(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

1265-1321 р. – Данте Аліг’єрі – видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури», автор «Божественної Комедії».

1272-1307 рр. –  Правління  в Англії короля Едуарда I (1272-1307). 

1273 – 1291 рр. – Правління в Священній Римській імперії нім. нації Рудольфа І Габсбурга, який обраний на противагу Отакару ІІ Богемському. Рудольф Габсбург вимагає повернення відчужених імперських володінь.

1278 р. –  битва  біля Мархфельду, другі назви: біля Сухих Крутів (або  на Моравському полі або Schlacht auf dem Marchfeld – нім.), в якій гине Отакар ІІ Пржемисл (1233—1278), король Чехії і герцог Австрії. Започаткування влади Габсбургів в Австрії, Відень стає одночасно столицею Австрії і центром влади Дому Габсбургів.

1285-1314 рр. – правління у Франції Філіпа ІV Капетинга (Вродливого).

1291 р. – три перші кантони Швейцарії (Швіц, Урі і Унтервальден) об’єднуються в Вічний союз для збереження своїх володінь – утворення Швейцарського союзу.

1298-1308 рр. – Правління в Імперії  короля Альбрехта І Габсбурга, сина Рудольфа І Габсбурга. Долає в 1301 році опозицію рейнських курфюрстів і відбирає Богемію як вакантний лен.

1285 р. – король Едуард І остаточно підкоряє Уельс, в королівстві вводиться титул Принца  Уельського, який надається тільки принцу – спадкоємцю престолу, майбутньому королю. В англійській армії з’являються загони лучників – стрільців із довгих (уельських) луків, які за далекобійністю і влучністю перевищують звичайні луки і арбалети. 

1293 р. – Конфлікт між байонськими (аквітанськими моряками – підданими англійського короля)и нормандськими моряками – підданими французького короля). Конфлікт  став приводом для Філіпа Вродливого оголосити  війну Едуарду I  Плантагенету.

1294-1299 рр. – (з перервою 1296 – 1297 рр.) –  війна Франції із Англією.

1294 р. – потребуючи гроші на війну з англійським королем, Філіп Вродливий вимагає ввести додатковий податок, яким має бути обкладене французьке духовенство. 

1295 р. – офіційний союз шотландського короля Роберта Брюса із французьким королем Філіпом IV, скерований проти англійського короля Едуарда I Плантагенета. Едуард I  скликає парламент за зразком парламенту 1265 року («Зразковий  парламент»). Оскільки ресурси королівства не дозволяють Едуарду І вести одразу дві війни і з Шотландією і з Францією, для ліквідації шотландської загрози англійський король заключає з французьким королем тимчасове перемир’я.

Бл. 1296 р. – Ольгерд (біл. Альгерд, лит. Algirdas) (* близько 1296 — † травень 1377) — син Гедиміна, Великий князь Литовський (1345—1377). Об’єднав Литву, зупинив татарську експансію в Східну Європу, зупинив експансію Тевтонського ордену в Східну Європу.

1296 р. – Папа Боніфацій VIII видає булу «Сlericis laicos», в якій засуджує свавілля французького короля і забороняє обкладання податками духовенства без дозволу курії. Попереджує про церковні кари всім хто буде збирати і давати мито від церкви, не дозволене папою. У відповідь Філіп IV забороняє вивіз за кордони Франції золота, срібла та інших коштовностей, тим самим взагалі припинивши можливість для Риму діставати кошти із Франції. Папа відмовляє в імператорській і навіть в королівській короні спадкоємцю імператорського титулу Альбрехту I Габсбургу.

1297 р. – повстання Уїльяма Уоллеса (шотл. гел. Uilleam Uallas, англ. William Wallace) (бл. 1270 †23 серпня 1305) в Шотландії. Розгром   англійської  армії під Стерлінг Бридж.

1297 р. – Папа Боніфацій VIII видає булу «Romana Mater» яка пом’якшує зміст були «Сlericis laicos», зокрема у вигляді виключення, дозволяючи французькому духовенству,  давати  податок в «окремих випадках» податок королю: «Ми даємо згоду окремим духовним представникам у Франції добровільно платити в надзвичайних ситуаціях і не будемо наполягати на своєму рішенні.»

1297 р. – англійський король Едуард I укладає союз з німецьким принцом Адольфом з Нассау, забезпечує собі підтримку Фландрії і висаджується в Нідерландах із військом, щоб атакувати Філіпа IV в самій Франції. У Фландрії починається антифранцузьке повстання (проти втручання французького короля в торгівлю фламандських міст). Філіп Вродливий пропонує примирення папі римському і просить його посередництва для укладення миру з англійцями.

1298 р. – Битва при Фалкірку (англ. Battle of Falkirk, шотл. гел. –  Blàr na h-Eaglaise Brice)– розгром війська Уоллеса військами короля Едуарда  I. 

1298 р. – Торговельна конкуренція Генуезької і Венеціанської республік. Морський бій під Курцоле. Генуезький флот у битві під Курцоле завдав нищівної поразки Венеції.

1299 р. – Договір в  Монтрейї (від Монтрей – фр. Montreuil) між англійським королем і французьким королем за  посередництвом папи Боніфація VIII, який вимагає французького короля повернути англійцям їх фьефи  в Аквітанії.

1299 р. – мирний договір між Філіпом ІV Вродливим і Альбрехтом І Габсбургом, про династичний шлюб сина Альбрехта й дочки короля Франції.

1300 р. – 1-й Ювілейний рік. Оголошення папою Боніфацієм VIII (1294-1303) ювілейних років.*[1]

1302 р. – І-ші Генеральні Штати у Франції. За ініціативи Філіпа Вродливого скликаються представники всіх станів Франції, щоб схвалити і затвердити рішення короля  про право і подальше знімати податки з французького духовенства без дозволу папи. Продовжується практика королівської заборони  вивозити коштовності за межі Франції.

