<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Архивы Публікації - SAGOR</title>
	<atom:link href="https://sagor.com.ua/category/publikacziyi-uk/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://sagor.com.ua/category/publikacziyi-uk</link>
	<description>Моя професія - ПАМ&#039;ЯТЬ</description>
	<lastBuildDate>Thu, 11 Apr 2024 20:34:43 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	

<image>
	<url>https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/logo.png</url>
	<title>Архивы Публікації - SAGOR</title>
	<link>https://sagor.com.ua/category/publikacziyi-uk</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Пластична реконструкція по штучно деформованому черепу жінки з поховання № 12 в Понтуазе епохи Меровінгів</title>
		<link>https://sagor.com.ua/plastychna-rekonstrukcziya-po-shtuchno-deformovanomu-cherepu-zhinky-z-pohovannya-%e2%84%96-12-v-pontuaze-epohy-merovingiv.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 01 Mar 2021 22:41:41 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Публікації]]></category>
		<category><![CDATA[Аланка з Понтуазу]]></category>
		<category><![CDATA[реконструкція]]></category>
		<category><![CDATA[реконструкція по черепу]]></category>
		<category><![CDATA[череп]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=2037</guid>

					<description><![CDATA[<p>Для краниологической экспертизы и построения документального портрета по черепу был представлен череп из некрополя IV-VI века (Согласно данным радиоуглеродного анализа кости датируются французскими антропологами периодом – 385 – 585 рр. т.е. эпохой Меровингов) погребение № 12 в г. Понтуазе (Франция), исследуемого археологами муниципальной археологической службы мэрии Понтуаза [24,25,26]. Исследование производилось на базе Лаборатории антропологии Музея человека в Париже. Из дефектов следует отметить отсутствие левой носовой кости, отсутствие фронтального отростка левой скуловой кости, а также дефект большого крыла клиновидной кости тоже слева. Сохранившиеся зубы можно представить в виде формулы: 0005032002305000 8705432002340000.&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/plastychna-rekonstrukcziya-po-shtuchno-deformovanomu-cherepu-zhinky-z-pohovannya-%e2%84%96-12-v-pontuaze-epohy-merovingiv.html">Пластична реконструкція по штучно деформованому черепу жінки з поховання № 12 в Понтуазе епохи Меровінгів</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Для краниологической экспертизы и построения документального портрета по черепу был представлен череп из некрополя IV-VI века (Согласно данным радиоуглеродного анализа кости датируются французскими антропологами периодом – 385 – 585 рр. т.е. эпохой Меровингов) погребение № 12 в г. Понтуазе (Франция), исследуемого археологами муниципальной археологической службы мэрии Понтуаза [24,25,26].</p>
<p>Исследование производилось на базе Лаборатории антропологии Музея человека в Париже.</p>

<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-01.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-1"><img fetchpriority="high" decoding="async" width="280" height="420" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-01.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-02.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-1"><img decoding="async" width="280" height="420" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-02.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-03.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-1"><img decoding="async" width="280" height="420" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-03.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>

<p>Из дефектов следует отметить отсутствие левой носовой кости, отсутствие фронтального отростка левой скуловой кости, а также дефект большого крыла клиновидной кости тоже слева. Сохранившиеся зубы можно представить в виде формулы:</p>
<p>0005032002305000</p>
<p>8705432002340000.</p>
<p>Череп несет на себе следы искусственной деформации мозговой части, произведенной, по-видимому, в младенческом возрасте с целью увеличения высоты головы.</p>
<p>На территории бывшего СССР искусственно деформированные черепа известны из древних погребений Крыма, Кавказа, Средней Азии и Поволжья [18] (рис.4).</p>
<figure id="attachment_2045" aria-describedby="caption-attachment-2045" style="width: 400px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-deformation-01.jpg" data-rel="lightbox-gallery-s4iBTn5B" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-2045" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-deformation-01.jpg" alt="" width="400" height="354" /></a><figcaption id="caption-attachment-2045" class="wp-caption-text">Рис.4.  Искусственно деформированный  сармато-аланский череп из Керчи (Крым, Украина). Изображение приводится из : Рогинский Я.Я., Левин М.Г. Антропология: Учебник для студентов ун-тов. &#8211; 3-е изд.- Москва: Высшая школа, 1978.- С. 97.</figcaption></figure>
<p>Подобные деформации встречаются на черепах алан [4,12,13], одно из племен конфедерации аорсов &#8211; потомков одного из сарматских племен, проникшее из степей в предгорья в I в. н. э. и смешавшееся с местным кавказским населением [1,10,13].</p>
<p>Аланы впервые появляются на страницах произведений античных авторов (поэтов, историков, географов и философов) в I веке нашей эры, чтобы надолго занять своё место в качестве опасных противников и желанных союзников для Рима и Византии.</p>
<p>Имя алан не имело страшной славы гуннов, хотя, кроме Предкавказья (где их потомки живут и доныне), они проникли в Закавказье, Переднюю Азию, Причерноморье, Францию, Испанию и Северную Африку [13,14]. Свой путь в Галлию и Панонию аланы начали с Северного Кавказа, где они сложились исторически [1,4,13,23]. Обычай искусственной деформации черепа, отмеченный в среднесарматском этапе, получает широкое распространение в позднесарматское время [9,12,22]. Причем деформация сармато-аланского типа достаточно характерна, кости мозгового черепа сплющивались в переднезаднем направлении равномерно, возможно путем циркулярного бинтования головы, как это показывает в своей работе профессор Р.Перро[27], и она, несомненно, отличается от других типов деформаций черепа таких, например, как плоскостная деформация свода черепа у индейцев Перу (рис.) [18].</p>
<p><figure id="attachment_2046" aria-describedby="caption-attachment-2046" style="width: 400px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-deformation-02.jpg" data-rel="lightbox-gallery-s4iBTn5B" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-2046" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-deformation-02.jpg" alt="" width="400" height="454" /></a><figcaption id="caption-attachment-2046" class="wp-caption-text">Рис.5.Техника тугого циркулярного бинтования головы, применявшаяся для деформации костей мозгового черепа у сармато-аланских племен.  Иллюстрация из работы проф. Р.Перро [27].</figcaption></figure> <figure id="attachment_2048" aria-describedby="caption-attachment-2048" style="width: 400px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-deformation-03.jpg" data-rel="lightbox-gallery-s4iBTn5B" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-2048" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-deformation-03.jpg" alt="" width="400" height="375" /></a><figcaption id="caption-attachment-2048" class="wp-caption-text">Рис. 6. Искусственно деформированный череп из Перу. Изображение приводится из: Рогинский Я.Я., Левин М.Г. Антропология: Учебник для студентов ун-тов. &#8211; 3-е изд.- Москва: Высшая школа, 1978.- С. 97.</figcaption></figure></p>
<p>Учитывая, что на основании радиокарбонного анализа возраст черепа из погребения №12 в Пунтуазе датируется периодом от 385 по 585 гг. н. э. [25]. А на этом историческом этапе аланы уже сменили поздних сарматов, переняв у них  также обычай искусственной деформации черепа, мы считаем, что данный череп принадлежит  представителю именно аланского этноса.</p>
<h3>Возраст:</h3>
<p>Зарощенность черепных швов [3] и стертость зубных коронок свидетельствует о возрасте 40-45 лет.</p>
<h3>Пол:</h3>
<p>Общая грацильность костей лицевого черепа, малая степень развития сосцевидных отростков, тупой угол отхождения ветви нижней челюсти [16], даже при достаточно развитом подбородке свидетельствует, что череп принадлежит женщине. При этом, однако, следует заметить, что некоторая  развернутость ветвей  нижней челюсти  по мужскому типу   [16]  утяжеляет нижнюю часть лица, маскулинизируя её.</p>
<p>Совместно с профессором Р.Перро и Д-ром М. Перейра да Сильва нами был произведен осмотр также и остальных костей скелета из 12-го погребения. Строение тазовых костей, овальная форма входа в малый таз, тупой угол между лонными костями подтвердили наше мнение [17].</p>
<p>Кроме этого, можно предположить, судя по физиологической деформации (изогнутости костей  голени и развитии большой шероховатости на бедренных костях, что характерно для людей,  интенсивно занимающихся верховой ездой), что данный индивид был  профессиональным наездником.</p>
<h3>Следы патологии на костях скелета аланки эпохи Меровингов  из погребения № 12 в Понтуазе :</h3>
<p>Нам удалось также выявить при осмотре костей скелета следы прижизненного заращенного перелома дистального эпифиза локтевой кости в области левого лучезапястного сустава.</p>
<p>Таким образом, исследуемый череп принадлежал женщине 40-45 лет, аланского происхождения, много ездившей верхом и имевшей перелом в области левого лучезапястного сустава.</p>
<p>При построении документального портрета данного индивидуума по черепу мы руководствовались методикой М.М. Герасимова [11], и новейшими дополнениями к ней Лаборатории пластической реконструкции при НИИ Антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая в Москве под руководством Г.В. Лебединской [5].</p>
<p>Предварительно по методике М.М.Герасимова нами был составлен описательный портрет по черепу, который мы дополнили принятой в отечественной криминалистике шкалой описательных признаков [6].</p>
<h2>Описательная характеристика</h2>
<h3>Череп в целом</h3>
<p>Вследствие искусственной циркулярной деформации точно указать форму черепа в горизонтальной проекции невозможно. Можно только констатировать, что череп высокий и брахикранный, но следует отметить также, что эти признаки  сильно выражены именно из-за деформации, поэтому мы не имеем веских аргументов за физиологическую брахикранность или гипсикранию. Сосцевидные отростки выражены слабо (1 бал &#8211; [2]), грацильные, малые по величине, теменные бугры выражены хорошо, затылок уплощен.</p>
<h3>Общая форма лица</h3>
<p>Горизонтальное и вертикальное выступание лица среднее. Форма лица тетрагональная.</p>
<h3>Лоб</h3>
<p>Высота лба значительно увеличена опять-таки в связи с деформацией черепа. Рельеф лба выражен слабо. Угол профиля лба (выраженный линией: назион-метопион с франкфуртской горизонталью -59°), т.е. лоб покатый [19]. Лобные горбы практически не выражены.</p>
<h3>Надбровные дуги</h3>
<p>Развитые  слабо – 1 бал. Это дает мягкие плавные очертания нижней части лба, что мы и видим на реконструкции.</p>
<p>Надпереносье развито средне по шести бальной шкале –III бала [2].</p>
<h3>Орбиты</h3>
<p>Глаза малые – 10,59, по отечественной криминалистической шкале [6].</p>
<p>Орбита по строению занимает промежуточное положение между  орбитой округлой формы и угловатой формы, что вместе с выдвинутой вперед слезной ямкой свидетельствует с одной стороны про монголоидное строение с небольшим эпикантусом, с другой стороны некоторая угловатость, характерная для европеоидных орбит смягчает монголоидный компонент.</p>
<p>Глазница замкнутого типа. Как указывает М.М.Герасимов[11] – эта форма орбиты чаще наблюдается у европейцев, но вместе с тем встречается у монголоидов, для которых более характерна открытая глазница. Орбитальный край притуплен.</p>
<p>Горизонтальная профилировка орбиты – вертикального типа, что тоже соответствует монголоидному морфологическому строению костей лицевого черепа [11]. Таким образом, здесь мы можем говорить о смешанном европеоидно-монголоидном типе строения орбиты, что подтверждается также и реконструкциями автора и профессора Р.Перро (рис.9.,10).</p>

