Cette page n’est pas disponible dans la langue sélectionnée. Veuillez consulter les traductions disponibles dans d’autres langues
La brève chronologie des événements historiques en Europe occidentale et centrale aux XIVe et XV siècles (1450-1460)
(К истории Столетней войны и официальной биографии Орлеанской Девы – Жанны д’Арк и биографии короля Франции Людовика XI)
1451-1506 рр. – Христофор Колумб.
Січень 1451 року – Палата общин направила королю Генрі VI петицію з вимогою арешту і засудження Сомерсета як зрадника. Депутат від Брістоля Томас Юнг в своєму виступі вперше відкрито запропонував призначити герцога Ричарда Йорка – спадкоємцем престолу. Палата лордів виступила проти обох пропозицій, король в гніві розпустив парламент.
9 березня 1451 року – Дофін Луї жениться другий раз проти волі батька на Шарлоті Савойській (1445+1483), доньки герцога Луї Савойського.
31 липня 1451 року – Арешт і засудження Жак Кера.
1451-1481 рр. – Мехмед ІІ, турецький султан.
15 квітня 1452 року – в селищі Анкіно поблизу м. Вінчі в околицях Флоренції народився Леонардо да Вінчі (1452-1519) – видатний художник, вчений і мислитель епохи Відродження.
(14 травня – за Жак Ерсом) 29 травня 1453 року –падіння Константинополя. 200 тис. турецьке військо султана Мехмеда ІІ Фатіха (Завойовника)* штурмом захоплює столицю Візантії. Останній імператор Костянтин XI Палеолог-Драгаш (греч. Κωνσταντίνος ΙΑ’ Παλαιολόγος, Δραγάσης) (8 лютого 1405 — 29 травня 1453) гине в бою. Візантія перестає існувати.
13-17 липня 1453 рр. – перемога французьких військ в битві при Кастійоні ( фр. – Castillon), загибель (17 липня 1453 рр.)* талановитого англійського полководця, ветерана Столітньої війни лорда Талбота, графа Шрусбері.
9 жовтня 1453 р. – французи беруть Бордо. Формальна дата закінчення Столітньої війни*[1], хоча ніякого договору між Францією і Англією не укладено і англійська корона не визнає законності приєднання Аквітанії і Нормандії до Франції, як і не визнає легітимності короля Шарля VII і його спадкоємців.
Грудень 1453 року – Ричард Йорк одержує верх в боротьбі із Сомерсетом, королівська рада наказує заточити герцога Сомерсета в Тауер. Ричард Йорк призначений намісником короля – регентом, з огляду на хворобу Генрі VI.
Травень 1454 року – Королева (Маргарита Анжуйська) і герцог Сомерсет скликали раду, на котру не запросили герцога Йорка. Ця раду постановила скликати Велику раду (не парламент) в Лестері «для забезпечення безпеки особи короля від змови його ворогів», тобто йоркистів. Ричард Йорк у відповідь скликав військо васалів – 3000 чоловік і видав маніфест, в котрому заявив про свою лояльність королю, але разом з тим висунув вимоги пропустити до короля йоркистів, щоби вони змогли переконати Генрі VI в «підступних наметах його ворогів».
21 травня 1455 року – Бій у Сент-Олбанса між армією Ричарда Йорка и армією Ланкастеров, під проводом короля і герцога Сомерсета. Нищівний розгром армії Ланкастерів. Загибель герцога Сомерсета, на котрого була покладена вся відповідальність за цей конфлікт. Йорки дістають повну амністію від короля. На знак примирення з королевою Маргаритою Анжуйською герцог Йорк призначає її регентом – наглядачем за хворим королем.
(8 квітня) 20 квітня 1455 р. – Обрання папою Калікста III (Алонсо де Борха ( Борджа) іспанця из Хатіви, (8 квітня) 20 квітня 1455 р. – 6 серпня 1458 р.). Саме цей папа дав дозвіл на перегляд справи Жанни д’Арк у Франції і проведення процесу реабілітації Жанни д’Арк – Орлеанської Діви в Парижі 1456 р.
1455-1485 рр. – війна Білої і Червоної троянд в Англії.