11 липня 1302 р. – Битва під Куртре («Битва золотих шпор») – фламандці (ополчення фландрських міст) вщент розбивають армію французького короля. Вперше в військовій історії доби середньовіччя руйнується уява про непереможність кінного рицарського війська і демонструється ефективність і потужність важкої інфантерії і стрілків.

18 листопада 1302 р. – папа Боніфацій VIII видає булу «Unam Sanctum», в котрій проголошується: що існує єдина свята католицька церква, яка має єдине тіло і одну голову  – Христа і його намісника – Петра і наступників останнього на папському престолі. «Хоча духовна влада передана людині, але вона не людська, а божественна , і хто  не підкоряється їй, той противиться волі Божій і підлягає примусовому спасінню…королі повинні служити церкві за першим наказом папи. Папі належить право карати світську владу за будь-яку помилку. Світській владі це право не дане…». Папа оголошує Філіпа Вродливого єретиком і відлучає короля Франції від церкви і закликає імператора Священної Римської імперії виступити проти Франції.

1302 р. – За дорученням Філіпа IV королівський прокурор Гійом Ногаре скликає державну раду, на якій звинувачує папу Боніфацію VIII в чисельних кримінальних злочинах, звинувачує його в тому що він веде підривну діяльність проти Франції, і спираючись на юридичну схоластику намагається довести, що папа Боніфацій VIII взагалі незаконно посідає папський престол, а отже є лже-папою, якого слід усунути. Агенти короля ведуть по всій Франції найактивнішу агітацію і пропаганду проти папи, закликаючи зокрема французьких прелатів відмовити в послуху римському первосвященику, якого французький король поспішає оголосити злочинцем. Папську булу і анафему королю приховують від населення Франції і забороняють оголошувати на її території.

Вересень 1303 р. – за наказом Філіпа IV Гійом Ногаре із  озброєним загоном вирушає в Італію, де вступає в альянс із ворогами папи – кардиналами, з якими той конфліктував, підкупляє багатьох інших урядовців і сеньйорів в Італії (щоб забезпечити їх нейтралітет) і разом з ворогами папи захоплює папу Боніфація VIII в його резиденції в м.Ананьї, арештовує його і піддає приниженню і побоям. Здоров’я Папи Боніфація VIII – 84-річного старця, не витримує знущання Ногаре і його свити і він важко захворів. Італійці збирають загін воїнів і відбивають папу з рук французів.

11 жовтня 1303 р. – папа Боніфацій VIII вмирає. На його місце під впливом французького короля обирають папу Бенедикта XI (1303-1304), якого змушують офіційно анулювати всі анафеми попереднього папи і вибачити всіх його бувших ворогів (в тому числі і короля Філіпа Вродливого і його урядовців). Бенедикт XI погоджується на все крім вибачення особисто Ногаре та інших осіб причетних до смерті папи Боніфація VIII. Але він не встигає покарати їх і швидко вмирає в 1304 р.

1303 р. – папа римський визнає Альбрехта І Габсбурга німецьким королем і імператором, при виключного права папи на коронацію його імператором Священної Римської імперії.

1303 р. – Утворення Лічильної палати у Франції. 

1303 р. – Паризький договір між англійським королем Едуардом I і  королем французьким Філіпом IV про мир і повернення Францією Аквітанії під юрисдикцію англійської корони як спадкового фьефа англійського короля.

1304-1374 рр. – Франческо Петрарка – видатний італійський поет,  «Батько ідеології  гуманізму».

1304—1307 рр. — повстання Дольчіно (або «Повстання апостольських братів») в П’ємонті (Італія).

1304 р. – англійський принц Едуард прибув в Ам’єн  (фр. Amiens) до французького короля і одержав інвеституру на герцогство Аквітанське. Англійський король мав одержати інвеституру на правління Аквітанією від французького короля особисто, проте відправив замість себе свого сина Едуарда (майбутнього короля Едуарда II).

1305 р. – Захоплення в полон англійцями Уїльяма Уоллеса, суд над ним в Вестмінстер-холлі і страта його  в Тайберні. Після страти Уоллеса шотландців очолив Роберт Брюс. Він самостійно коронувався короною  шотландських королів в Скоуні.

1305 р. – обрання папою римським аквітанського прелата Бертрана де Го під іменем папи Климента V (1305-1314). Під час обрання нового папи, французький король через своїх агентів жорстоко тиснув на кардиналів, намагаючись не допустити вибрати папою священика, який хотів розслідувати загибель папи Боніфація VIII і покарати винних, крім того агенти французького короля намагались нав’язати конклаву кардиналів кандидатуру не тільки нейтральну, але й покірну владі французької корони. Почався період таємного контролю і керування світською французькою владою духовного керівництва всієї римсько-католицької церкви. Римська церква і її організація зазнали жорстокого удару і втратили колишню свободу. Новий папа, по суті ставленик Філіпа Вродливого, відмінив всі анафеми і відлучення пап  Боніфація VIII і Бенедикта XI, повністю виправдавши французького короля. Історія святотатственної наруги Філіпа Вродливого і Гійома Ногаре над святим престолом була забута і заборонена для згадки в суспільстві на довгий час. Новому папі Клименту V був наданий для постійного перебування замок в м. Авіньйон.

1306 р. – розгром військ Брюса військами англійського короля, втеча Брюса на о. Ратлін.

1307 р. – смерть у шотландському поході англійського короля Едуарда I.

1307 р. – Приєднання до королівського домену  (Франції) багатого міста  Ліона в центрі країни. 

13 вересня 1307 р. – за ініціативою Філіпа IV Капетинга розпочата ліквідація ордена тамплієрів (Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici). Король Франції добивається від папи Климента V дозволу на арешти і суд над рицарями-тамплієрами по всьому французькому королівству і заборони ордена в інших європейських країнах. У Франції організовано і таємно арештовується все керівництво ордену, у провінціях проводяться арешти його членів. Все майно ордена береться під контроль королівськими урядовцями.