<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-007.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-2"><img loading="lazy" decoding="async" width="400" height="400" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-007.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-008.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-2"><img loading="lazy" decoding="async" width="338" height="400" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-008.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>

<h2>Нос</h2>
<p>Необходимо заметить, что первичная реставрация носа на ископаемом черепе была произведена неверно. Правая единственная носовая кость была  смещена во фронтальной плоскости назад и в сагиттальной плоскости  в медиальном направлении, в присутствии сотрудников Лаборатории биологической антропологии музея Человека в Париже, д-ра М. Айвази Перейра да Сильва и профессора Р.Перро – директора Лаборатории антропологии и анатомии, Лионского мед университета им. К.Бернара, ведущего специалиста в области пластической реконструкции во Франции, мы  произвели повторную реставрацию правой носовой кости согласно линиям назофронтального шва справа и линии фронтона зального шва.</p>
<p>Таким образом, как это стало очевидно после повторной реставрации, спинка носа на данном черепе  значительно выше и в итоге давала рисунок волнистого горбатого носа (тип СФ – 4 [6], согласно отечественной криминалистической шкале), что мы и видим на реконструкции (рис.).</p>
<p>В данном случае мы имели уникальную возможность исследовать непосредственно сам череп, что и позволило обнаружить ошибку при реставрации костей, которая автоматически копируется на муляжах.</p>
<figure id="attachment_2052" aria-describedby="caption-attachment-2052" style="width: 297px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-009.jpg" data-rel="lightbox-gallery-s4iBTn5B" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-2052" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-cherep-009.jpg" alt="" width="297" height="400" /></a><figcaption id="caption-attachment-2052" class="wp-caption-text">Рис.9. Волнистый рисунок носа с горбинкой (тип СФ – 4о) на пластической реконструкции головы сармато-аланки из Понтуаза Промежуточный этап. Лев. Профиль. Пластик. Бурлярен (Франция), 1999 г. Работа С.А. Горбенко.</figcaption></figure>
<p>Специалист в области антропологической реконструкции, работающий только с муляжом, и не имеющий вследствие, например, отдаленности оригинала проверить качество реставрации всегда, поэтому имеет опасность совершить в своей работе ошибку при реконструкции лица, даже верно исполнив реконструкцию, но повторив неверные костные очертания черепа, которые неминуемы при ошибках в реставрации черепа.</p>
<p>Итак, после повторной реставрации костного носа ему соответствует следующая описательная характеристика: нос горбатый, волнистый, спинка круглая, грушевидное отверстие средней ширины, атропинная форма нижнего края грушевидного отверстия.</p>
<h2> </h2>
<h2>Рот</h2>
<p>Судя по сохранившемся клыкам и премолярам, прикус у исследуемого индивида был щипцеобразный, что дает некоторое выпячивание нижней губы, как мы это и видим на реконструкции.  Рот большой – индекс 15,08. Абсолютная величина –5,2 см. Верхняя губа средней толщины с узким фильтрумом, линия ротовой щели извилистая, уголки губ приподняты кверху. Нижняя губа волнистая.</p>
<h2>Нижняя часть овала лица</h2>
<p>Нижняя часть овала лица соответствует среднему индексу [6], округлый среднеширокий подбородок.</p>
<p>Уши у исследуемого индивида средней величины прижатые.</p>
<p>Линия роста волос – 88 мм. fm-fm = 15,52 – малая ширина, лобные бугры слитные, округлая линия роста волос.</p>
<p>К этому следует добавить, что вследствие искусственной деформации черепа, увеличении его естественной высоты, высоты лба, височных и теменных костей мы допускаем здесь, что линия роста волос у данной женщины была значительно выше в лобной, височной и затылочных областях, нежели  у людей с недеформированным черепом. Эту свою гипотезу мы выводим из традиционных причесок бывших в моде в Средневековой Речи Посполитой (рис.)[8, 20].</p>
<p>&nbsp;</p>
<h4>Сарматская мода в Речи Посполитой и в Украине: портреты XVI – первой половины XVIII вв.</h4>

<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-krichevsky.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-3"><img loading="lazy" decoding="async" width="270" height="400" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-krichevsky.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-yablonsky.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-3"><img loading="lazy" decoding="async" width="293" height="500" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-yablonsky.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-jevusky.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-3"><img loading="lazy" decoding="async" width="229" height="500" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-jevusky.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-hristinek.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-3"><img loading="lazy" decoding="async" width="266" height="400" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-hristinek.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>


<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-rotmistr.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-4"><img loading="lazy" decoding="async" width="341" height="460" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-rotmistr.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-roezky.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-4"><img loading="lazy" decoding="async" width="333" height="460" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-roezky.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>


<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-ossolinsky.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-5"><img loading="lazy" decoding="async" width="283" height="500" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-ossolinsky.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-benedikt.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-5"><img loading="lazy" decoding="async" width="355" height="500" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-benedikt.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>

<p>Как видно из приведенных портретов XVII- XVIII веков представители польской, украинской, литовской и белорусской аристократии конца XVI – первой половины XVIII вв. выбривали волосы надо лбом, на висках и на затылке. Интересно, что данная мода называлась «сарматской» [21], тем самым знатные люди подчеркивали свое гипотетическое происхождение от представителей воинственной сарматской аристократии первых веков нашей эры. Известно, что со второй четверти XVI века в Польском королевстве &#8211; Речи Посполитой утверждается идеология «сарматизма», согласно которой аристократия считалась потомками-приемниками древних античных сармат. «Шляхта считалась «рыцарским сословием», призванным оборонять страну и управлять ею, и лишь себя полагала возможным включать в понятие «сарматский народ». Своё исключительное положение она стремилась обосновать генетически, объявляя себя потомками давних сарматских племен, населявших впервые века нашей эры территории Северного Причерноморья и отчасти Украины»[21],  «<em><strong>…Явно и ясно, что именно мы и есть сарматы</strong></em>, &#8212; утверждалось в  «Хронике»  Мартина Бельского, &#8212; и поэтому, что о сарматах писалось, то правильно считать написанным  о предках наших» [21].</p>
<p>Учитывая, что на протяжении почти двух столетий аристократия Польши, Украины и  Литвы  неукоснительно следовала «сарматской моде», что отражалось как в одежде, так и в характерной  стрижке головы у мужчин  как мы видим это в польских и украинских портретах (рис.), можно предположить, что именно такую модель прически аристократы считали сарматской. У автора в настоящее время  нет данных имелся ли в распоряжении у идеологов сарматизма конкретный современный античным сарматам портрет представителя сарматской знати с непокрытой головой. Однако, сопоставление представлений шляхты о форме прически  с изучением черепа аланки из Пунтуаза, где искусственное удлинение головы в целом и лобной кости в особенности позволяет предложить гипотезу о том, что удлинение лобной, височных и затылочной костей черепа, очевидно, поднимало у сарматов и их потомков алан линию роста волос, что и нашло в последствии отражение в искусственном выбривании лба, висков и затылка у людей следовавших сарматской моде. Таким образом, люди с недеформированным  нормальных размеров черепом, имели внешний вид подобный к людям с завышенной вследствие искусственной деформации  линии роста волос как это можно увидеть, сравнив между собой документальный портрет-реконструкцию по черепу аланки из Пунтуаза с польскими сарматскими портретами [20]. Исходя из вышеприведенных соображений о “сарматской моде” мы выполнили построение волос в данной реконструкции именно с учетом её особенностей (рис.18-21).</p>

<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-001.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-6"><img loading="lazy" decoding="async" width="240" height="321" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-001.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-002.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-6"><img loading="lazy" decoding="async" width="240" height="321" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-002.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-003.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-6"><img loading="lazy" decoding="async" width="240" height="321" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-003.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-004.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-6"><img loading="lazy" decoding="async" width="240" height="321" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-004.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-005.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-6"><img loading="lazy" decoding="async" width="240" height="321" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-02-005.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>

<p>&nbsp;</p>
<p>Аланы в свою очередь тоже имеют прямых потомков. Ими, как считает большинство исследователей, являются, прежде всего, северокавказские осетины [23]. Осетины, подобно аланам имеют незначительную монголоидность вследствие этногеографических контактов с тюрками [15], что проявляется как в строении орбиты, так и в темной пигментации волос. Следовательно, можно также предположить, что цвет волос у женщины – аланки из Пунтуаза был черным.</p>
<p>Как видно из публикаций отечественных археологов и антропологов [9,12,22] не все аланские погребения сопровождаются деформированными черепами, следовательно, этот обычай был действительно распространен главным образом среди представителей аланской аристократии, мужских деформированных черепов встречается много чаще чем женских, отсюда деформация черепа у этой женщины может быть свидетельством не только этнического аланского происхождения, но и указанием ее принадлежности к аланской племенной аристократии, чему не противоречат данные французских археологов из Понтуаза о расположении погребения № 12 среди некрополя солдат романо-галльского гарнизона в Пунтуазе. Аналогию можно провести с данными отечественных археологов, полученных при раскопках античного и раннесредневекового Херсонеса (Крымский п-ов, Украина), где расположены некрополи римлян, среди которых мы находим и погребения как местного херсонесского населения, так и сарматов. Известно, что в Херсонессе до 166/167 гг.н.э. стояли гарнизоном солдаты V Македонского легиона, провинции Мезия, затем им на смену в 166/167 г.н.э. пришел Италийский легион. [7].</p>
<p>Учитывая, мощь, военную опытность и маневренность сарматских катафрактариев (рил.13, 14), можно предположить, женщина из погребения №12 была представителем аланских федератов римских войск в пограничных провинциях. Подобные захоронения сармато-аланов среди римлян и галло-римлян подтверждают эту точку зрения.</p>

<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-bospor-sklep.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-7"><img loading="lazy" decoding="async" width="497" height="400" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-bospor-sklep.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-sarmat-voin.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-7"><img loading="lazy" decoding="async" width="270" height="400" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/alanka-sarmat-voin.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>