7 липня 1456 року – Завершення процесу реабілітації Жанни Діви (або Орлеанської Діви) – ануляція процесу засудження Жанни Діви в Руані. На ньому вперше вона названа Жанною д’Арк. Жан Жювенель дез Юрзен – архієпископ Реймський і Жан Бреаль – Великий інквізитор Франції оголосили її невинною в пред’явлених їй звинуваченнях і ім’я її очищеним від звинувачень в єресі. Разом з тим більшість свідків намагалися ні в чому не опорочити імені судді, що виніс Діві Франції засуджувальний вирок – П’єра Кошона.
1456 рік – Виходить «Хроніка Діви», в Хроніці використані матеріали процесу реабілітації Жанни д’Арк 1456 р.
Кінець серпня 1456 року – королівська армія на чолі з Антуаном де Шабаном входить в Дофіне для арешту дофіна Луї.
30 серпня 1456 року – втеча дофіна Луї ( майбутнього короля Людовіка XI) від свого батька з Дофіне в Брюссель під захист герцога Бургундії Філіпа Доброго. Він дістає захист і пансіон від герцога Бургундії і продовжує інтриги проти батька. У Франції двором Шарля VII він перестає сприйматися як спадкоємець престолу.
Жовтень 1456 р. – по вересень 1459 року – після переговорів в соборі Св. Павла в Лондоне укладена урочиста церемонія примирення ворогуючих сторін – йоркистів і ланкастерів. Укладено перемир’я на 3 роки.
1456 рік — турки–османи захоплюють Афіни
1457 рік – В Херефорді в Англії спалахує бунт йоркіста У. Херберта.
1457-1504 рр. – правління в Молдові Господаря Штефана ІІІ Великого , або Штефана Святого (рум. Ştefan cel Mare), також відомий як Штефан Великий та Святий (рум. Ştefan cel Mare şi Sfânt) — видатного молдовського політика, полководця, державного і релігійного діяча. Зупинив турецьку експансію в Молдову, зміцнив і впорядкував державу, неодноразово перемагав в потужні турецькі війська тільки власними силами без допомоги інших держав Східної і Центральної Європи. Завдяки досягнутому статус-кво зумів добитися визнання своєї влади і впливу від турецького уряду. Використав цей вплив для спасіння православної святині – монастирі Афона. Кілька з них реставровано за його кошт.
1458 рік – Матіаш І Корвін (1440-1490) стає королем Угорщини і одружується на доньці Іржи Подебрада, регента Чехії, який згодом стає королем Чехії.
(19 серпня) 3 вересня 1458 рік – Обрання римського папи Пія II (Енеа Сільвіо Пікколоміні) сієнець (19 серпня) 3 вересня 1458 рік – 15 серпня 1464 рік. В своїх мемуарах папа Пій ІІ вперше відкрито висловлює сумнів Святого Престолу відносно містичної місії «Жанни д’Арк» і виказує припущення що її поява і пропагована двором Шарля VII «вища місія» насправді є справою рук французьких політиків. Проте його праця не стає широко відомою у Франції і тривалий час просто замовчується.
10 жовтня 1458 року – королівський суд виносить смертний вирок Жану ІІ герцогу Алансонському. Герцогство Алансонське конфісковується в королівський домен. Згодом смертний вирок заміняться довічним ув’язненням і ізоляцією в’язня від всіх відвідувань. Сторожі переписується особливо пильнувати щоб у ув’язненного герцога не з’явились гроші, або інші кошти, всі передачі йому ретельно доглядаються.
1458 рік – Дубровницька республіка стала данником Османської держави.
1458-1471 рр. – Іржи Подебрад, чеський король.
12 вересня 1459 року – Генрі VI и Маргарита Анжуйська із своїм військом виступила проти йоркистів. Річард со своим сыном Едмундом втік в Уэльс, в надії потім втекти в Ірландію. Уорик, Солсбері і старший син Ричарда Едуард, граф Марч, вирішили втекти в Кале.
1459 рік –турками остаточно завойована Сербія.
1459-1460 рр. – Процес Аррасських відьом (переслідування вальденівської єресі) за ініціативою місцевого інквізитора. Спалено живцем чотири старих жінки і один старий чоловік. Арештовано багато людей. Не підтриманий герцогом Бургундії Філіпом Добрим. В 1461 р. епіскопи Парижа і Амьєна виступили проти процесу, паризький парламент настояв на звільненні декотрих із ув’язнених, а аррасський епіскоп Жан Жоффруа, що повернувся із Рима (процес почали в його відсутності) випустив решту. 10 липня 1491 р. паризький парламент оголосив, що інквізитор діяв «помилково і проти порядку і правосуддя – процес недійсний, оскільки він був проведений без виконання належних формальностей». Подалі була засуджена «нелюдська жорстокість тортур», яка використалася на процесі, парламент закликав молитися за тих, кого спалили, всі вони були реабілітовані. Стр39. Енциклопедії відовства.
