербурта, крім згаданих вище і ми не маємо на певних свідчень про те, чи було тіло рицаря розшукано і поховано, чи дійсно останнім притулком герою стала ріка З.Буг, проте за твердженням Б.Г. Возницького археолог І.К.Свєшніков, що знайшов рештки озброєного рицаря і його коня на місті старого русла ріки, був переконаний в тому що це рештки саме уславленого Гербурта. Згодом кістки рицаря були втрачені, але його череп зберігся для історії і пам’яті завдяки патріарху українського музеєзнавства Б.Г. Возницький, який теж вважаючи його черепом Гербурта зберігав його у фондах Олеського замку, що досить символічно, адже саме с цього замку в 1519 пішов на війну у свій останній бій Фредерік Гербурт.

Отже, якщо вважати ідентифікацію Свєшнікова вірною, то для сучасних досліджень збереглися меч і кольчуга Ф.Гербурта, що зберігаються нині в експозиції – Арсеналі від Львівського історичного музею та його череп, що зберігався в фондах Львівської картинної галереї -і водночас замку Ф.Гербурта в Олеську.

Меч Ф.Гербурта (рис.4) теж являє в собі поле для окремих досліджень. Тоді як кольчуга польської роботи датується фахівцем Арсеналу по зброї – п. Б.Мельником XІV століттям, датування меча не настільки однозначне.

Меч персональний півтораручний з клеймом на лезі (рис.5), за своєю конструкцією меч цей належить до підтипу XIIIА великих бойових мечів або Espées de Guerre Grete Swerdes (мечі для війни, або величні мечі) для яких властивий довгий клинок від 94-104 см, та довга рукоять 17-23 см [10, С. 234], що ми й спостерігаємо в будові досліджуваного меча.

Вперше такі мечі з’явилися у німецьких рицарів які вжили їх при битві при Беневенто. Мечі ці були прекрасно прилаштовані для колючого і рублячого удару і крім того легко розрубали пластинчаті обладунки, чим завдали немало прикростей французьким рицарям, які з ними вперше зіткнулися, зауважує Еварт Окшотт.

Якщо наша ідентифікація меча вірна, то він вироблений або в кінці XIII cт., або на початку XIV cт. Проте за своєю формою він нагадує меч ще одного типу, а саме XVII або родини Земпах теж довгий (довжина клинка в середньому – від 80 до 95 см, з довгою ручкою на дві долоні )[7, С. 104.], що теж належить до категорії мечів – бастардів, як і XIII А і пристосований проти важкого пластинчатого доспіху.

XVII тип дуже подібний за формою і розмірами до підтипу XIII А, відрізняється від останнього перш за все вагою, він важчий.

Так якщо меч типа XVII важить в середньому 2,5 кг, то меч підтипа XIII А лише – 1,6-1,8 кг. [11, С.256.].

Для нас точна ідентифікація типа меча важлива перш за все з огляду на час його виготовлення: бо якщо мечі підтипа XIII А з’явилися найранше на прикінці XIII ст, то тип XVII прийшов йому на зміну в кінці XIV cт.

Так мечи такого типа були знайдені в могилах австрійських рицарів Фрідріха фон Графенштайна, та Фрідріха фон Таранта, які загинули в битві при Земпахі в 1386 році [8, C.105]. Отже середня дата поки залишається XIV ст. – як і кольчуга рицаря.

Дещо незвична будова яблука або навершя рукоятки меча, у вигляді неправильного розплющеного кола з прямокутником в середині.

Але найбільш цікавим є тавро на лезі меча, яке поки що нами не ідентифіковане точно і зовні подібно до двух видів тавра: на тавро знаменитої арабської марки «Зюльфікар» (яке одночасно взяте в уживання турецьким зброярем пізніших часів Гамід Могамедом) і також на тавро (точніше частину тавра німецького клинкового майстра XIV ст.) за даними Вендалена Бехайма [4, 576 ] належить до уславленого арабського тавра «Зюльфікар» (рис.7 а), що теж залишає питання яким чином це тавро мусульманського майстра з’явилося на класичному європейському рицарському мечі.