<p>Таким образом, по завершении работ над изучением останков женщины из погребения №12 в Пунтуазе можно сделать следующие выводы. Женщина 40-45 лет похороненная среди некрополя солдат романо-галльского гарнизона была представителем аланской знати и находилась на службе местной галло-романской администрации.</p>
<p>Морфология лица указывает на смешанное европеоидно-монголоидное происхождение (монголоидность проявляется в строении орбит, большей ширине носа, щипцеобразном прикусе [11]), европеоидность в значительной профилировке и узости лица, выраженной горбоносости.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h2>Литература:</h2>
<p>1. Абрамова М.П. Вопросы историографии и проблемы археологии Центрального Предкавказья сарматского времени (XVI Крупновские чтения по археологии  Северного Кавказа (Ставрополь, 1990)// Советская археология №3. Москва: Наука, 1991- С.297.</p>
<p>2. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований. &#8211; Москва: Наука, 1964.- С. 81-82.</p>
<p>3. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Определение пола и возраста по черепу// Краниометрия. Методика антропологических исследований. &#8211; Москва: Наука, 1964.- С.34-37.</p>
<p>4. Алексеева Е.П. Памятники меотской и сармато-аланской культуры  Карачаево-Черкесии// Тр. КЧНИИ. 1966. Вып.5.</p>
<p>5. Балуева Т.С., Лебединская Г.В. Антропологическая реконструкция. Методика исследования взаимосвязи между морфологическими признаками и их костной основой. &#8211; Москва, 1991.- 189 с.</p>
<p>6.Балуева Т.С., Лебединская Г.В. Антропологическая реконструкция. Методика исследования взаимосвязи между морфологическими признаками и их костной основой. &#8211; Москва, 1991.- С.151, 155, 157.</p>
<p>7. Бессонова С.С., Гаврилюк Н.О., Зубар В.М. Херсонес Таврійський у другій половині І ст. до н.е. – третій чверті ІІІст.: . Скіфо-антична доба. // Давня історія України, Том 2. Київ, 1998 &#8211;  С. 370-371, 388-389, 392-393.</p>
<p>8. Білецький П. Український портретний  живопис XVII-XVIII  ст. — К.: Мистецтво, 1968. — С. 237.</p>
<p>9. Блаватский В.Д. Раскопки Фанагории в 1938-1939 гг. ВДИ, 1940, 3-4. – С. 293.</p>
<p>10. Вязьмитина М.И.. Введение. Сарматские памятники на территории Украинской ССР. (Скифо-сарматский период)// Археология Украинской ССР в 3-томах под ред. И.И. Артеменко, том 2, Киев: Наукова думка, 1986. &#8211; С. 188<strong>, </strong>189<strong>, </strong>218-219<strong>,</strong>194-195, 238-239.</p>
<p>11. Герасимов М.М. Материалы к созданию метода реконструкции лица по черепу// Основы восстановления лица по черепу. &#8211; Москва: Сов. наука, 1949.- С. 5-58.</p>
<p>12. Десятчиков Ю.М. Сарматы на Таманском полуострове// Советская археология №4. Москва: Наука, 1973 – С.72-73.</p>
<p>13. Ковалевская В.Б. Центральное Предкавказье. Северокавказские древности //Археология СССР. Степи Евразии в эпоху средневековья. Под редакцией  Плетневой С.А. – Москва: Наука, 1981- С. 83-97.</p>
<p>14. Ковалевская В.Б. Сармато-аланы в Западной Европе IV-V вв. н.э. (XVI Крупновские чтения по археологии  Северного Кавказа (Ставрополь, 1990)// Советская археология №3. Москва: Наука, 1991- С. 296-297.</p>
<p>15. Лайпанов К.Т. О тюркском элементе в этногенезе осетин// Происхождение осетинского народа. Орджоникидзе, 1967.</p>
<p>16. Пашкова В.И. Определение пола по черепу: Размеры черепа//Очерки судебно-медицинской остеологии. Определение пола, возраста и роста по костям скелета человека. -Москва: Медгиз, 1963.- С. 23, 24, 28-30.- Табл.5.</p>
<p>17. Пашкова В.И. Определение пола по костям таза: Определение пола по костям скелета//Очерки судебно-медицинской остеологии. Определение пола, возраста и роста по костям скелета человека. -Москва: Медгиз, 1963.- С. 102-104.</p>
<p>18. Рогинский Я.Я., Левин М.Г. Антропология: Учебник для студентов ун-тов. &#8211; 3-е изд.- Москва: Высшая школа, 1978.- С. 97.</p>
<p>19. Рогинский Я.Я., Левин М.Г. Отдельные кости мозгового черепа. Череп// Антропология: Учебник для студентов ун-тов. &#8211; 3-е изд.- Москва: Высшая школа, 1978.-  С. 98.</p>
<p>20. Тананаева Л.И. Сарматский портрет. Из истории польского портрета эпохи барокко. Москва: Наука, 1979. – 302 с.</p>
<p>21. Тананаева Л.И. Сарматский портрет. Из истории польского портрета эпохи барокко. Москва: Наука, 1979.  – С. 15 .</p>
<p>22. Шилов В.П. Калиновский курганный могильник. МИА, 60, 1959.- С. 492-494.</p>
<p>23. Яценко С.А.  Сарматские погребальные ритуалы и осетинская этнография// Российская археология № 3. Москва, 1998-С. 67-69.</p>
<p>24. Bernard Poirier . Le macrocéphale de Pontoise, le site et la fouille//  Anthropologiques (déformations crâniennes artificielles: histoire,  recherches et hypothèses), La Frette-sur-Seine, 1997 – P. 31.</p>
<p>25. Miya Awazu Pereira da Silva. Crânes artificiellement déformés du pqtrimoine du Musee de L’omme . Paris, 1999. – 8 P.</p>
<p>26. Miya Awazu Pereira da Silva et  Bernard Poirier . Conclusion//  Anthropologiques (déformations crâniennes artificielles: histoire,  recherches et hypothèses), La Frette-sur-Seine, 1997 – P. 31.</p>
<p>27. Raoul Perrot . Proposition de reconstitution faciale du macrocéphale de Pontoise. Métodologie//  Anthropologiques (déformations crâniennes artificielles: histoire,  recherches et hypothèses), La Frette-sur-Seine, 1997 – P.29-30.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/plastychna-rekonstrukcziya-po-shtuchno-deformovanomu-cherepu-zhinky-z-pohovannya-%e2%84%96-12-v-pontuaze-epohy-merovingiv.html">Пластична реконструкція по штучно деформованому черепу жінки з поховання № 12 в Понтуазе епохи Меровінгів</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Афоризми про короля Людовіка XI</title>
		<link>https://sagor.com.ua/aforyzmy-pro-korolya-lyudovika-xi.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 25 Jan 2021 19:36:38 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Людовик XI]]></category>
		<category><![CDATA[Публікації]]></category>
		<category><![CDATA[Топ]]></category>
		<category><![CDATA[афоризми]]></category>
		<category><![CDATA[король Франції]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=942</guid>