1307-1314 рр. – Процес ордена Тамплієрів (Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici) у Франції. Арешти, слідство і суди над членами Ордена. 10 травня 1311 року відкрився Санський собор (спочатку планувався в 1310 р. у м. Вьєнні) в Парижі для осудження тамплієрів. Спалено живцем на вогні щонайменше – 54 храмовника в Парижі. Решта, що визнали всі приписувані ордену звинувачення і публічно покаялись були помилувані. Майно Ордену (більша частина) у Франції перейшла під юрисдикцію короля Франції, менша частина (переважно за кордоном) перейшла під юрисдикцію ордену Госпітальєрів. Королі Англії і Шотландії відмовились видати Філіпу англійських і шотландських тамплієрів, проте орден перестав існувати всюди. В 1314 році на відкритому суді у Франції Великий Магістр Ордену Жак де Моле і пріор Нормандії Жоффруа де Шарне відмовились від своїх попередніх зізнань у злочинствах приписуваних ордену і заявили, що вони вирвані в них тортурами. За це вони були засуджені на страту і публічно спалені живцем на Єврейському острові в Парижі. Під час страти Жак де Моле публічно прокляв з вогнища короля Франції Філіпа IV, королівського прокурора Гійома Ногаре (що керував арештом, слідством і процесом) і папу Климента V. Реймський собор спалив – 9 тамплієрів. В Пон де л’Арке – спалено – 3 тамплієра.

1307-1321 рр. – написання Данте Алігьєрі „Божественної комедії”. Почата з частини „Пекло”, де серед великих грішників зображено папу Боніфація VIII. Книга стала користатися великою пошаною при дворі Франції, в Париж Данте переселяється в 1308 р. 

1308 р. – король Англії Едуард ІІ приїжджає до Франції за своєю нареченою – французькою принцесою Ізабеллою, донькою Філіпа IV Вродливого. Разом із процедурою укладення шлюбу він приносить французькому королеві омаж за Аквітанію.

1 травня 1308 р. – вбивство німецького короля і імператора  Альбрехта І Габсбурга його небожем Йоганом Парріцідом (Йоганом Швабським), родина Габсбургів відсувається (тимчасово) від керування імперією. На престол Священної Римської імперії нім. нації  обирається фр. васал і брат архієпископа Балдуїна Трірського – Генріх VII Люксембург (1308-1313), який піддає вбивцю  баніції.

1309-1377 рр. –  «Авіньйонський полон пап»

[1]  – Ювілейні  роки – періодичні свята, ювілеї католицької церкви. Вперше введені папою Боніфацієм в 1300 р. (Лозинский С.Г., Смоленск: Русич, 2004. – С.186.)

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1265-1310) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

1313-1375 рр. – Джованні Боккаччо – видатний італійський письменник і поет епохи Відродження, друг Франческо Петрарки, один із перших мислителів, що високо оцінив талант і заслугу Данте Аліг’єрі і добавив до назви його твору слово «Божественна». Найбільш відомі праці, що прославили Боккачо: «Декамерон», «Генеалогія поганських богів» в 15 книгах, трактати «Про гори, ліси, джерела, озера, річки, болота і моря», 9 книг «Про нещастя знаменитих людей», Книга «Про знаменитих жінок» (106 біографій), «Малий трактат на хвалу Данте».

1314 рік – смерть короля Франції Філіпа IV Валуа (Вродливого). Престол Франції посідає його старший син Луї X  Капетинг (Сварливий) (1289 – 1316 ) .

1314 рік –  англійський король  Едуард II  з великою армією розбитий Робертом Брюсом в Шотландії в битві  при Баннокберні.

1314-1316 рр. – Правління у Франції сина Філіпа Вродливого – Луї X Сварливого. Вступивши на престол він посилає вимогу англійському королю Едуарду ІІ знову принести йому особистий омаж на вірність за Аквітанію. Едуард II відмовляється, посилаючись на шотландські справи і замість себе присилає свого представника.

1315 р.  – прийняття королем Луї Х ордонансу про звільнення селян за викуп.

1315 р. – битва при Моргантені: швейцарське ополчення (піхотинці)   вщент розгромили війська Габсбургів біля гори Моргантен.

1316-1322 рр. – Правління у Франції другого сина Філіпа Вродливого – Філіпа V Капетинга (Довгого), короля Франції і Наварри. Вступивши на престол він посилає вимогу англійському королю Едуарду ІІ знову принести йому особистий омаж на вірність за Аквітанію. Едуард II  знову відмовляється, посилаючись на шотландські справи і знову замість себе присилає свого представника тільки в 1319 р.

1316 рік – введення Філіпом V Капетингом в практику французької юриспруденції і політики старовинного «Салічного закону» (Салічна правда Хлодвіга – V—VI ст.), який забороняв жінці наслідування престолу. Закон був прийнятий  із бажання не допустити до влади єдину доньку і спадкоємицю його старшого брата Луї Х – Жанну ІІ королеву Наваррську (1312(1312-01-28)-1349 ) і дозволити самому Філіпу V дістати престол після смерті брата. Втім він сам не залишив по собі синів, як і його брат і наступник король Шарль VI  Вродливий. Вживання у Франції з тих пір Салічного закону подальше суттєво вплинуло на політику, суспільне життя і історію Франції.

1319 рік – агенти французького короля відбирають у англійських намісників графство Понтьє.

1319-1363 рр. – Магнус Еріксон – король Швеції, Норвегії і Фінляндії.

1320 рік – король Англії Едуард ІІ приїжджає до Франції і приносить французькому королеві  Філіпу V особистий омаж за Аквітанію, у відповідь він вимагає повернути англійцям Понтьє.  Французи повертають Понтьє після омажу.

1320-1333 – Володислав Локетек (пол. Władysław I Łokietek) – король Польщі

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1310-1320) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

1321 р. – Едуард ІІ, спираючись на нових фаворитів Деспенсерів, розгромлює опозиційну баронську партію і страчує її вождя герцога Ланкастера.

1322 р. –   дружина Едуарда ІІ королева Ізабелла із сином принцом Едуардом і графом Робертом Мортімером – ворогом Деспенсерів тікає до Франції до свого брата короля, де скаржиться на чоловіка і на засилля Деспенсерів.