Це питання досі нами не розв’язано ні консультації с фахівцями ні перегляд не чисельних джерел по холодній зброї, що були доступні автору поки що не дали відповідь на це питання. Робота над ним триває і до нині.

Рис.7. Три зразка тавра на стародавніх клинках з визначників зброї до яких подібне тавро на лезі меча Гербурта:

Треба зауважити що тавро на клинку меча Гербурта має певні відмінності від цих таврів майстрів-зброярів, зокрема від класичного «Зульфакара» він відрізняється верхньою вертикальної рискою над горизонтальною, що створює враження хреста, верхній промінь якого роздвоюється, тоді як в Зльфакара це роздвоєння починається одразу ж над горизонтальною рискою.

Тавро німецького майстра XIV ст. має вигляд стилизованного серця що переходить в знак хреста. Від цього зображення тавро на мечі Гербурта відрізняється відсутністю чотирьох верхніх насічок, які саме створюють вигляд символічного серця. Крім того хрест у німецького майстра створюють чотири стріли, наконечниками повернуті в центр. Тоді як рівносторонній хрест на таврі досліджуваного меча створюють дві перпендикулярні рамена.

Мета і завдання дослідження:

Першочерговим нашім завданням було відтворення по досить добре збереженому черепу документального портрета загиблого рицаря за методом М.М.Герасимова [6, C.121], [3, C. 189].

Рис.8. Череп рицаря (ймовірно Фредеріка Гербурта), що загинув під Сокальським замком в 1519 р. ІЗ ФОНДІВ Львіської картинної галереї.

Перед реконструкцією череп був досліджений за загальновживаними краніометричні методики [1, C 127], [2, C.34-38], [9, C 124], [12, C. 155], що дозволили точно встановити стать і вік людини.

Оскільки традиційна версія львівських істориків вважає цей череп черепом Фредеріка Гербурта, автор вважав за доцільним зібрати в цьому дослідженні весь можливий історіографічний, іконографічний та генеалогічний матеріал, що стосується цього славного роду.

Згодом під час вивчення історії роду Гербурт, обставин життя та загибелі Ф.Гербурта-Одновського за даними Львівського історичного архіву, консультацій з фахівцями Арсеналу і Історичного музею у Львові були одержані дані, що дозволяють реконструювати не тільки зовнішність, але й частину біографії рицаря та його роду. Саме ця частина виконаної роботи пропонується вашій увазі.

Матеріали власного дослідження

І. Історіографічні дані.

Герб Гербурт (Herbort) являє собою червоне яблуко на зеленому полі пробите трьома мечами. За польських джерел відомо, що цей герб був наданий трьом братам Гербуртам в 1378 році королем Людовіком Угорським, до котрого вони вступили на службу [16, S. 665-667. ].

Рис.9. Зображення герба Гербурт (Herbort)

Як вказують геральдичні дані, що привів нам д.і.н. І.Сварник – фахівець з Львівського історичного архіву на підставі більш давніх латинських хронік – це швидше модифікація старшого герба роду Herbort, що являв собою червоне яблуко на зеленому полі пробите двома мечами.

Третій меч був доданий королем оскільки він прийняв на службу трьох моравських рицарів – братів Гербуртів: Вацлава, Фредеріка та Міклоша. В 1999 році в Парижі, автор цієї роботи мав нагоду проконсультуватися відносно походження герба Гербурт у відомого французького медієвіста п. Мішеля Пастуру, що є провідним експертом в галузі геральдики, але він не зміг нічого додати до висновків нашого фахівця, оскільки геральдична традиція рицарства Східної Європи за його словами суттєво відрізняється від геральдичної традиції рицарства західної Європи.

Чеське або моравське походження Гербуртів не викликало сумніву ні у їх сучасників ні у хроністів. Наприклад, Bartosz Paprocki пише про це впевнено і лаконічно:

“O Klejnocie Herbort, ktory tu przyniesion do Polski z Czech albo z Morawy…”( курсив автора) [16, S. 665-667. ].