					<description><![CDATA[<p>Афоризми про короля Людовіка XI: про його життя і його управління Францією та Європою &#160; Начато: среда, 12 декабря 2012 г «Intelligenti pauca» Для понимающего достаточно и немногого «Sine ira et stidio» Без гнева и пристрастия Suum cuique Каждому свое, каждому по заслугам (одно из положений римского права) «Benefacta male locata malefacta arbitror» Благодеяния, оказанные недостойному, я считаю злодеяниями *** «Будете ли вместе со мною плакать о несчастных, мучениках, обо всех погибших детях, все равно, о тех, кто которые находятся внизу, как и о тех, которые наверху?» Виктор Гюго. Отверженные,&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/aforyzmy-pro-korolya-lyudovika-xi.html">Афоризми про короля Людовіка XI</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2 id="zagol">Афоризми про короля Людовіка XI: про його життя і його управління Францією та Європою</h2>
<p>&nbsp;</p>
<p><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-02.jpg" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-987" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-02.jpg" alt="" width="400" height="558" /></a></p>
<p>Начато: среда, 12 декабря 2012 г</p>
<blockquote>
<p>«Intelligenti pauca»</p>
<p>Для понимающего достаточно и немногого</p>
</blockquote>
<blockquote>
<p>«Sine ira et stidio»</p>
<p>Без гнева и пристрастия</p>
</blockquote>
<blockquote>
<p>Suum cuique</p>
<p>Каждому свое, каждому по заслугам (одно из положений римского права)</p>
</blockquote>
<blockquote>
<p>«Benefacta male locata malefacta arbitror»</p>
<p>Благодеяния, оказанные недостойному, я считаю злодеяниями</p>
</blockquote>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Будете ли вместе со мною плакать о несчастных, мучениках, обо всех погибших детях, все равно, о тех, кто которые находятся внизу, как и о тех, которые наверху?»</p>
<p>Виктор Гюго. Отверженные, 1936. – Стр.28.</p>
</blockquote>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Я готов плакать  с вами о детях сильных мира сего, если вы будете плакать со мной о детях из народа!»</p>
<p>Виктор Гюго. Отверженные, 1936. – Стр.28.</p>
</blockquote>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Я жалею, сударь, Марию-Антуанетту, эрцгерцогиню и королеву, но мне жаль также и ту  женщину-гугенотку, которую в 1685 году во время царствования Людовика великого, привязали обнаженною до пояса к столбу; на известном расстоянии от нее держали ее грудного голодного ребенка; малютка, проголодавшись и видя грудь матери, пронзительно кричал, а палач говорил: «Отрекайся!» Женщине-матери-кормилице было представлено одно из двух: или голодная смерть ребенка, или смерть совести. Что вы скажете  об этих муках Тантала, примененных к матери ? »</p>
<p>Виктор Гюго. Отверженные, 1936. –  Стр.30.</p>
</blockquote>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Гражданин эпископ, я провел жизнь в размышлении, в изучении наук и в созерцании. …когда родина призвала меня и приказала мне принять участие в ее делах. Я повиновался. Встречая злоупотребления, я боролся с ними, встречая тиранию, я разрушал ее.  Территория была захвачена – я защищал ее. Франция была в опасности – я подставлял свою грудь… Я был одним из властителей государства…Я поддерживал угнетенных и облегчал страждущих. Я всегда помогал человечеству идти по пути  к свету. Я исполнял свой долг по мере сил моих, и делал добро, сколько мог. После всего этого меня прогнали, преследовали, очернили, насмеялись надо мной, надругались, прокляли и выслали. В продолжении многих лет, с поседевшими уже волосами, я знал, что есть люди, которые считают себя в праве презирать меня, что я для бедной, невежественной толпы лицо проклятое, и живущее в одиночестве, созданном ненавистью…»</p>
<p>Виктор Гюго. Отверженные, 1936. – Стр.31-32.</p>
</blockquote>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Последние годы жизни Карла VII отравлены были его распрею с сыном Людвигом, будущим одиннадцатым.  Это был один из самых замечательнейших представителей той эпохи, именно ее отрицательного – беспокойного, тревожного характера. В 1440 г. он участвовал в мятеже военачальников против  отца; через несколько лет он уходит с военными отрядами, не вошедшими в  число жандармов, в Швейцарию, вмешивается в распри швейцарцев между собою и, может быть, бессознательно оказывает этим большую услугу своему государству: он потерял здесь все войска свои, и Франция избавилась от беспокойных и мятежных шаек…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850)</p>
<p>– Москва: Наука, 1986. – С.16.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>« … Несколько лет потом провел он в своем уделе, в Дофине, и здесь вполне обозначились черты будущего правителя. Он произвел множество фамилий в дворянство, чем оскорбил старые дворянские роды; эти новые дворяне назывались <em>les nobles du d</em><em>auphin</em>…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850)</p>
<p>– Москва: Наука, 1986. – С.16.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…Но и отсюда тревожил он отца; избегая зато строгих мер его, он бежал ко двору Филиппа Доброго Бургундского, где и пробыл до смерти своего отца… »</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.16.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p> «…Можно составить  себе понятие о том, на какие поступки Карл считал его способным, из того, что Карл, по уверениям некоторых, умер от голода: он отказывался принимать пищу, опасаясь отравы от сына. Людвиг жил, по-видимому, беззаботно у герцога Бургундского, был другом его сына Карла Смелого, участвовал в забавах его молодости и с людьми своего общества писал непристойные сказки  {дошедшие до нас под заглавием: <em>les </em><em>cent </em><em>nouvelles</em>}» .</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.16.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…В 61 г. умер Карл VII, Людвиг отправился в Париж, сопровождаемый целым войском под предводительством герцога Филиппа Бургундского. Еще по дороге он отставил всех министров своего отца и объявил, что по прибытии произведет следствие над ними; большая часть из них бежала…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850)</p>
<p>– Москва: Наука, 1986. – С.17.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…Мы имеем о Людвиге XI значительное собрание источников. Первое место занимают здесь записки Филиппа де Комминя. Это был бургундский дворянин, служивший сначала Карлу Смелому, потом перешедший к Людвигу и игравший потом важную роль в совете короля : это был ум проницательный, без теплоты чувств и без верований, но замечательный  политический мыслитель. Французские некоторые писатели сравниваю его с Тацитом, но между ними нет ничего общего, кроме внешних аналогий – рассказа  о жестоких правителях. Это не мешает , однако, Комминю быть великим историком, и всякий, кто хочет ближе познакомиться ближе с тем веком, должен непременно читать Комминя… »</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.17.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p> «…Парижских граждан при въезде короля поразила страшная противоположность между герцогом  Бургундским и королем. Первый въехал в город, как настоящий феодальный  властитель, великолепно одетый, окруженный блестящим рыцарством. Людвиг был небольшого роста, худощавый, одетый в платье среднего сословия…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850)</p>
<p>– Москва: Наука, 1986. – С.17.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…Может быть, эта самая простота и привлекла к  нему сердца городского народонаселения. Между тем как Филипп давал рыцарские праздники, Людвиг знакомился с добрыми горожанами, крестил у них и особенно успешно действовал на женщин, удивлявшихся дотоле невиданной простоте короля.</p>
<p>Это был король среднего сословия с его ненавистью  к феодализму…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850)</p>
<p>– Москва: Наука, 1986. – С.17.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…Говорят, что на один турнир Филиппа Людвиг смотрел из окошек своего дворца и особенно забавлялся следующим: незнакомый рыцарь явился на турнир и страшно избивал рыцарей; говорят, что это был мясник, подосланный королем…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 3 -15 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.17-18.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«…Когда обнаружились планы Людвига XI, клонившиеся явно к уничтожению феодальной аристократии и возвышению королевской власти, в 1465 г. образовался известный союз ради общественного блага, принявший громкое название. Пышное название, которым были прикрыты цели вождей феодализма. Во главе союза стали герцоги Бретанский, Бургундский и Калабрийский из дома Анжу…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 4 -17 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.19.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…У нас есть неоспоримые доказательства, что король поджигал Люттих против Карла. Но Карл успел с ним управиться, взял заложников (при  Brusthem’e), заставил исполнить свои веления. Тогда Людвиг, продолжая возмущать Люттих, предложил договор Карлу, убеждая съехаться в городе Peronne на границах Артуа.  Это было самое замечательное и известное свидание. Когда король приехал в Перонну, он надеялся склонить Карла, над которым лично всегда имел влияние, к отсрочке, а между тем в Люттихе готов был возникнуть мятеж  вследствие  переговоров Людвига.»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 4 -17 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.20.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…На другой день после приезда в Перонну. Карл узнал о новом страшном восстании в Люттихе (Люттихцы убили его чиновников, выгнали архиерея и подняли знамя бунта: они ждали помощи Людвига – Примечание Т.Н.Грановского). В первом порыве негодования Карл велел взять под стражу короля; его спасли обещаниями и подкупами; он [Людвиг] подкупил Филиппа де Комминя, сановника Карлова; тот сам об этом говорит: «При этом деле я имел случай оказать услугу королю, за что он был мне признателен». Но Людвиг, спасший жизнь свою, не спас чести. Он должен был согласиться на уступки более постыдные, чем прежние. Брату он отдал Шампанью, имевшую великую важность, ибо она соединяла бургундские земли между собой, Карл Шампанский всегда оттуда мог сносится с Бургнудией…разрозненные земли бургундские посредством Шампаньи слиться в одну массу. »</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 4 -17 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.21.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…Потом герцог Бургундский заставил короля идти в своей свите к Люттиху. Жители города, увидав французское знамя в лагере бургундском, сначала испустили крики радости, но после увидели, в чем дело. Город защищался отчаянно: в одной ночной вылазке едва не попались в плен Людвиг и Карл, Людвиг показал здесь очень много усердия и действовал весьма храбро; ему хотелось хоть чем-либо поскорее вырваться из своего положения. Город взятый подвергся страшной участи; сотнями, тысячами казнили жителей и бросали в реку. Это случилось в 1467 году . »</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 4 -17 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.21.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Людвиг воротился домой. По возвращению он нашел явные доказательства, что все его намерения наперед сообщались Карлу и главным орудием измены был кардинал Ла Балю, которого Людвиг вывел из ничтожества и которому поручал главные дела свои. Людвиг велел судить его светским судом и запер в железную клетку, изобретенную самим кардиналом, в которой нельзя было ни лежать, ни стоять во весь рост.  Филипп де Комминь описал подробно этого рода клетки, которые он также отведал по его выражению.</p>
<p>Людвига характеризует песня, которую он напевал,  ходя подле клетки кардинала:</p>
<p>«La cardinal de la Balue</p>
<p>Fait le pied de grue»*»</p>
</blockquote>