1322-1328 рр. – Правління у Франції наймолодшого сина Філіпа Вродливого – Шарля IV Капетинга (Вродливого). Одразу ж по посіданні трону Шарль IV направляє до англійського короля вимогу до виконання омажу вірності перед ним за Аквітанію. Англійський король під різними приводами просить відстрочки намагаючись уникнути  нового виконання процедури омажу.

1323 р.– збройні конфлікти в Гасконі між французькими урядовцями і торговцями і підданими англійської корони. Інцидент в Сан-Сардо, напад французів на англійський замок Монпеза і побиття англійцями французького загону. Едуард ІІ пропонує переговори і пропонує виплатити компенсації французькому королю, щоб відшкодувати збитки.

Липень 1324 р. – Шарль IV конфісковує Аквітанію – оголошує відібраним цей фьеф у англійського короля.

1326 р. – державний переворот в Англії. Ізабелла Французька разом із сином Едуардом і військом набраним у Франції висаджується в Англії і оголошує що прийшла покарати Деспенсерів – фаворитів короля Англії, до неї приєднується багато англійських баронів – ворогів Деспенсерів. Деспенсерів арештовують, король Едуард ІІ тікає, але його також арештовують. Королем Англії проголошують його сина – молодого принця Едуарда. Деспенсерів страчують. Згодом в темниці вмирає старий англійський король Едуард ІІ.

1327 р. – Едуард ІІІ Плантагенет (і Капетинг по матері) стає королем Англії.  З огляду на його молодість від його імені королівством правлять його мати королева Ізабелла Французька і лорд Роджер Мортімер.

31 березня  1327 р. –  Едуард ІІІ  англійський укладає «остаточний мир» із   французьким королем Шарлем IV. За це французький король обіцяє повернути йому знов Аквітанію і  надати амністію всім англійським підданим – «гасконським  бунтівникам», крім восьми баронів, яких належало вислати у вигнання, а замки їх знести. Натомість  англійський король обіцяв суверену Аквітанії –  виплати репарації  50 000 ліврів, і рельєф – обіцяний в 1325 році – 60 000 ліврів. Вивід французьких військ із Аквітанії обіцяно розпочати після виплати англійською державою репарацій.

1327-1377 рр. – правління короля Англії Едуарда III Плантагенета-Капетинга.

1328 р. –  Занепад англійської армії і охорони північного кордону. Роберт Брюс розбиває англійське королівське військо  і примушує королеву Ізабеллу і Мортімера  визнати суверенітет Шотландії.

1328 р. – смерть останнього Капетинга прямої гілки – короля Франції Шарля IV Капетинга (Вродливого). Династичній спір за його спадщину: на право володіння троном Франції претендують двоє – онук Філіпа IV Вродливого, і племінник останнього французького короля – англійський король Едуард ІІІ і двоюрідний брат останнього французького короля  і племінник Філіпа  IV Вродливого –  Філіп,  граф Валуа – син графа Шарля Валуа. Початок правління династії  Валуа у Франції. Але в 1328 році коронується граф Валуа, який стає королем Франції – Філіпом VI Валуа-Капетингом – першим королем з династії Валуа.

1328-1350 рр. – правління Філіпа VI Валуа-Капетинга у Франції.

1328-1589 рр. – Династія Валуа у Франції.

Червень  1329 р. – Філіп VI,  вже в якості французького короля зібрав весь двір, своїх родичів, наслідників, запросив королів Навари і Богемії до Ам’єну, щоб публічно прийняти Великий Омаж англійського короля Едуарда ІІІ. Під час церемонії той мав би опускатися на коліна, але англійський король ухилився від цього і переніс дату омажу на інший термін.

1329 р. – смерть Роберта Брюса – короля Шотландії. Корону Шотландії успадковує його син Девід Брюс.

1330 р. – Зміна влади в Англії. Молодий король Едуард ІІІ рішуче повертає собі владу – він арештовує і страчує лорда Мортімера, арештовує і позбавляє влади королеву-матір Ізабеллу Французьку і стає повноправним правителем Англії.

бл. 1330—1384 рр. – Джон Уікліф (англ. John Wycliffe) – англійський теолог, професор Оксфордського університету, перекладач Біблії англійською мовою, засновник реформатського вчення в Англії,  Європейської Реформації. Вчення Уікліфа було засуджено римо-католицькою церквою як єретичне ще за його життя і неодноразово засуджувалося після його смерті, як і праці його послідовників. Одними із найвідоміших послідовників учення Уікліфа були Ян Гус і Ієронім Празький.

1330-1350 рр. – інквізиційне слідство по звинуваченні в єресі і чародійстві в Каркассоні (фр. Carcassonne) в Лангедоку (фр. Languedoc, окс. Lengadòc)(Франція). В 1335 році було звинувачено 74 чоловіка. До 1450 рр. спалено як єретики, що практикували чародійство – 600 чоловік.

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1320-1330) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

Березень  1331 р. – Едуард ІІІ приносить Філіпу VI малий омаж за Аквітанію, але не як король Англії, а як приватна особа – герцог Аквітанський, і без принизливої процедури вставання на коліно. Це влаштовує англійців, але зачіпає амбіції французів.

1332 р. – Едуард ІІІ вирішує не допустити процедури коронації Девіда Брюса короною Шотландії і англійські війська починають справжнє полювання за Брюсом в Шотландії.

1331-1355 рр. – Стефан Душан, король Сербії. Зміцнив сербську державу і зробив її найпотужнішою на Балканах. Ввів патріархат у Сербії. У 1349 році видав, так званий, «Законник Стефана Душана» — збірку законів Сербії.

1333 р. – Девід Брюс біжить до Франції, де знаходить захист і підтримку при дворі Валуа. Англо-французькі відносини починають загострюватися.