Lodzia-Czarnecki пише ще більш конкретно:

“Herburt h.wl- Z Moraw, kedy z dawna Herburtowie na Fulsztynie zamku dziedziczyli – przyszli do Polski i tu nowy Fulsztyn zalozyli na pamiatke dawnego, zkad wyszli. Bielski siadczy, ze za Ludwika krola w r. 1378 trzech braci rodzonycz tu za pierwsi gniezdic poczeli, to jest Waclaw, Fryderyk i Mikolaj, czwarty zas tych brat rodzony, zostal na dziedzicznym w Morawie Fulsztynie, sprowadzeni zas byli od Wladyslawa ks. opolskiego.” [15, S. 608-609.]

Такім чином зі свідчень Lodzia-Czarnecki ми дізнаємось, що в 1378 р. було чотири братів Гербуртів, один з котрих, очевидно старший успадкував батьківський замок Фульштин в Моравії, а три молодших поступили на службу до короля Людовика Угорського. Що в принципі було звичайно в ті часи в рицарському стані.

Цікаво те, що цей ординарний факт як ми побачимо далі відіграв важливу роль не тільки в особистій долі рицарів Гербуртів, а і в важливих історичних подіях тієї епохи.

З коротких повідомлень Bartosza Paprockiego ми дізнаємось, що брати Гербурти опинились на службі князя Владислава опольського невипадково, як виявляється :

“W roku 1382 Wladyslaw ksiaze opolskie, siestrzeniec rodzony krola Kazimirza Wielkiego, o czem swiedcza historye, byl w wielkiej lasce u krola Ludwika wegierskiego i polskiego, ktoremu byl zlecil gubernacya ziem ruskich…” [16, S. 665-667. ].

Таким чином разом з новими маєтностями як доказ своєї милості і опіки над князем опольским король дає князю надійних людей які можуть стати у пригоді і яких він очевидно цінить. Цими людьми біли три брата Гербурта.

Очевидно Гербурти службою підтвердили вірність королівського вибору. Про те що вони не тільки здобули службу у князя Владислава, але й заслужили його особливе довір’я і ласку свідчать рішення останнього: “… trzech brati rodzony Herbortow prywiodl do Rusi, ktorym Lwow, Sanok, Przemysl i insze miasta glowne dal do dzierzawy, tenze tych mezow wspomina, Fryderyka, Waclawa i Mikulasza…” [16, S. 665-667. ].

Таким чином ми дізнаємось, що по суті три брата Гербурта виконували нелегку роль польських намісників на небезпечному південно-східному кордоні. Ворог був традиційний для земель Червоної Руси – кочівники. Подальша доля цього рицарського роду аж до середини XVII століття пов’язана з охороною цих кордонів і безпосередньо с Львівщиною, де Гербурти спочатку будують замок Фульштин

“A gdy sobie upodobali one kraje, zalozyli tam miasteczko, ktoremu dali nazwisko Fulsztyn, od swego ojczystego…” [16, S.665-667.].

В 1410 році “Herbarz Polski” знову згадує про братів Гербуртів, але вже тільки двох Фредеріка і Міклаша. Оскільки їх третій брат ніде більш не згадується можна припустити, що він або вмер, або загинув до цього часу. Але, ймовірно, що старший брат, або його нащадки в Моравії залишились, бо

“…Mikolaj i Fryderyk, to jest w r. 1410, na potrzebe Grunwaldska sila ludzi wojennych z Moraw i Chech Jagielonowi krolowi zaciagneli…” [15, 608-609].

Отже, з вищенаведеної цитати ми дізнаємось, що чеських воїнів в військо короля Владислава Ягайла привели саме брати Гербурти. Після 1410 року “книги львівські ” згадують лише Міклаша Гербурта, спочатку в 1432, потім 1436 роках на посаді Ловчого львівського [15, 608-609].