<p>(*Перевод с фр. «Кардинал Ла Балю ходит журавлем»)</p>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 4 -17 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.21.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«В 1472 г. Карл Гиенский  скоропостижно умер, съевши персик, данный ему одним монахом бенедиктинским. Есть мнение, причины, заставляющие думать, что это было сделано братом, потому что главный  советник Карла – Лекке объявил торжественно, что виною смерти герцога – король французский, и взял под стражу монаха, подавшего персик; но тогда случилось странное  событие: дьявол унес монаха из темницы. Конечно, современники догадывались, кто был этот дьявол. Земли Карла присоединились к владениям Людвига. »</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 4 -17 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.22.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Одной из первых жертв Людвига сделался коннетабль Сен-Поль, один из первых, главных баронов Франции, представитель тогдашнего феодального сословия в Европе. Владения его лежали на границах Бургундии и Франции. Это давало ему возможность выбирать себе господина сообразно со своими минутными расчетами. Во все царствование Людвига он играл эту двусмысленную роль; войско бургундское не раз находилось под его предводительством, и в то же время он был коннетабль Франции. Это был человек необычайно честолюбивый и хитрый; между обоими государями он занимал какое-то среднее место, не объявляя себя никому решительным врагом, всегда уступая обстоятельствам. Следующие подробности из Комминя покажут, к каким средствам против него прибегал Людвиг, давно ненавидевший коннетабля; он вступил с ним в самые тесные отношения в 1475 г., в эпоху похода англичан во Францию послал к нему своих поверенных. Сен-Поль в это время продавал Бургундского герцога. Благодаря ему Людвиг знал все, что делалось в бургундском лагере. Тогда Людвиг пригласил бургундского посла, принял его за ширмами и призвал Сен-Поля, которого заставил высказать свои мнения и даже смеяться над Карлом. Он знал, что эти насмешливые слова повредят ему более чем измена. Результатом этого была выдача коннетабля Карлу ; суд был короток. С.-Поль был казнен. Верный своему правилу, Людвиг напевал песенку в день смерти Сен-Поля…»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция  5 &#8211; 20 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.23.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«На юге между тем существовала могущественная фамилия Арманьяков; они носили громкое имя и распо [лагали] большим влиянием. Главою их были герцог Немурский и граф  Арманьяк. Последний был нежданно осажден в своем городе и принужден сдаться; ему были сделаны всякого рода обещания, но на другой день сдачи он был убит. Чрез несколько дней были убиты его жена и дети. Герцог Немурский в свою очередь был взят под стражу.»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция 4 -17 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.22.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Герцог Немурский умирает на плахе.  Конечно, он был изменник, но измена была прощена ему давно. Казнь эта произвела сильное впечатление на всех; герцог Немурский был друг Людвига: главной уликой его было дружеское письмо к Людвигу, в котором он говорит о своих прежних восстаниях. Самая казнь совершилась с страшными обстоятельствами: под эшафотом стояли малолетние дети герцога Немурского,  так что на них капала кровь казненного отца.»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция  5 &#8211; 20 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.25-26.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«…Одним словом, во Франции не осталось головы, которая бы крепко держалась на плечах, как говорил сам Людвиг. Он писал к одному близкому ему человеку – Андрэ : «Милый Андрэ, держи голову обеими руками»»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция  5 &#8211; 20 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С. 26.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Эдуард IV явился в сопровождении многочисленного блестящего войска; англичане думали, что снова им предстоят прежние надежды. Это был цвет народонаселения, богатые мызники, часть конницы, все дворянство Англии. Но Людвиг XI не похож был на предшественников: он уклонялся от битвы и вел переговоры, а между тем он подкупил всех близких людей к Эдуарду и, наконец, подкупил самого Эдуарда; разрушая все средневековые идеалы, он не дорожил и честью. Он открыто отказывался от титула короля Франции, лишь бы оставили ему власть, и в переписке называл себя принцем, а Эдуарда королем Франции. Всем министрам его дал он значительные суммы и взял с них расписки. Назначив свидание с Эдуардом, Людвиг XI звал его в гости в Париж, где обещал ему много хорош[еньк]их женщин. По заключению мира, он усиленно предлагал Эдуарду ехать праздновать его в Париж, но когда тот согласился, Людвиг, боясь, чтобы Париж не слишком понравился Эдуарду, так же усиленно уговаривал его остаться.»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция  5 &#8211; 20 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.23.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«В начале 77 года он (Карл Смелый) осадил город Нанси, отнятый у него герцогом Лотарингским и при осаде был в третий раз разбит швейцарцами и сам был убит. Был ли он убит врагами своими или изменниками, окружавшими его, этот вопрос остается нерешенным; много есть причин думать, что итальянский кондотьер Кампобассо содействовал не только поражению, но и смерти Карла, ибо получил огромную сумму от Людвига.»</p>
</blockquote>
<p>Т.Н.Грановский &#8211;  русский историк &#8211; медиевист, преподаватель Московского университета (1839—1855), один из основоположников русской медиевистики.</p>
<p>Лекция  5 &#8211; 20 сентября/ Лекции по истории Средневековья. (Лекции 1849-1850) – Москва: Наука, 1986. – С.25</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«….Надо правду называть правдой, ложь – ложью и преступление &#8211; преступлением»</p>
</blockquote>
<p>Генерал А.И.Деникин,</p>
<p>из книги Марина Деникина. Генерал Деникин. Воспоминания дочери. – Москва,  2005. &#8211; С.299.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<p><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-03.jpg" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-993" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-03.jpg" alt="" width="220" height="302" /></a></p>
<blockquote>
<p>«Он (Людовик XI ) родился как бы и королевским сыном, и не совсем, потому что большую часть его жизни вот этот дофин Жанны Карл, или Карл Седьмой, провел совсем не по-королевски.  Он назывался «Буржский король», презрительно. Англичане очень поддерживали это, и внутренние враги во Франции. Ну, какой король, если по договору в Труа 1420-го года он был лишен всяких наследственных прав, и мать даже объявила его незаконнорожденным? Ну, какой он дофин? Поэтому рождается-то мальчик, когда его отец Карл Седьмой, которому 20 лет, всего 1 год назад коронован, коронован своими сторонниками в Пуатье, незаконно…</p>
<p>В 1422-м он коронован своим окружением, и потому в глазах любого недруга он Буржский король. А этот мальчик – Буржский наследник. То есть, это уже первая травма. Мы много с вами говорили, как вот эти детские трагедии… А вообще-то королевское детство вызывает королевские трагедии, они отражаются. Он Буржский наследник. Мать – Мария Анжуйская, которая малую роль играет в его жизни. В ничтожном, так сказать, состоянии воспитывается он при Буржском этом дворе при незаконно коронованном отце.<u> </u>До десяти лет почему-то его держали вдали от матери. Признаюсь, не удалось мне понять точно, почему.»</p>
</blockquote>
<p>Наталия Басовская.  профессор РГГУ в передаче : «Людовик XI Валуа: благоразумный паук. Заклеймим абсолютизм». / Историческая программа Алексея Венедиктова и Натальи Басовской – «Все так»/Радио: &#8220;Эхо Москвы&#8221;  20.10.2012 18:08.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Сначала его отдали на воспитание, видимо, любовнице отца Катрин де Жиак, а затем главному фавориту отца, политическому фавориту, Ла Тремулю, или Ла Тремую, главному врагу Жанны, между прочим. В общем, обстановочка<u> </u>хороша.<u> </u>Затем появляется позже при дворе любовница отца, знаменитая Агнесса Сорель, которую дружный хор и современников, и потом историков называются суперкрасавицей. Историки даже любят так, по портретам: «самая красивая женщина 15-го века». Так вот, есть предание, что мальчишкой будущий Людовик Одиннадцатый, пока дофин Людовик, гонялся за ней с мечом, угрожая ее убить мечом, эту самую красивую женщину, будучи оскорбленным за свою мать.»</p>
</blockquote>
<p>Наталия Басовская.  профессор РГГУ в передаче : «Людовик XI Валуа: благоразумный паук. Заклеймим абсолютизм». / Историческая программа Алексея Венедиктова и Натальи Басовской – «Все так»/Радио: &#8220;Эхо Москвы&#8221;  20.10.2012 18:08.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…Это 1429-й год, ему будет 8 лет. Но раннее детство: отец – король ненастоящий, у отца эта суперлюбовница, которую он ненавидит, оскорбляясь за свою мать – в общем, так себе детство. Для королевских семейств это не так редко, но здесь очень колоритно…»</p>
</blockquote>
<p>Наталия Басовская.  профессор РГГУ в передаче : «Людовик XI Валуа: благоразумный паук. Заклеймим абсолютизм». / Историческая программа Алексея Венедиктова и Натальи Басовской – «Все так»/Радио: &#8220;Эхо Москвы&#8221;  20.10.2012 18:08.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«13-летнего Людовика женят на 11-летней Маргарите Шотландской.<u> </u>Ну, романисты, которых, кроме Вальтер Скотта, более низкого уровня было много вокруг жизни Людовика Одиннадцатого… есть романисты весьма невеликого полета, они очень любят рассуждать о том… и искать, когда же этот брак реализовался. Ну, в общем, здесь много спекуляций. Но, короче говоря, это тоже, ну, назвать семьей… ведь это тоже не назовешь. Как был одиноким мальчишкой, так и остается. А еще и какая-то 11-летняя жена… Да, у него дурацкая жизнь.»</p>
</blockquote>
<p>Наталия Басовская.  профессор РГГУ в передаче : «Людовик XI Валуа: благоразумный паук. Заклеймим абсолютизм». / Историческая программа Алексея Венедиктова и Натальи Басовской – «Все так»/Радио: &#8220;Эхо Москвы&#8221;  20.10.2012 18:08.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Два года спустя, в 1439-м, король, теперь вполне король Карл Седьмой, который останется в истории – еще он это прозвище не получил, но получит – с прозвищем «Победитель» после завершения войны, в основном завершения…</p>
<p style="text-align: center;"><strong>А. Венедиктов: Наш утенок-дофин</strong></p>
<p>Н. БАСОВСКАЯ: Да, бывший дофин, утенок несчастный. Он назначил своего сына Людовика, будущего Людовика Одиннадцатого, наместником в Лангедоке. Это очень хорошо. Это богатая область…»</p>
</blockquote>
<p><figure id="attachment_995" aria-describedby="caption-attachment-995" style="width: 176px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/basovskaya.jpg" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-995" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/basovskaya.jpg" alt="" width="176" height="202" /></a><figcaption id="caption-attachment-995" class="wp-caption-text">Наталия Басовская</figcaption></figure> <figure id="attachment_996" aria-describedby="caption-attachment-996" style="width: 176px" class="wp-caption alignright"><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/venediktov.jpg" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-996" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/venediktov.jpg" alt="" width="176" height="202" /></a><figcaption id="caption-attachment-996" class="wp-caption-text">Алексей Венедиктов</figcaption></figure></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Н. БАСОВСКАЯ: Да, бывший дофин, утенок несчастный. Он назначил своего сына Людовика, будущего Людовика Одиннадцатого, наместником в Лангедоке. Это очень хорошо. Это богатая область…»</p>