1460 рік – у Страсбурзі з’являється перше видавництво.
Весною 1460 року – до Ричарда Йорка в Ірландію приїжджає граф Уорік з роду Невіллей (16-й граф Уорік, 6-й граф Солсбері). Разом вони укладают план дій по боротьбі с Маргаритою Анжуйською і Ланкастерами.
26 червня 1460 року – граф Уорік разом із іншими лідерами йоркистів висадився на чолі війська в 2000 чоловік в Англії. Разом із ним прибув легат від папи Пія ІІ, якого надав папа для наведення ладу в Англії. Одразу ж Уорік видав маніфест, в якому йоркисти звинуватили уряд в слабості, в утраті володінь у Франції, в вбивстві Глостера і виключення родичів короля із ради, а також в пограбуванні королівської казни і таємній змові із французами.
2 липня 1460 року – армія графа Уоріка урочисто входить в Лондон, жителі якого співчувають йоркистам і вітають військо, як патріотичні сили Англії. Відразу ж починається облога Тауера.
10 липня 1460 року – військо короля Генрі VI атаковано армією графа Уоріка під Нортгемптоном і вщент розбито, вбиті всі його керівники – ланкастерські лорди. Короля арештовано і відправлено в Тауер.
25 жовтня 1460 року – на раді між Уоріком і Ричардом Йорком затверджено рішення: Генрі VI залишається королем до кінця своїх днів, Ричарда Йоркського оголошують принцем Уельським і спадкоємцем престолу. Таким чином від престолу відлучалася Маргарита Анжуйська і її син принц Едуард. Король Генрі VI на все погодився, щоби «прекратити пролиття християнської крові». Трохи пізніше Ричард Йорк оголосив себе протектором королівства.
30 грудня 1460 р. – Королева Маргарита Анжуйська знову на півночі Англії збирає війська ланкастерів в Йоркширі і домовляється про допомогу шотландців. Розгром ланкастерами армії Річарда Йорка у Уейкфілда, смерть Йорка. Страта графа Солсбері. На пострах іншим йоркистам відрубані голови Ричарда Йорка, його молодшого сина графа Ратленда і лорда Солсбері були виставлені над міською брамою м. Йорк. Це стало початком кривавої традиції – помсти з обох боків, коли сторона переможець одразу ж відрубала голови лордам переможеної сторони.
6 жовтня-6 грудня 1460 р. – сепаратні домовленості між дофіном Луї і герцогом Міланським Франческо Сфорца проти герцога Савойського – тестя дофіна Луї.
1460 рік — турки завойовують півострів Пелопонес (Морею).
[1] Кале продовжував бути англійським майже ще століття – до 1558 р . Крім того, Англійська корона майже до 1802 року не визнавала законність влади Шарля VII і його наступників (французьких королів із родини Валуа і Бурбонів ) і практично ще чотири століття вважала королів і королев Англії – законними володарями французького королівства згідно договору в Труа 1420 р.
Королівський герб Франції – три золотих лілії на лазуровому полі входив як частина до великого королівського герба королів Англії. Цей герб належав не тільки Ланкастерам, або Йоркам, але й їх наступникам – англійським королям із Домів Тюдорів, Стюартів Оранських і Ганноверського дому.
Тобто обидва західноєвропейські королівства майже чотири століття знаходилися в стані перманентної холодної війни одне з одним. І тільки після 25 березня 1802 року, завдяки наполяганні Наполеона І Бонапарта Франція позбулася англійських претензій – в Амьєні була укладена угода між імператорською Францією і англійським королівським урядом за якою – англійський король Георг ІІІ відмовлявся від традиційних претензій на французьку спадщину і прибирав лілії з офіційного великого герба Англійського королівства.
Втім після розгрому військ Наполеона І Бонапарта, він був засуджений і позбавлений імператорського титулу, що автоматично денонсувало раніше укладені з ним угоди, а значить і відкривало можливість для поновлення англійських претензій на повернення права на корону Франції. Але англійський королівський Дім задля збереження миру в Європі, згідно мирного договору укладеного 30 травня 1814 р. в Парижі , де територія Франції визнавалася в межах 1 січня 1792 р. не став поновлювати старих територіальних претензій.