Оскільки після великої битви під Грюнвальдом Фредерік більше не згадується поруч із братом, можна припустити, що саме в цій битві він і поліг. Підстави на таку гіпотезу нам дають два факти: по-перше меч Гербурта, що виготовлений значно раніше від Грюнвальдської битви, як ми вже вказували меч датується ХІV ст., і ім’я Фредерік, яке в роді Гербурт згідно з даних польських джерел носили лише два чоловіка – перший один із трьох братів Гербуртів – моравських рицарів, що в 1378 році поступили на службу до польського короля і другий Фредерік Гербурт, рицар XVI ст., володар Олеського замку, і комендант Сокальського замку, що загинув в 1519 році захищаючи міст через Західний Буг.

Крім родинних зв’язків обидвох цих людей поєднують однакові імена. Якщо зважити на те, що меч яким користався володар Олеського замку старше не тільки від нього, але і від його предка, на честь котрого він, очевидно був названий, можемо прийняти за робочу гіпотезу, що ймовірно разом з ім’ям Фредеріку Гербурту XVI ст. передали і меч його предка і на ім’я теж Фредеріка.

Рис. 10. Замки родини Гербуртів в Галичині:

Далі і “Herby rycerstwa polskiego” Bartosza Paprockiego і Lodzia-Czarnecki “Herbarz Polski” описують розвій роду Гербурт, тільки від одного Міклаша, якого хроніст іменує вже очевидно по-польськи Миколаєм. Як це видно із згаданих джерел, це ім’я найбільше поширене в роду польських Гербуртів (зустрічається аж 7- раз) [15, 608-609]. ще раз підтверджуючи ім’я започатківця династії.

Нами, ще не складені всі генеалогічні таблиці роду Гербурт, а свідчення хронік потребують більш детальної праці. Поки що, видається найбільш вірогідним є те, що Фредерік Гербурт-молодший є сином Петра Гербурта-Одновського, внуком Міклоша Гербурта і двоюрідним внуком Фредеріка Гербурта-старшого. Можливо меч йому подарував дід на згадку про свого брата, що загинув.

Наведені міркування ми приводимо тут лише як гіпотезу, оскільки подальша праця з письмовими джерелами триває.

В 1519 році Фредерік Гербурт-молодший на чолі невеликого загону воїнів під Сокальским замком прийняв нерівний бій з переважаючими силами татарів і в тому бою поліг.

Його подвиг описаний в кількох польських джерелах і зокрема у Zofii Strzetelskiey Grynbergowoi, яка так літературно пафосно і поетично описує цей бій:

«W tejze bitwie sokalskiej, Frydryk Herbort z Felsztyna, gdy cało z bitwy wyjechal, obróciwszy się postawszy malo nad bitwą, zatrąsnąwszy w górę ręką, a ono rycerskie hasło zakryknawszy: «O bezecna poczciwóści, toć mnie dla ciebie dzisiaj gardŀo dać!» chynąl się w owe ufy tatarskie I z wielką tatarską szkodą w kupę męznych Kozaków, który z nim skupili się byli, odbywszy koni z łuki pieszki ordę wszystką tatarską na sobie dzierzawszy, tam zostal i gardło swe między druzyną wierną męznie dał, okupując cześć króla swego, pocziwość swą…Ku zmordowanej juz bitwą druzynie, tak wołał krzykliwie: «Tu o wierna druzyno gardła dajmy, cześć panu swemu po sobie zostawny, miejsca nie będzie lepszego na potem, by chota zapłatę swą w Polsce miała»» [14 , C.152.]

На щастя після загибелі героя, його рід не вигас і дав королівству чимало визначних діячів військових, політичних та релігійних діячів. До роду Гербурт належать зокрема Ян Гербурт староста Барській, Валентій Гербурт, біскуп Пшемиський (рис.6,7), Ян Гербурт-Щасний (рис.2) та багато інш. відомих людей. Цікавою особливістю стало, що риси обличчя цих людей, що збереглися у портретах і скульптурах подібні як між собою, так і з обличчям рицаря, з портрету – реконструкції (порівняти рис.2,5, 6,7,9-12).