1334-1335 рр. – папа Бенедикт XII (третій папа періоду Авіньйонського полону) виступає ініціатором примирення в англо-шотландському конфлікті. В 1335 році  – папі вдається укласти коротке перемир’я між Едуардом ІІІ і Девідом Брюсом. Щоб притушити подальше розгортання конфлікту між королем Англії і королем Франції папа Бенедикт XII виступає з пропозицією об’єднати зусилля обох сюзеренів для нового Хрестового походу «проти невірних» в Святу землю. Англійському королю пропонується прийняти участь в цьому поході разом із французьким королем.

Вересень 1336 р. – Ноттінгемський  парламент викриває факти підбурювання Шотландії до війни з Англією, порушення прав англійських підданих в Аквітанії з боку французьких таємних емісарів.Парламент голосує за надання підтримки і субсидій англійському королю для ведення війни з Францією.

1337 р. – Едуард ІІІ офіційно висуває вимогу до Філіпа VI повернути йому французьке королівство як законному спадкоємцю Капетингів, до Філіпа VI він звертається як до «Філіпа Валуа, що називає себе королем Франції». Цим вчинком він водночас скасовує і принесений омаж і  оголошує війну Франції.

1337-1453 рр. – Столітня війна між Англією і Францією (Друга, за визначенням французького історика Шарля Пті-Дютайї ).

1338 р. – зібрання курфюрстів в Рензі ухвалює постанову, що обрання німецького короля не потребує більше папського затвердження.

1333 (1337) – 1405 рр. – Роки життя і творчості  видатного французького письменника і історика Жана Фруассара (фр. Jean Froissart), автора знаменитих «Хронік» — важливого джерела з історії першого початкового етапу Столітньої війни.

24 червня 1340 р. – Морський бій при Слейсі (Еклюзе): англійський флот знищує французький королівський флот.

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1330-1340) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

1343 (1344)-1400 рр. – Життя і творчість видатного англійського поета і письменника Джеффрі Чосера (англ. Geoffrey Chaucer), творця англійської класичної літератури і мови. Перший в Англії започатковує вживання в літературі англійської мови замість латині і доволі поширеної і модної французької мови. Створює “ Кентерберійські оповідання, в котрих відображає реалістичну картину життя Англії другої половини XIV століття.

1341-1355 рр. – громадянська війна в Візантії. Втягнення в неї (на запрошення політичних партій) іноземних військ, зокрема турків – османів, перші турецькі перемоги над візантійськими військами і перші турецькі завоювання в Європі.

1346 г. – высадка английских войск в Нормандии. Взятие англичанами города Кан (фр. Caen).

26 серпня 1346 р. – Битва при Крессі. Нищівний розгром англійськими піхотинцями і лучниками, чисельно переважаючого їх, кінного рицарського війська французів.

1346-1378 рр. – Правління в Священній Римській імперії нім. нації Карла IV Моравського (з дому Люксембургів). Він робить добре керовану Богемію – центром свого королівства. Розбудовує столицю Прагу (Собор Св. Віта – в 1344, Градчани). В 1353 році здобуває Верхній Пфальц; до 1368 р. – Сілезію і Лаузиць (Лужицю). За Фюрстенвальдською угодою в 1373 віттельсбахський Брандербург.

серпень  1347 р.  –  Взяття англійськими військами м. Кале (фр. Calais).

1347 р. – повстання в Римі під керівництвом Кола ді Ріенцо. Проголошення республіки в Римі.

1347-1354 рр. – Римська республіка Кола ді Ріенцо.

1347-1349 рр. – Епідемія чуми «Чорна смерть».

7 квітня 1348 р. – заснований Карлов університет в Празі.  

 23 квітня 1348 р. – Англійський король Едуард III засновує орден Підв’язки.

1350-1364 рр. – правління у Франції короля Іоанна ІІ Доброго (Валуа).

* Джерело:

Франція: Мініатюри — Жан Фруассар «Хроніки»

http://montu.ru/franciya-miniatyury-zhan-fruassar-khroniki.htm

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1340-1350) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

30 січня  1351 р. – прийняття у Франції королівського ордонансу, що обмежує максимум заробітної платні для сільських (батраків) і міських робітників, і узаконює примусовий найм на роботу.

1353 р. – Вічний союз (швейцарських кантонів) розширюється до Союзу 8 давніх поселень.

Березень 1354 р. – турки-османи захоплюють місто Галліполі (Гелиболу) і починають наступ у візантійській Фракії. Згодом беруть міста Кіпсели і Малкару.

1356 р. – «Золота булла» (лат. Bulla Aurea) імператора Карла IV Люксембурзького. Ухвалою більшості у Франкфурті обраний і коронований в Аахені король є водночас «обраним римським імператором». Неподільні курфюрства отримують права величатися на рівні з королями, мають судовий і земельний суверенітет. Забороняє міські союзи.

19 вересня 1356 р. – Битва при Пуатьє. Спадкоємець англійського престолу Чорний Принц вщент розгромлює вп’ятеро більшу французьку армію під м. Пуатьє. В полон до англійців потрапляє  французький король Іоанн ІІ Добрий (Валуа). Французи виплачують англійцям велику контрибуцію.

17 жовтня  1356 р. – Скликання Генеральних штатів у Франції. Штати вимагають від дофіна Шарля взяти під контроль державне управління. 

Лютий 1357 р.- липень 1358 р.  –  Паризьке повстання  на чолі з  Етьєном Марселем (інколи датується 1356-1358).

Березень 1357 р. – «Великий Березневий ордонанс» у Франції.

11 квітня 1357–1433  pр.- Жуан I Великий— 10-й португальський король (з 1385 р.), перший з Авіської династії, який виборов  незалежність Португалії від Кастилії.

1358 р. – перший Ганзейський з’їзд в Любеку, де вживається термін «Міста німецької Ганзи» (нім. «Städte von der deutschen Hanse») – союз німецьких торгових міст. Структурно створений раніше – спочатку в XII ст.. як Союз купців, який згодом переріс в Союз міст.

Травень-червень 1358 р. – Жакерія у Франції: селянське повстання проти феодалів в північних і північно-східних провінціях.