<p>Наталия Басовская &#8211;  профессор РГГУ,  и  Алексей Венедиктов &#8211; главный редактор радиостанции &#8220;Эхо Москвы&#8221; в передаче : «Людовик XI Валуа: благоразумный паук. Заклеймим абсолютизм». / Историческая программа Алексея Венедиктова и Натальи Басовской – «Все так»/Радио: &#8220;Эхо Москвы&#8221;  20.10.2012 18:08.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<p>Н. БАСОВСКАЯ: Филипп Добрый принимает дофина с широко раскрытыми объятиями («У нас общий враг»). Он его обласкал настолько, что, ну, лучше некуда. Дал ему пенсион 36 000 франков. Дофин до времени коронации больше… а до коронации осталось 5 лет. Он этого не знает, но ждет бешено. Получил прекрасный этот пенсион, он жил, не нуждался в средствах. У него рождаются дети там уже, при Бургундском дворе, но во младенчестве умирают.</p>
<p>А. ВЕНЕДИКТОВ: Извините, Наталья Ивановна, очень смешно зафиксировано то, что сказал Карл Седьмой, узнав, что дофин убежал к Филиппу Бургундскому. Он сказал:</p>
<blockquote>
<p>«Мой бургундский кузен, &#8211; сказал уже больной Карл Седьмой, &#8211; принял такого лиса, который передушит всех его кур».</p>
</blockquote>
<p>Н. БАСОВСКАЯ: И ведь он был совершенно прав.»</p>
<p>Наталия Басовская &#8211;  профессор РГГУ,  и  Алексей Венедиктов &#8211; главный редактор радиостанции &#8220;Эхо Москвы&#8221; в передаче :</p>
<p>«Людовик XI Валуа: благоразумный паук. Заклеймим абсолютизм». / Историческая программа Алексея Венедиктова и Натальи Басовской – «Все так»/Радио: &#8220;Эхо Москвы&#8221;  20.10.2012 18:08.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<p> Н. БАСОВСКАЯ: И, короче говоря, теперь Людовику остается одно: ждать смерти отца. Он ждал ее так истово!.. Он посадил людей вокруг Карла Седьмого, ходят разговоры, что он его отравил. Карл Седьмой боялся, что он его отравит, перестал пищу толком принимать. Есть версия, что Карл Седьмой вообще умер от голода, настолько боясь, что этот лис его отравит. И когда, наконец, появился гонец, принесший для Людовика счастливую весть – отец умер! – гонец был обласкан. Жадный Людовик дал ему денег. А когда пришло несколько чудаков в траурных одеждах выражать соболезнования…</p>
<p>А. ВЕНЕДИКТОВ: Сыну.</p>
<p>Н. БАСОВСКАЯ: … он их не принял и ускакал на охоту. То есть, моральный облик, с позиций 20-го – 21-го века, чудовищный. Но в среде королевской, в среде  абсолютизма, этой жесточайшей политической системы – нормальный.</p>
<p>Наталия Басовская &#8211;  профессор РГГУ, и  Алексей Венедиктов &#8211; главный редактор радиостанции &#8220;Эхо Москвы&#8221; в передаче : «Людовик XI Валуа: благоразумный паук. Заклеймим абсолютизм». / Историческая программа Алексея Венедиктова и Натальи Басовской – «Все так»/Радио: &#8220;Эхо Москвы&#8221;  20.10.2012 18:08.</p>
<p>***</p>
<blockquote>
<p>«Когда&#8230; стало ясно, что Франция не сможет избежать этого, промышленники хладнокровно рассмотрели проблему и <em>с присущей  нашему французскому гению изворотливостью ума</em> постарались приспособиться к новой ситуации&#8230; »</p>
</blockquote>
<p>Министр труда Коллиар, 16 апреля 1919 года.</p>
<p>«Débats parlamaintaires. Session ordinaire de 1919» tome unique; partie II; page 1802С.21.  3-й том ИФ. Москва: Изд-во «Наука», 1973.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<p><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-04.jpg" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-1000" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-04.jpg" alt="" width="220" height="293" /></a></p>
<blockquote>
<p>«Из всех, кого я знал, самым мудрым человеком, способным выпутаться из беды в тяжелое время,  был наш господин – король Людовик XI, смиреннейший в своих речах и одежде и весьма настойчивый, когда ему нужно было привлечь на свою сторону полезных или опасных для него людей. Он не унывал, если с первого раза получал отказ от того или иного человека, и продолжал свои усилия, не жалея посулов и даров в виде денег или тех должностей, которые как он знал, точно того прельщали. В мирное и спокойное время, он бывало,  лишал доверия и прогонял некоторых людей, а затем, когда появлялась в них нужда, возвращал их, щедро одаряя, и пользовался их услугами,  не держа на них никакого зла за прошлое. Он был, естественно, другом людей невысокого положения и врагом всех могущественных, способных обойтись без него…»</p>
</blockquote>
<p>Ф де Коммин, Глава X .- Мемуары. – Москва: Наука, 1986-стр. 34-35.).</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<p><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-05.jpg" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-1002" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-05.jpg" alt="" width="220" height="293" /></a></p>
<blockquote>
<p>«…если в трудную минуту он вел себя мудро, то как только чувствовал себя в полной безопасности или хотя бы получал передышку,  он начинал во вред себе уязвлять людей по мелочам, ибо с трудом переносил спокойную жизнь. Он с легкостью злословил о людях и в глаза, и за глаза, исключая лишь тех, кого побаивался, &#8211; а таких было немало, &#8211; поскольку по природе своей был довольно – таки боязливым. Но когда его болтливость приносила ему неприятности или же он опасался их  и хотел как-то поправить дело, он говорил обиженному: «Я знаю, что язык мой причиняет мне  много вреда, но он же иногда и доставляет радость. Однако я готов повиниться». Слова эти он подкреплял каким-нибудь подарком,  и дары его были щедрыми… »</p>
</blockquote>
<p>Филипп де Коммин, Глава X .- Мемуары. – Москва: Наука, 1986.- С.35.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«…Когда он  обрел силу, став королем, он поначалу помышлял лишь о мести,  но очень скоро из-за этого приключилось немало бед, и тогда к нему  пришло раскаяние …»</p>
</blockquote>
<p>Филипп де Коммин, Глава X .- Мемуары. – Москва: Наука, 1986.- С.35.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Хочу Вам привести красноречивый пример. Когда бы ни велись переговоры между англичанами и французами, благодаря уму и искусности французы всегда брали верх. И англичане говорят, как некогда они мне сказали во время переговоров с ними, что в сражении с французами они всегда или чаще всего выигрывают, а на всех переговорах проигрывают и несут убытки. И действительно, насколько я  знаю, в нашем королевстве есть такие люди, способные вести ответственные переговоры, каких нет ни в одном другом известном мне государстве, и это особенно те, кто воспитан нашим королем: ведь для подобных дел нужны люди услужливые, умеющие все стерпеть, снести любые речи ради достижения цели, и именно таких, как я говорил, он и подбирал себе…»</p>
</blockquote>
<p>Филипп де Коммин, Книга третья.  Глава VIII .- Мемуары. – Москва: Наука, 1986.- С.108.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Я немного затянул разговор о послах и о том, что за ними нужен глаз, но сделал это не без причины, ибо видел так много обмана изла, совершаемого под покровом посольств, что не могу это обойти молчанием… »</p>
</blockquote>
<p>Филипп де Коммин, Книга третья.  Глава VIII .- Мемуары. – Москва: Наука, 1986.- С.108.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«&#8230;вспомним хотя бы  королей вроде Людовика XI, носившего на шляпе отлитую из свинца фигурку богородицы и спокойно смотревшего на распятых на колесе, замурованных заживо&#8230;»</p>
</blockquote>
<p>Томас Карлейль. Французская революция.- Москва: Мысль,1991.-С.13.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p> «Злодея карают не за совершенное им злодеяние, а в назидание другим. Да убоятся они творить зло».</p>
</blockquote>
<p>Людовик XI</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Я дам столько-то тому, кто принесет мне  новости.»</p>
</blockquote>
<p>Людовик XI</p>
<blockquote>
<p> «Он необычайно красив, этот король, и безмерно любит женщин. А в Париже он может найти какую-нибудь красотку, которая его столь прельстит прекрасными речами, что ему, пожалуй, захочется вернуться…»</p>
</blockquote>
<p>Людовик XI  об английском короле Эдуарде IV.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Глупые люди полагают, что раз наказание за злое дело не последовало тотчас же, то здесь на свете нет справедливости, а если есть, то лишь случайная.  Наказание за злое дело задерживается иногда на несколько дней, иногда на несколько столетий. Но оно так же верно, как жизнь, так же неминуемо, как смерть!»</p>
</blockquote>
<p>Томас Карлейль.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p> «Взгляните хотя бы на эти мощные каменные стены. Грязный пограничный город (Lutetia Parisiorum  или Barisiorum) покрылся мостовыми и широко раскинулся на обоих берегах Сены, заняв даже острова. Он называется теперь Парижем и иногда хвастливо именует себя новыми Афинами или даже столицей мира. Высокие древние башни мрачно хмурятся, глядя на вас из глубины тысячелетий. Воздвигнуты на вере (от нее, быть может осталась лишь память) соборы, дворцы, ну и конечно же закон и государство.»</p>
</blockquote>
<p>Томас Карлейль. Французская революция.- Москва: Мысль,1991.-С.12.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p> «Чем более низок и подл человек, тем приятнее ему бальзам лести.»</p>
</blockquote>
<p>Томас Карлейль. Французская революция.- Москва: Мысль,1991.-С.21.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p> «Первый признак порчи общественных нравов – это исчезновение истины»</p>
</blockquote>
<p>Мишель Монтень, &#8220;Опыты&#8221;</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Последние годы жизни Людовик провел, запершись в своем замке Плесси-де-Тур, где его днем и ночью окружали верные шотландцы. Сохранилось много преданий о мрачных застенках этого дворца. Людовик всегда получал удовольствие, наблюдая за тяжкими страданиями своих узников. К старости его жестокость еще усилилась. Впрочем, по словам Коммина, он сам страдал от страха не меньше своих врагов и фактически подверг себя добровольному заключению в стенах своего неуютного жилища. Перед смертью он впал в такую подозрительность, что не решался даже выходить во двор и ежедневно менял и переставлял с одной должности на другую всех слуг. Лишь немногие из приближенных допускались к королю. Сын его, дофин Карл, не видел отца несколько лет.»</p>
</blockquote>
<p>Константин Рыжов. Все монархи мира. Западная Европа. Москва, 1999 г. http://www.hrono.ru/biograf/bio_l/ludovik11.php</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p> «Aditum nocendi perfido praestat fides»</p>
<p>«Доверие, оказываемое вероломному, дает ему возможность вредить»</p>
</blockquote>
<p>Сенека, «Эдип.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<p><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/valter-scott.jpg" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-1004" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/valter-scott.jpg" alt="" width="330" height="473" /></a></p>
<blockquote>