У праці Zofii Strzetelskiey Grynbergowoi. Також наводиться генеалогічна таблиця нащадків Фредеріка Гербурта-Одновського, яку ми наводимо нижче:

Нащадки Фредеріка Гербурта Одновського (+1519) за даними Zofii Strzetelskiey Grynbergowoi:

Z linii Odnowskich Frydryk —— Anna Sienińska

+1519 ‌|

—————————————————————-

| | | |

Jadwiga Stanislaw Anna Chodorowska Katarzyna

Zuravinska

| |

| 2 voto Rejowa 1505

| Mikolaj Rej |

———————————-

 

| | |

Zofia Anna nbsp; Stanislaw ———— Tartówna

|

|

Jan——-Źolkiewska (corką hetmana)

|

———–

+ syn | |

W boju z Tatarami | |

Teofila Sobieska

|

|

————————-

| |

Marek + Jan III. Mśiciel

z Tatarami urodzony 1629

 

Скульптурні портрети представників родини Гербуртів, з надгробків що збережені в Олеському замку

ІІ. Портрет – реконструкція за черепом польського рицаря XVI ст. (ймовірно Фредеріка Гербурта)

Краніологічне дослідження:

Череп брахікранний, черепний вказівник 84,33, високий, високо-повзовжний вказівник — 80,72 (рис.8.1, 8.2.)

Великі величини всіх краніометричних показників (табл.1), масивність соскоподібних відростків на фрагментах скроневих кісток дозволяє нам зробити висновок, що череп належав чоловікові.

Опис стану зубів. Ступінь природної руйнації зубів верхньої щелепи за М.М. Герасимовим [6, 121].

Зуби майже не збереглись, втрачені посмертно, зубна формула даного індивіда має вигляд:

0060000000000670

8700000000000670

Стан зубів, що залишились добрий. У трьох верхніх молярів стерті лише горбики – ступінь руйнації 2, що відповідає вікові -20-30 років, точніше дати вік по стану зубів не представляється можливим, оскільки відсутні різці та ікла.

Стан облітерації черепних швів за Сімпсоном і Олів’є [1, C. 36-37] в балах:

Зовнішнє зарощення черепних швів:

1) Sutura coronalis – 2(С1-С2);
2) Sutura sagittalis – 1(S1);
3) Sutura lambdoidea – 3(L1-L2)
4) Sutura squamosa – <1;
5) Sutura sphenofrontalis sinistra <1;
6) Sutura sphenofrontalis dextra<1;

 

Таке зрощення черепних швів відповідає вікові (30-35 років).

Враховуючи стан зубів, зрощення черепних швів ми вважаємо що вік досліджуваного індивіда був 30-35 років на момент смерті.

Краніологічні особливості за описовою характеристикою.

Черепна коробка сфеpоїдної форми. Надперенісся сильно розвинуто – IV бали. Надбровні дуги розвинуті середньо – 2 бали. Соскоподібні відростки розвинуті сильно – 3 бали. Нижній край грушоподібного отвору типу – fossae praenasalеs. Передньо-носова вість розвинута середньо 3 бали. Форма орбіти висока, замкнута, орбітальний край притуплений. Горизонтальне профілювання орбіти похилого типу.

Фронтальна постановка орбіти середнього типу . Лінія розрізу очей йде косо зверху вниз вверх від медіального до латерального краю.