1359 р. –перший набіг турок-османів на Константинополь.

8 травня  1360 р. – укладення миру між Францією і Англією в Бретіньї.

Бл. 1360 — 11 листопада 1424 рр. – Ян Жижка (чеш. Jan Žižka) — чеський полководець, діяч гуситського руху, національний герой чеського народу.

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1350-1360) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

1362 р. – Битва на Синіх Водах (Синьоводська битва) — битва, що відбулася на річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці. Великий князь Ольгерд вщент розгромлює об’єднане татарське військо і звільняє із під влади татар землі пвіденно-західної Русі – Поділля і Київщину, які з того часу під відродженою назвою Русь входять до Великого князівства Литовського. Київ знову стає важливим центром християнства у Східній Європі, зміцнюється і росте авторитет Литовської держави.

1363 р. – Філіп Сміливий одержує від свого батька короля Франції Іоанна ІІ Доброго герцогство Бургундію в лен і стає першим герцогом Бургундії з династії Валуа (1363-1404).

8 квітня 1364 р. – вмирає у Лондоні полонений французький король Іоанн ІІ  Добрий (Валуа).

19 травня 1364 р. – коронація у Франції Шарля V (Валуа) – старшого сина Іоанна Доброго.

1364 р. – турки-османи захоплюють Філіппополь (Пловдив).

1364-1380 рр. – правління у Франції  Шарля V  Мудрого (Валуа).

1366 р. – зростання впливу в королівстві Англія вчення і авторитету оксфордського професора Джона Уікліфа (1320-1384), якого  таємно підтримував королівський двір (Уікліфу сприяли  Джон Гонт, герцог Ланкастерський, маршал Англії лорд Персі, дружина Едуарда Чорного Принца, принцеса Уельська). Вчення Уікліфа було реакцією на дії французьких (Авіньйонських) пап – що зайняли відверто пристрасну (профранцузьку) позицію в англо-французькім конфлікті  і відображала погляди влади Англії і лондонців на відмову в покорі і фінансовій допомозі французьким папам, гроші яких використовував проти Англії французький король. Але стратегічно вчення Уікліфа містило в собі основи протестантизму і передувало вченню Гуса і Лютера.

1367-1370 рр. – Війна Ганзи із Данією. Штральзундський мир.

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1360-1370) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

(30 грудня 1370) 5 січня 1371 р. – Обрання новим (Авіньйонським)  папою Григорія  XI (француза Пьера  Роже де Бофор)

1370 (1374)-1444 р. – Леонардо Бруні. (італ. Leonardo Bruni) – італійський гуманіст, перекладач, письменник і історик, один із знаменитійших вчених доби Відродження. Автор першої теорії наукового перекладу. Написав італійською мовою біографії Данте і Петрарки. Написав латинню історію Флорентійської республіки.

1370 р.—18 вересня 1426 р. – Хуберт ван Ейк  – видатний фламандський художник Північного Відродження, один із авторів Гентського вівтаря.

26 вересня 1371 р. – битва при Мариці (серб.- Маричка битка или бој код Черномена). Військо турок-османів вщент розгромлює військо сербів.  Деякі сербські князі, болгарський цар і візантійський імператор змушені визнати васальну залежність від султана турків-османів.

23 жовтня 1373 р. – папа Григорій ХІ звертається до литовських князів Ольгерда, Любарта і Кейстута із закликом прийняти католицьку віру. 

1375 р. – Великий князь Литовський Ольгерд (лит. Algirdas біл. Альгерд) (* близько 1296 — † травень 1377) звертається до Константинопольського патріарха Філофея із грамотою, в якій вказує, що «вони візьмуть другого (митрополита* – Р.С.) від латинської церкви», якщо їх вимога про утворення окремої православної митрополії в Литві не буде виконано з боку Вселенського патріарха.

2 грудня 1375 р. –  Митрополитом Київським і Литовським проголошений  Кипріан – друг і однодумець Вселенського патріарха Філофея.

1376 р. – попри заборону Золотою буллою 14 німецьких міст утворюють Швабський союз міст проти граф Еберхарда Плаксуна Вюртемберзького.

1376 р. – смерть Едуарда Чорного Принца (15 червня 1330 — †8 червня 1376) – сина англійського короля Едуарда ІІІ і спадкоємця англійського престолу.

1377-1446 рр. – Філіппо Брунеллескі (італ. Filippo Brunelleschi (Brunellesco) – Видатний італійський архітектор доби Відродження. Автор вчення про перспективу і автор проекту знаменитого купола собору Санта Марія дель Фьоре у Флоренції.

21 червня 1377 р. – вмирає англійський король Едуард ІІІ. На престол Англії вступає його внук  Ричард II (1377 +1400), син Едуарда Чорного Принца.

1377 р. – французькі війська захоплюють о. Уайт і висаджуються в Суссексі, англійцям вдається відбити напад.

1377 р. – французькі війська захоплюють о. Уайт і висаджуються в Суссексі, англійцям вдається відбити напад.

1377 р. – Джона Уікліфа викликають на церковний суд в собор Св. Павла в Лондон. Але в суд втрутилися Джон Гонт , герцог Ланкастерський и маршал Англії лорд Персі, які відбивають Уікліфа. Папа Григорій XI протестує і надсилає англійському королю 5 булл із вимогою осудити Уікліфа і його вчення.

1378 р. – Уікліфа знову викликають на суд епіскопа лондонського в Ламбертський палац. Проте королева-мати, принцеса Уельська прислала наказ, щоби проти  реформатора нічого не чинили. Суд було перервано. 