<p>«В выражении лица этого человека было что-то одновременно привлекательное и отталкивающее,  в его резких чертах, ввалившихся щеках и глубоко сидящих глазах сквозили лукавство и затаенный юмор, не чуждый  и нашему юноше. И в то же время во взгляде этих впалых глаз, смотревших из-под густых, нависших черных бровей, было что-то зловещее и повелительное.»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт. Путник/ Квентин Дорвард. – Москва ,  1980. &#8211; С.19.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Со мной шутки плохи, а с моего товарища хватит и того, что он получил. »</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт. Путник/ Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.22.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Я и забыл тебя предупредить о самой большой опасности, подстерегающей тебя в здешних местах:  у каждого листочка в этом лесу есть уши и каждое слово будет передано королю».</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт. Путник/ Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.22.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Поживи-ка на свете да сделайся преданным, верным слугой своего государя, и ты узнаешь дружок, что в мире ничто так приятно не пахнет, как труп врага, предателя или изменника, &#8211; заметил француз.»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва:,  1980. &#8211; С.32-33.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Я не сержусь на тебя, Жаклина, ты еще слишком молода, чтобы быть вероломной и лживой, каковой, к сожалению, ты станешь со времен, как вся ваша непостоянная порода.»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.42.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Ты просто еще молод и глуп, &#8211; сказал ему дядюшка Пьер, &#8211; и так же плохо знаешь женщин, как и государей, о которых судишь вкривь и вкось, тогда как сердца их (тут он набожно перекрестился) – в руках божьих.»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.43.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Тот старик с виду груб и суров, а язык у него острый и злой, но он великодушен и щедр. Такой человек стоит черствого и равнодушного родственника. «Лучше добрый чужой, чем свой, да чужой», как говорит наша шотландская пословица».</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.69.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Откровенно говоря Дюнуа, при всем моем уважении к святому таинству брака (тут он перекрестился), я  бы предпочел, чтобы Орлеанский дом дарил нам таких доблестных воинов, как ты и твой отец, людей, в чьих жилах течет кровь французских королей, не давая им прав на французский престол…»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.124.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Шотландская честь всегда была безупречна. На нее можно положиться, и я ей верю. Но измена!.. Измена сидит за нашим столом, искрится в наших кубках, рядится в платье наших советников, улыбается устами наших придворных, слышится в хохоте наших шутов, а чаще всего таится  под дружеской личиной примирившегося с нами врага…»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.142.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«… есть опасности, которым надо прямо смотреть в глаза. Если же ты станешь уклоняться от них – гибель становится неизбежной. Если я смело подойду к собаке, которая рычит на меня, и приласкаю ее, то десять шансов против одного, что она меня не тронет. Если же я выкажу ей свой страх, она наверняка бросится и укусит меня. Я буду с тобой откровенен: для меня очень важно, чтобы этот человек вернулся к своему сумасбродному господину, не затаив гнева против меня. Вот почему я иду на такую опасность. Я никогда не боялся рисковать своей жизнью для блага моего королевства…»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва,  1980. &#8211; С.143.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Тот, кто хочет иметь успех при дворе, должен знать все ходы и закоулки, потайные  двери и западни этого замка не хуже, чем его главные ворота и парадный вход…»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва   1980. &#8211; С.143.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Какая беда, если посланный будет убит, исполнив свое поручение? Это то же, что разбить бутылку, когда вино из нее выпито…»</p>
</blockquote>
<p>Вальтер Скотт.   Квентин Дорвард. – Москва, 1980. &#8211; С.171.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Люди вообще настолько имеют значения и влияния, насколько нужны; а люди, подобные Грановскому, теперь нам крайне нужны. Время еще впереди, когда настанет для нас потребность в специалистах, в ученых; мы нуждаемся теперь в бескорыстных и неуклонных служителях науки, которые бы твердой рукою держали и высоко поднимали её светоч; которые, говоря нам о добре и нравственности — о человеческом достоинстве и чести, собственною жизнью подтверждали истину своих слов… Таков был Грановский — и вот отчего льются слезы о нем; вот отчего он, человек бессемейный, был окружен такой любовью и при жизни и в смерти… Заменить его теперь не может ни один человек, но сам он будет еще действовать за гробом,&#8211; действовать долго и благотворно. Он жил недаром — он не умрет. Во всей его деятельности ничего не было такого, в чем бы не мог он громко и ясно признаться перед всеми; он сеял свои семена днем, при свете солнца, и когда они взойдут и принесут плоды — в них не будет ничего горького… Выше этой похвалы и этой награды для человека нет.»</p>
</blockquote>
<p>И. С. Тургенев «Два слова о Грановском»[3]</p>
<p><a href="http://ru.wikipedia.org/wiki/Грановский,_Тимофей_Николаевич" target="_blank" rel="noopener">http://ru.wikipedia.org/wiki/Грановский,_Тимофей_Николаевич</a></p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«О Грановском можно сказать, что он уже тем был полезен, что жил, и это не будет преувеличено, а как вдумаешься в эти слова, так ведь это величайшая похвала, какую можно сказать человеку!»</p>
</blockquote>
<p>Некрасов  Василию Боткину в октябре 1855 года после смерти Грановского</p>
<p style="text-align: center;">  ***</p>
<blockquote>
<p>«Верность Луи сохранили в это трудное время немногие: Шарль де Мелюн,  дядя по материнской линии  Шарль дю Мен, Иоахим де Ройяль – преданный  маршал еще с дофинцев, Тристан л’Ерните – прево, Прево Анри де Ливре,   эпископ Еврё Жан де Балю (который позже станет кардиналом), два другие родственника – дядя Рене Анжуйский и младший брат Шарль Французский были  на стороне  восставших, которых поддержали практически все принцы и дворянство.</p>
<p>Как писал  дипломат и шпион (от дома Сфорца) в своем донесении Франческо Сфорца: «Его величеству не на кого положиться. Даже Жан де Лескун – бастард Арманьяк некогда наиболее преданный королю теперь попытался занять сторонне положение – пославшись больным. »</p>
</blockquote>
<p>C.А.Горбенко &#8220;Конспект &#8211; перевод&#8221; монографии Жана Фавье. &#8220;Людовик XI&#8221;, Париж, 2001.- С. <em>  489.</em></p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Жак де Бон &#8211; купец из города Тура, известный в истории под именем Самблансэ (по названию принадлежавшего ему поместья), &#8211; был сыном не менее известного Жана де Бона, который впервые упоминается в 1454 году как поставщик владетельного Ангулемского дома; спустя десять лет Жан де Бон &#8211; один из крупнейших негоциантов королевства. Его ремеслом была торговля сукнами, но он ею не ограничивался. Мы знаем, например, что он был активным участником коммерческих предприятий Людовика XI, когда в 1464 году велел построить четыре галеаса, а именно «Святого Мартина»,  « Святого Николая»,  «Святого Людовика» и  «Святую Марию», чтобы продолжить дело Жака Кёра, направившего ранее свои четыре галесас в Средиземное море. Жан де Бон из Лиона вступил в компанию с Жоффруа ле Сиврие из Монпелье, Ж. де Камбрэ из Лиона, Никола Арнулем из Парижа и Жаном Пла из Брюгге. Как мы видим, эти богатые купцы создавали крупные и уже вполне международные компании.</p>
<p>Жан де Бон был одним из тех, кто получал товары, доставленные из Леванта на галеасах, и пускал их в обращение. Кроме того, в 1470 году он поставил первые партии шелка-сырца на шелковые мануфактуры с итальянскими мастеровыми, которых Людовик XI вывел из-за Альп, чтобы поселить сначала в Лионе, а затем в Туре. Позднее вместе со своим зятем Жаном Брисонне он по просьбе короля отправил в Лондон пряности, парчу и шелк на 25 000 экю. Это была попытка открыть прямой доступ к английскому рынку и избавиться от посредничества Брюгге.»</p>
</blockquote>
<p>Люсьен Февр. Торговец XVI столетия/ Бои за историю. &#8211; Москва:Наука, 1991.- 235.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Английские вторжения, грабежи, чинимые солдатней и бандитами; позже -беспощадный деспотизм и безжалостное налоговое обложение при Людовике XI за долгие годы разорили и обезлюдили Францию. В 1470 году, даже в 1480 &#8211; всюду развалины; поля не вспаханы; деревни покинуты и сожжены; волчьи глаза светятся в зарослях колючего кустарника, а посреди разрушенных домов &#8211; пустой остов церкви с полуобвалившимися стенами, точно мертвец с отлетевшей душой&#8230;Пройдет тридцать лет, и при Людовике XII &#8211; всюду мир, богатство, изобилие, земля оделась в белый наряд домов, церквей, новых дворцов и замков. Люди повеселели. Они едят. Они смеются. Они пляшут&#8230; »</p>
</blockquote>
<p>Люсьен Февр. Главные аспекты одной цивилизации/ Бои за историю. &#8211; Москва:Наука, 1991.- 299-300.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Осенью 1468 прошли суды над многими наследниками ланкастерских вельмож, погибших в предшествующий период войны. После следствия и суда их казнили. Для короля Англии стало очевидным, что Людовик XI ведет против Англии, и что еще более важно против него лично беспощадную борьбу, что   в какой-то мере предрекло судьбу и всей «партии мира с Францией» и его дальнейшую…»</p>
</blockquote>
<p>Штокмар, стр. 113.</p>
<p style="text-align: center;"> ***</p>
<blockquote>
<p>«Людовик XI был очень доволен прибытием Уорика и решил примирить его с Маргаритой Анжуйской, жившей в то время под его покровительством во Франции. С их помощью Людовик XI замыслил создать новый (весьма парадоксальный невильско-ланкастерский альянс – союз двух бывших злейших врагов, ибо все Невили были раннее сторонниками Ричарда Йорка и насмерть сражались с Ланкастерами, сейчас когда Невили сражались против Эдуарда IV, которого традиционно люто ненавидели ланкастерские лорды), Людовик решил объединить их усилия и свалить ненавистного для него короля Эдуарда.»</p>
</blockquote>
<p>Весна- начало лета 1470 года.</p>
<p>Штокмар, 115.</p>
<p style="text-align: center;">***</p>
<blockquote>
<p>«Когда Эдуард подошел к Ноттингему, он с удивлением узнал, что войска предали его. У него осталось лишь восемьсот человек и младший брат Ричард Глостер. Захватив корабли в Линне, они вышли в море, и после многих злоключений добрались до Голландии где прибегли к покровительству Карла Смелого герцога Бургундии. »</p>
</blockquote>
<p>Штокмар, стр.115.</p>
<blockquote>
<p>«Эдуард IV практически продал находившуюся у него в плену королеву Маргариту за 50 тыс. крон Людовику.»</p>
</blockquote>
<p>Штокмар, стр.118</p>
<p><a href="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-medal.png" data-rel="lightbox-gallery-2m3dEXH8" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-1006" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/ludovik-11-medal.png" alt="" width="400" height="400" /></a></p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/aforyzmy-pro-korolya-lyudovika-xi.html">Афоризми про короля Людовіка XI</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1265-1310)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1265-1310.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:33:20 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Топ]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1308</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1265-1310)   (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) &#160; 1265-1321 р. – Данте Аліг&#8217;єрі &#8211; видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури», автор «Божественної Комедії». 1272-1307 рр. –  Правління  в Англії короля Едуарда I (1272-1307).  1273 – 1291 рр. – Правління в Священній Римській імперії нім. нації Рудольфа І Габсбурга, який обраний на противагу Отакару ІІ Богемському. Рудольф Габсбург вимагає повернення відчужених&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1265-1310.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1265-1310)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1265-1310)</h2>
<h4> </h4>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<p>&nbsp;</p>
<figure id="attachment_1420" aria-describedby="caption-attachment-1420" style="width: 250px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/dante-agilieri.jpg" data-rel="lightbox-gallery-5ODCIHiQ" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1420" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/dante-agilieri.jpg" alt="" width="250" height="364" /></a><figcaption id="caption-attachment-1420" class="wp-caption-text">Данте Аліг&#8217;єрі</figcaption></figure>