Таблиця 1

Краніометричні показники

Місце зберігання:   Львівська картинна галерея	Народність, культура, час: Рицар XVI cт. Фредерік Гербурт		Стать чол.
	Місто нахідки:   Львівька обл. Сокальский район.
Інв. №			Вік: 30-35 років
	Знахідка: Свєшнікова І.К..,   1954
Показники		Одиниці виміру справа   Для очниць (мм)		Одиниці виміру зліва   (мм)
1.Повздожній розмір		166,0
—————————— від офр.		164,0
8. Поперечний діаметр		140,0
17.Висотний діаметр базіон-брегма		134,0
9. Найменша ширина лоба		93,0
10.Найбільша ширина лоба		116,0
11.Ширина основи черепа		124,0
5.Довжина основи черепа		102,0
12.Ширина потилиці		116,0
29. Лобна хорда		107,0
30. Тім’яна хорда		94,0
31. Потилична хорда		94,0
Сагітальна дуга		264,0
25. Лобна дуга		117,0
27. Тім’яна дуга		100,0
28. Потилична дуга		108,0
7.Довжина потиличного отвору		33,0
Ширина потиличного отвору		29,0
45. Виличний діаметр		135,0
Довжина основи обличчя		96,0
48. Верхня висота обличчя		66,0
47. Ціла висота обличчя		109,0
Верхня ширина обличчя		104,0
46. Середня ширина обличчя		100,0
Довжина альвеолярної дуги		50,0
61. Ширина альвеолярної дуги		67,0
Довжина неба		53,0
Ширина неба		42,0
55. Висота носа		50,0
54. Ширина носа		25,0
51. Ширина орбіти від mf.		41,5
Ширина орбіти від d		39,0
52. Висота орбіти		33,6
Кут профілю лоба від назіона		82°
Кут профілю лоба від глабели		67°
Кут гілки нижньої щелепи		103°
Довжина нижньої щелепи від кутів		71,0
Виросткова ширина		116,0
67. Передня ширина		51,0
69(1) Висота тіла		29,0
69(3) Товщина тіла		15,0
Кут нахилу носових кісток		54°
Надперенісся (за Мартином 1-6 )		IV бали
Надбрівні дуги (1-3)		2 бали
Соскоподібний виросток (1-3)		З бали
Нижній край грушовидного отвору		з підносовими ямками
Передньо-носова кістка ( за Брока 1-5)		ІІІ бали
Поперечно-повздожній вказівник		84,33
Висотно-поперечний вказівник		95,71
Висотно-повздовжній вказівник		80,72
Лобно-поперечний вказівник		66,43
Потилично-поперечний вказівник		82,86
Вказівник лицевого скелета ( в %)		80,74

Реконструкція за черепом обличчя Фредеріка Гербурта (+1519). Робота С.О.Горбенко, 1998 р.

Рис. 12. Проміжний етап роботи. Антропологічний тип.

3 етап. Остаточний варіант реконструкції за черепом обличчя Фредеріка Гербурта (+1519). Робота С.О.Горбенко, 1998 р.

Волосся, зачіску і бороду по завершенню пластичної реконструкції (рис.14) ми будували спираючись на типові зачіски для рицарського стану Середньої Європи згідно тогочасних гравюр (рис.1). Рис.(13).

На завершення слід зазначити, що репрезентований матеріал – історична розвідка по родині Гербуртів і портрет реконструкція по черепу рицаря були експоновані в двох виставках у м. Львові і у м. Труа в 2000 році.

Оскільки як видно з вищенаведеної інформації залишається ще багато джерельного матеріалу як по самому Ф.Гербурту так і по його нащадкам, подальша робота над матеріалом триває .

Бібліографія:

1. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований. – Москва: Наука, 1964.- 127 с.
2. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Определение пола и возраста по черепу// Краниометрия. Методика антропо-логических исследований. – Москва: Наука, 1964.- С.34-38.
3. Балуева Т.С., Лебединская Г.В. Антропологическая реконструкция. Методика исследования взаимосвязи между морфологическими признаками и их костной основой. – Москва, 1991.- 189 с.
4. Вендален Бехайм. Энциклопедия оружия./ Пер. с немецкого; Предисл. А.Н. Кирпичникова; Комментарий и приложения С.Е. Еременко, В.М. Милованов, М.Ю.Некрасов.-Санкт-Петербург: АО „Санкт-Петербург Оркестр”, 1995.-576 с. ил.
5. Білецький П. Український портретний живопис XVII-XVIII ст. — К.: Мистецтво, 1968. — С.25.
6. Герасимов М.М. Восстановление лица по черепу (современный и ископаемый человек): Тр. Ин-та Этно-графии АН СССР (Нов. сер.).- Том XXVIII. – Москва, 1955.- С.121.
7. Томас Лайбле. Меч типа XVII / Меч: большая иллюстрированная энциклопедия. – Москва:Омега, 2008 г. – С. 104.
8. Томас Лайбле. Меч типа XVII / Меч: большая иллюстрированная энциклопедия. – Москва:Омега, 2008 г. – С. 105.
9. Г.В. Лебединская. Реконструкция лица по черепу (Методическое руководство). – Москва: Старый сад, 1998.- 124 с.
10. Эварт Окшот. Характеристика подтипа XIIIA/ Типы мечей/Век рыцарства/Оружие и воинские доспехи Европы: С древнейших времен до конца Средневековья/Пер. с англ. Л.А. Игоревского. – Москва: Центрполиграф, 2009.- С. 234.
11. Эварт Окшот. Характеристика типа XVII / Типы мечей/Век рыцарства/Оружие и воинские доспехи Европы: С древнейших времен до конца Средневековья/Пер. с англ. Л.А. Игоревского. – Москва: Центрполиграф, 2009.- С.256.
12. В.И.Пашкова. Очерки судебно-медицинской остеологии. Определение пола, возраста и роста по костям скелета человека.- Москва: Медгиз, 1963.- 155 с.
13. Художественные собрания Вавельского Королевского замка. – Варшава: Аркады, 1975.- Иллюстрации , №48.
14. Zofia Strzetelska Grynbergowa. Staromiejskie ziemia I ludność. – Lwów: z drukani E. Winiarza, 1899 – стр.152.
15. Lodzia-Czarnecki “Herbarz Polski”, Gniezno,- 1881. Tom 2., S. 608-609.
16. “Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r.p. 1584”. Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego, Krakow,- 1858. S. 665-667.

Реконструкція – портрет Фредеріка Гербурта була експонована двічі : в 2000 р. у Львові на виставці реконструкцій С.О.Горбенко «Погляд з Минулого» і в 2000 р. у Франції в м. Труа на виставці «Le vrai visage de Bernard de Clairvaux» разом з іншими реконструкціями С.О.Горбенко.

Ключові слова:

Фредерік Гербурт, Олеський замок, Фульштин, Моравія, Сокальский замок, меч підтипу XIII А, родини Земпах, меч типу XVII, тавро «Зюльфікар», череп, І.К.Свєшніков, М.М.Герасимов,краніологічний аналіз, антропологічна пластична реконструкція за черепом, надгробок, герб Гербурт.

Реконструкція обличчя Фредеріка Гербурта роботи С.О.Горбенко відображена також в наступних публічних виданнях в Україні:

1) Іван Паламар. Погляд з минулого: Виставка пластичних реконструкцій С.О.Горбенка./ Музей. Спеціальний випуск. – Львів, 2000 р.- 16 с. (посилання – ксерокопія статі Паламаря)
2) Евгений Гуцул. Во Львове исторической личности могут вернуть лицо.// Исследования/ Зеркало недели № 21(294). Субота 27 мая – 2 июня 2000 г. – С. 11. (посилання, http://zn.ua/articles/20665)
3) Евгений Гуцул. Непроявленные лики > История > Еженедельник 2000. 3 мар 2010. (http://2000.net.ua/2000/aspekty/istorija/65143)
4) Леся Федів.Дмитро Пасічний (фото). Хоробрий лицар Герборт мав маленькі вуха: Метод пластичної реконструкції робить перші кроки в Україні. Але за ним велике майбутнє./Молода Галичина. – №25 – четвер 2 березня 2000 р. –С.1. (посилання).
5) Сергей Карнаухов. Львовскому антропологу удалось восстановить облик галицького князя Ярослава Осмомысла. / Факты-Львов/ Факты № 47 (0624) – 15 марта 2000 г. – С.1.
6) Валентін Посухов. До нас – із небуття.- Полтавський вісник № 4 (634) .- 24 січня 2003 р. – С.5. (посилання).
7) T. Sabodasz. Historia zamku/Zamek w Oleku : Przewodnik/ Autor tekstu T. Sabodasz. – Lwów: “Centrum Europy”, 2009. – 260 s., 298 il. – s – 31. (посилання).