1378 – 1417 рр. – «Велика Схізма» : В 1378 році конклав патріотично налаштованих італійських кардиналів, обурених постійним нав’язуванням французькою державою церкві тільки французького папи і під впливом Франческо Петрарки, що привітав повернення папи з Авіньйону до Риму обирають папою кардинала Бартоломео Приньяно (з Неаполю) під ім’ям папи Урбана VI. (За папу проголосували :   16 кардиналів, що прибули на собор   11 французов, 4 итальянца, 1 испанец.) У відповідь водночас із конклавом в Римі французький двір інспірував паралельний конклав кардиналів в містечку Фолклі. На цьому конклаві в Фолклі  папою Климентом VII був проголошений папою кардинал Роберт ( з роду графів Женевських), (крім французьких кардиналів, за нього голосували запрошені до Фолклі: кардинали з Іспанії, Сицилії*, Шотландії і о. Кіпр.) Віднині католицький світ зазнав адміністративного і духовного розколу: країни політично пов’язані із Францією визнавали своїм папою – Климента VII, англосаксонські і німецькі князі вважали папою Урбана VI. До 1394 року папою французи вважали  Авіньйонського антипапу  Климента  VII, після його смерті в 1394 році, не визнаючи папу  Боніфація IX, обраного в Римі, вибрали  (28 вересня) 11 жовтня 1394 р. ще одного антипапу  – Бенедикта XIII (Педро де Луна, іспанця із Арагона. В його виборах як і в виборах попереднього антипапи прийняли участь кардинали Франції, Іспанії, Сицилії, Шотландії і острова Кіпр).

1379 р. – Османсько-візантійська угода.

1380 р. – битва при Кьодже. Перемога венеціанського флоту над генуезьким.

13 липня 1380 р. – смерть талановитого французького конетабля Бертрана дю Гекляна – головнокомандуючого французьких військ у війні з Англією.

16 вересня  1380 р. – смерть французького короля Шарля V Валуа «Мудрого»  .

4 листопада 1380 р. – коронація в Реймсі старшого сина Шарля V Валуа «Мудрого»  – Шарля VI Валуа.

1380-1422 рр. – Правління Шарля VI Валуа-Капетинга «Божевільного»  (на початку правління «Любимого»).

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1370-1380) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

1381 р. – Антикріпацьке повстання  Уота Тайлера в Англії. Виступ англійського священика-лолларда Джона Болла прибічника соціальної рівності із знаменитими словами: «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто був дворянином?». Вбивство Уота Тайлера під час переговорів із королем (14 червня 1381 року в Майл-Енді), схоплення і публічна страта Джона Болла 15 липня 1381 року в  Сент-Олбансі.

1382 р. – Після придушення повстання У.Тайлера спроба англійців відновити військові дії у Франції, проте без успіху. Припинення війни із Францією до 1415 р.

1382 р. – Повстання майотенів в Парижі.

1382-1384 рр. – Повстання  тюшенів на півдні Франції.

1384 р. – герцог Бургундії здобуває графство Бургундію (Franche Comte).

1385 р. – Кревська унія між Польщею і Литвою.

14 серпня 1385 р. –  битва при Алжубарроте – магістр португальського  духовно-лицарського Авіського ордену (в майбутньому португальській король) Жуан I  Великий розгромив війська королівства Кастилії і відстояв незалежність Португалії. Проте мирна угода з Кастилією не була підписана.

1385 р. – військо турків-османів захоплює Средець (Софію) в Болгарії, розбивають військо сербів на Савровом полі. Більшість сербських князівств стає васалами турків-османів.

Бл.1385 р. – 1416 р. – творчість братів Лімбургів (Поль, Ерман і Жаннекен) фламандських художників – мініатюристів при дворі герцога Жана де Беррі – ілюстратори «Розкішного часослова герцога Беррійського». В часослові передані портрети з індивідуальними рисами родини герцога і його близьких родичів – відомих політичних діячів XV ст.

бл. 1385 р. або 1390—1441 рр. – Ян ван Ейк – видатний фламандський художник Північного Відродження, один із авторів Гентського вівтаря.

1386 р. – Великий князь Литовський Володислав ІІ Ягайло (Władysław II Jagiełło, лит. Jogaila) (*1351 — †1 червня 1434) одружується з польською королевою Ядвігою і коронується польською короною як король Польщі. Особиста унія Польщі і Литви. Започатковується королівська династія Ягеллонів і підвалини потужної східноєвропейської держави Речи Посполитої.

1386 р. – битва під Земпахом. У «війні міст» швейцарське народне ополчення здобуває перемогу над Австрією.

біля 1386 р. — 13 грудня 1466 р. – Донателло (Donatello, повне ім’я Донато ді Нікколо ді Бетто Барді італ. Donato di Niccolo di Betto Bardi; Флоренція) — видатний італійський скульптор епохи Відродження, засновник індивідуалізованого скульптурного портрету.

1386-1572 рр. – Династія Ягеллонів (пол.- Jagiellonowie) в Польщі.

1399-1461 рр. – правління династії Ланкастерів в Англії.

1387 р. – турки відбирають у візантійців Фессалоніки. В 1387—1402 рр. Місто належить туркам-османам, з 1402 року його передають знову Візантії (але фактично місто контролює Венеціанська республіка). З 1430 р. – турки знову захоплюють Фессалоніки, які залишаються під владою Османської Імперії аж до 1912 р., коли місто було повернуто до складу Греції.

1387 р. — 11 серпня 1456 р. – Янош Гуняді (лат. Ioannes Corvinus, угор. Hunyadi János, рум. Iancu de Hunedoara) – угорський військовий і політичний діяч, воєвода Трансільванії, генерал і регент угорського королівства (1446-1453). Один із найпослідовніших супротивників османської експансії в Європу, що все життя зі зброєю в руках боровся проти турецьких завоювань на Балканах і в Європі. Діяв в тісному союзі із Венеціанською республікою і папою. Відпочатку в 1441-1443 р. його війська завдавали турецькій армії чисельні поразки. Проте двічі був розгромлений турецькою армією під Варною (1444 р.) і на Косовому полі (в 1448 р.). Незважаючи на поразки продовжив боротьбу навіть після падіння Константинополя і зупинив просування військ султана Мехмеда ІІ в Болгарії і Сербії. Його син Матіаш Корвін був коронований угорським королем.

15 червня 1389 р. – битва на Косовом полі. Сербський рицар Мілош Обіліч (творець Ордену Дракона Святого Георгія) вбиває султана Мурада І (1319 або 1326—1389), але його подвиг не впливає на перебіг битви. Військо турків очолює син Мурада – султан Баязид І Йилдирим (Блискавичний) (1389—1402) і здобуває перемогу. Із 12-ти рицарів ордену Обіліча в живих залишається лише син князя Лазаря Хребеляновича (останній незалежний володар Сербії ) – Стефан Лазаревич, якого переправляють в Угорщину до короля Сигізмунді І Люксембурга, який поновлює Орден для продовження боротьби з османами в Європі.

1389 р. – молодий французький король Шарль VI намагається взяти управління королівством в свої руки,що призводить до  конфлікту із родичами – родинами Беррі і родиною Анжу. Він відсторонює двох своїх дядів: герцога Анжуйського і герцога Беррійського від влади і керування фінансами королівства. Проводить інспекцію в південних провінціях, карає винних урядовців, намагається припинити зловживання. Проти короля формується потужна опозиція, якою таємно керують його власні родичі (передусім відсторонений від влади і керування податками герцог Жан де Беррі). До змови прилучається навіть його рідний молодший брат герцог Луї Орлеанський, якому натякають, що саме він займе посяде трон, коли його брата усунуть.

1390-1391 рр. – Перший паризький процес проти відьом із залученням світської юстиції і намаганням зберігати  законність, вирізнявся серед інших судів інквізиції.

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1380-1390) появились сначала на SAGOR.

(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

5 серпня 1392 р. –  замах на короля Шарля VI під час подорожі через Манський ліс. Вороги короля починають розповсюджувати по королівству чутки про його божевілля. Факт замаху на короля від суспільства приховується.

Січень 1393 р. – «Арденський бал», або «Бал спалених» : ніби за трагічною випадковостю несподівано під час балу-маскараду загоряється одяг на кількох людях, за дією спектаклю вони були скуті між собою ланцюжками – п’ятеро чоловік згоряють живцем на очах короля, якій сам мало не згорів. Всі п’ятеро його найвідданіші вельможі.

1393 р.- турецький султан Баязид І Йилдирим захоплює столицю болгарського царства – Тирново.

11 жовтня  1394 р. – обрання  кардиналами союзниками короля Франції (кардинали Франції, Іспанії, Сицилії, Шотландії і о. Кіпр) нового антипапи – Бенедикта XIII (Педро де Луна, іспанця із Арагона) 

4 березня 1394 р. —13 листопада 1460 р. –  Енріке  Мореплавець (порт. Dom Henrique el Navegado) – португальський принц (інфант) син третій син короля Жуана I та Філіппи Ланкастерській, засновник першої навігаційної школи і системної картографії, ініціатор каравеллобудування в Португалії (створення перших судів придатних для великих і тривалих морських і океанічних подорожей ), організатор багатьох португальських морських експедицій на південь вздовж західноафриканського узбережжя.

1394 р. – турецьке військо вторгнулося в Валахії і вигнавши її господаря Мірчу І Старого (союзника Угорщини) на свого ставленика воєводу Влада з родини Басарабів відомого як господаря Влада І Узурпатора (Vlad I Uzurpatorul). 

1395 р. – Баязид І захоплює м. Нікопол, разом із царем Болгар, в 1396 році турки займають останні вільні території болгарського царства  – Видин і Добруджу. Болгарія майже на 500 років – стає володінням османської імперії.

1396 р. – розгром під Нікополем турками (султаном Баязидом І Йилдиримом) війська хрестоносців під проводом короля Угорщини Сигізмунда та молодого герцога Бургундії Жана Безстрашного. Герцог Бургундії і разом з ним багато рицарів французьких і бургундських (до 10 000) потрапляє в полон до султана. Турки залишають в живих тільки тих, хто здатен заплатити викуп, решту страчують.

1396 р. – королі  Ричард ІІ і Шарль VI вирішують домовитися між собою про мир між королівствами, і взаємодопомогу один одному проти свавілля баронів. Союз планується скріпити шлюбом доньки короля  Франції Ізабелли і короля Англії Ричарда ІІ. З огляду на молодий вік нареченої проект шлюбу скріпляють офіційними заручинами.

1397 р. – Кальмарська унія Данії, Швеції і Норвегії.

Червень 1398 р.– Собор Сорбонни прийняв рішення про ліквідацію папського розколу (247 голосів проти  20) –  було вирішено вжити проти  папи Бенедикта XIII міру сустракції. За меншістю стояв герцог Орлеанський. За більшістю  – герцог Бургундський.

1399 р. – Державний переворот в Англії. Владу захоплює двоюрідний брат короля Ричарда ІІ – Генрі Болингброк (Bolingbroke), син Джона Гонта, герцога Ланкастера, другого сина короля Едуарда ІІІ. Всі колишні прибічники короля переходять на сторону Болингброка. Полоненого короля відправляють в Тауер.

29 вересня 1399 р. – В Тауэрі Ричард ІІ підписав зречення від  престола на користь  Генрі  Болингброка .

30 вересня 1399 р. – Генрі Болингброк стає королем  Англії Генрі ІV.

1399/1400 — 18 червня 1464 р. – Рогір ван дер Вейден (нід. Rogier van der Weyden) видатний фламандський художник, відомий портретист, що працював при дворі Великого герцога Бургундського.

Бл. 1400 р. – король Франції Шарль VI дізнається про зраду власної дружини Ізабелли Баварської і свого молодшого брата герцога Луї Орлеанського. Він дізнається що його брат – учасник змови проти нього з метою усунути його від влади і самому посісти престол. Він відсилає королеву від себе і відсторонює брата від керування державою. У відповідь клан арманьяків-орлеанців поширює в країні слухи про божевілля короля.

14 лютого  1400 р. – в Англії повстали Голланди – родичі і фаворити Ричарда ІІ. Ії підтримав клан Персі. Тим часом в Тауері вмирає  колишній король Ричард ІІ.

Сообщение Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1390-1400) появились сначала на SAGOR.