<p><strong>1265-1321 р.</strong> – Данте Аліг&#8217;єрі &#8211; видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури», автор «Божественної Комедії».</p>
<p><strong>1272-1307 рр.</strong> –  Правління  в Англії короля Едуарда I (1272-1307). </p>
<p><strong>1273 – 1291 рр.</strong> – Правління в Священній Римській імперії нім. нації Рудольфа І Габсбурга, який обраний на противагу Отакару ІІ Богемському. Рудольф Габсбург вимагає повернення відчужених імперських володінь.</p>
<p><strong>1278 р.</strong> –  битва  біля Мархфельду, другі назви: біля Сухих Крутів (або  на Моравському полі або Schlacht auf dem Marchfeld – нім.), в якій гине Отакар ІІ Пржемисл (1233—1278), король Чехії і герцог Австрії. Започаткування влади Габсбургів в Австрії, Відень стає одночасно столицею Австрії і центром влади Дому Габсбургів.</p>
<p><strong>1285-1314 рр.</strong> – правління у Франції Філіпа ІV Капетинга (Вродливого).</p>
<p><strong>1291 р.</strong> – три перші кантони Швейцарії (Швіц, Урі і Унтервальден) об&#8217;єднуються в Вічний союз для збереження своїх володінь – утворення Швейцарського союзу.</p>
<p><strong>1298-1308 рр.</strong> – Правління в Імперії  короля Альбрехта І Габсбурга, сина Рудольфа І Габсбурга. Долає в 1301 році опозицію рейнських курфюрстів і відбирає Богемію як вакантний лен.</p>
<p><strong>1285 р.</strong> – король Едуард І остаточно підкоряє Уельс, в королівстві вводиться титул Принца  Уельського, який надається тільки принцу – спадкоємцю престолу, майбутньому королю. В англійській армії з&#8217;являються загони лучників &#8211; стрільців із довгих (уельських) луків, які за далекобійністю і влучністю перевищують звичайні луки і арбалети. </p>
<p><strong>1293 р.</strong> &#8211; Конфлікт між байонськими (аквітанськими моряками &#8211; підданими англійського короля)и нормандськими моряками &#8211; підданими французького короля). Конфлікт  став приводом для Філіпа Вродливого оголосити  війну Едуарду I  Плантагенету.</p>
<p><strong>1294-1299 рр.</strong> &#8211; (з перервою 1296 – 1297 рр.) &#8211;  війна Франції із Англією.</p>
<p>1294 р. – потребуючи гроші на війну з англійським королем, Філіп Вродливий вимагає ввести додатковий податок, яким має бути обкладене французьке духовенство. </p>
<p><strong>1295 р.</strong> – офіційний союз шотландського короля Роберта Брюса із французьким королем Філіпом IV, скерований проти англійського короля Едуарда I Плантагенета. Едуард I  скликає парламент за зразком парламенту 1265 року («Зразковий  парламент»). Оскільки ресурси королівства не дозволяють Едуарду І вести одразу дві війни і з Шотландією і з Францією, для ліквідації шотландської загрози англійський король заключає з французьким королем тимчасове перемир&#8217;я.</p>
<p>&nbsp;</p>
<figure id="attachment_1422" aria-describedby="caption-attachment-1422" style="width: 250px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/olgerd.jpg" data-rel="lightbox-gallery-5ODCIHiQ" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-1422 size-full" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/olgerd.jpg" alt="Великий князь Литовский Ольгерд" width="250" height="364" /></a><figcaption id="caption-attachment-1422" class="wp-caption-text">Великий князь Литовський Ольгерд – фрагмент з медалі, роботи литовського скульптора Юозаса Калінаускаса</figcaption></figure>
<p><strong>Бл. 1296 р.</strong> &#8211; Ольгерд (біл. Альгерд, лит. Algirdas) (* близько 1296 — † травень 1377) — син Гедиміна, Великий князь Литовський (1345—1377). Об’єднав Литву, зупинив татарську експансію в Східну Європу, зупинив експансію Тевтонського ордену в Східну Європу.</p>
<p><strong>1296 р.</strong> &#8211; Папа Боніфацій VIII видає булу «Сlericis laicos», в якій засуджує свавілля французького короля і забороняє обкладання податками духовенства без дозволу курії. Попереджує про церковні кари всім хто буде збирати і давати мито від церкви, не дозволене папою. У відповідь Філіп IV забороняє вивіз за кордони Франції золота, срібла та інших коштовностей, тим самим взагалі припинивши можливість для Риму діставати кошти із Франції. Папа відмовляє в імператорській і навіть в королівській короні спадкоємцю імператорського титулу Альбрехту I Габсбургу.</p>
<p><strong>1297 р.</strong> – повстання Уїльяма Уоллеса (шотл. гел. <em>Uilleam Uallas</em>, англ. <em>William </em><em>Wallace</em>) (бл. 1270 †23 серпня 1305) в Шотландії. Розгром   англійської  армії під Стерлінг Бридж.</p>
<p><strong>1297 р.</strong> &#8211; Папа Боніфацій VIII видає булу «Romana Mater» яка пом&#8217;якшує зміст були «Сlericis laicos», зокрема у вигляді виключення, дозволяючи французькому духовенству,  давати  податок в «окремих випадках» податок королю: «Ми даємо згоду окремим духовним представникам у Франції добровільно платити в надзвичайних ситуаціях і не будемо наполягати на своєму рішенні.»</p>
<p><strong>1297 р.</strong> – англійський король Едуард I укладає союз з німецьким принцом Адольфом з Нассау, забезпечує собі підтримку Фландрії і висаджується в Нідерландах із військом, щоб атакувати Філіпа IV в самій Франції. У Фландрії починається антифранцузьке повстання (проти втручання французького короля в торгівлю фламандських міст). Філіп Вродливий пропонує примирення папі римському і просить його посередництва для укладення миру з англійцями.</p>
<p><strong>1298 р.</strong> – Битва при Фалкірку (англ. Battle of Falkirk, шотл. гел. &#8211;  Blàr na h-Eaglaise Brice)– розгром війська Уоллеса військами короля Едуарда  I. </p>
<p><strong>1298 р.</strong> – Торговельна конкуренція Генуезької і Венеціанської республік. Морський бій під Курцоле. Генуезький флот у битві під Курцоле завдав нищівної поразки Венеції.</p>
<p><strong>1299 р.</strong> &#8211; Договір в  Монтрейї (від Монтрей &#8211; фр. Montreuil) між англійським королем і французьким королем за  посередництвом папи Боніфація VIII, який вимагає французького короля повернути англійцям їх фьефи  в Аквітанії.</p>
<p><strong>1299 р.</strong> – мирний договір між Філіпом ІV Вродливим і Альбрехтом І Габсбургом, про династичний шлюб сина Альбрехта й дочки короля Франції.</p>
<p><strong>1300 р.</strong> – 1-й Ювілейний рік. Оголошення папою Боніфацієм VIII (1294-1303) ювілейних років.*[1]</p>
<p><strong>1302 р.</strong> – І-ші Генеральні Штати у Франції. За ініціативи Філіпа Вродливого скликаються представники всіх станів Франції, щоб схвалити і затвердити рішення короля  про право і подальше знімати податки з французького духовенства без дозволу папи. Продовжується практика королівської заборони  вивозити коштовності за межі Франції.</p>
<p><strong>11 липня 1302 р.</strong> &#8211; Битва під Куртре («Битва золотих шпор») – фламандці (ополчення <em>фландрських</em> міст) вщент розбивають армію французького короля. Вперше в військовій історії доби середньовіччя руйнується уява про непереможність кінного рицарського війська і демонструється ефективність і потужність важкої інфантерії і стрілків.</p>
<p><strong>18 листопада 1302 р.</strong> – папа Боніфацій VIII видає булу «Unam Sanctum», в котрій проголошується: що існує єдина свята католицька церква, яка має єдине тіло і одну голову  &#8211; Христа і його намісника – Петра і наступників останнього на папському престолі. «Хоча духовна влада передана людині, але вона не людська, а божественна , і хто  не підкоряється їй, той противиться волі Божій і підлягає примусовому спасінню…королі повинні служити церкві за першим наказом папи. Папі належить право карати світську владу за будь-яку помилку. Світській владі це право не дане…». Папа оголошує Філіпа Вродливого єретиком і відлучає короля Франції від церкви і закликає імператора Священної Римської імперії виступити проти Франції.</p>
<p><strong>1302 р.</strong> – За дорученням Філіпа IV королівський прокурор Гійом Ногаре скликає державну раду, на якій звинувачує папу Боніфацію VIII в чисельних кримінальних злочинах, звинувачує його в тому що він веде підривну діяльність проти Франції, і спираючись на юридичну схоластику намагається довести, що папа Боніфацій VIII взагалі незаконно посідає папський престол, а отже є лже-папою, якого слід усунути. Агенти короля ведуть по всій Франції найактивнішу агітацію і пропаганду проти папи, закликаючи зокрема французьких прелатів відмовити в послуху римському первосвященику, якого французький король поспішає оголосити злочинцем. Папську булу і анафему королю приховують від населення Франції і забороняють оголошувати на її території.</p>
<p><strong>Вересень 1303 р.</strong> – за наказом Філіпа IV Гійом Ногаре із  озброєним загоном вирушає в Італію, де вступає в альянс із ворогами папи – кардиналами, з якими той конфліктував, підкупляє багатьох інших урядовців і сеньйорів в Італії (щоб забезпечити їх нейтралітет) і разом з ворогами папи захоплює папу Боніфація VIII в його резиденції в м.Ананьї, арештовує його і піддає приниженню і побоям. Здоров&#8217;я Папи Боніфація VIII – 84-річного старця, не витримує знущання Ногаре і його свити і він важко захворів. Італійці збирають загін воїнів і відбивають папу з рук французів.</p>
<p><strong>11 жовтня 1303 р.</strong> – папа Боніфацій VIII вмирає. На його місце під впливом французького короля обирають папу Бенедикта XI (1303-1304), якого змушують офіційно анулювати всі анафеми попереднього папи і вибачити всіх його бувших ворогів (в тому числі і короля Філіпа Вродливого і його урядовців). Бенедикт XI погоджується на все крім вибачення особисто Ногаре та інших осіб причетних до смерті папи Боніфація VIII. Але він не встигає покарати їх і швидко вмирає в 1304 р.</p>
<p><strong>1303 р.</strong> – папа римський визнає Альбрехта І Габсбурга німецьким королем і імператором, при виключного права папи на коронацію його імператором Священної Римської імперії.</p>
<p><strong>1303 р.</strong> – Утворення Лічильної палати у Франції. </p>
<p><strong>1303 р.</strong> – Паризький договір між англійським королем Едуардом I і  королем французьким Філіпом IV про мир і повернення Францією Аквітанії під юрисдикцію англійської корони як спадкового фьефа англійського короля.</p>
<p>&nbsp;</p>
<figure id="attachment_1424" aria-describedby="caption-attachment-1424" style="width: 250px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/petrarka.jpg" data-rel="lightbox-gallery-5ODCIHiQ" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-1424 size-full" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/petrarka.jpg" alt="Портрет Петрарки работы Андреа дель Кастаньйо" width="250" height="364" /></a><figcaption id="caption-attachment-1424" class="wp-caption-text">Портрет Петрарки работи Андреа дель Кастаньйо, фрески вілли Кардуччо</figcaption></figure>
<p><strong>1304-1374 рр.</strong> – Франческо Петрарка – видатний італійський поет,  «Батько ідеології  гуманізму».</p>
<p><strong>1304—1307 рр.</strong> — повстання Дольчіно (або «Повстання апостольських братів») в П&#8217;ємонті (Італія).</p>
<p><strong>1304 р. </strong>– англійський принц Едуард прибув в Ам&#8217;єн  (фр. Amiens) до французького короля і одержав інвеституру на герцогство Аквітанське. Англійський король мав одержати інвеституру на правління Аквітанією від французького короля особисто, проте відправив замість себе свого сина Едуарда (майбутнього короля Едуарда II).</p>
<p><strong>1305 р.</strong> – Захоплення в полон англійцями Уїльяма Уоллеса, суд над ним в Вестмінстер-холлі і страта його  в Тайберні. Після страти Уоллеса шотландців очолив Роберт Брюс. Він самостійно коронувався короною  шотландських королів в Скоуні.</p>
<p><strong>1305 р.</strong> – обрання папою римським аквітанського прелата Бертрана де Го під іменем папи Климента V (1305-1314). Під час обрання нового папи, французький король через своїх агентів жорстоко тиснув на кардиналів, намагаючись не допустити вибрати папою священика, який хотів розслідувати загибель папи Боніфація VIII і покарати винних, крім того агенти французького короля намагались нав&#8217;язати конклаву кардиналів кандидатуру не тільки нейтральну, але й покірну владі французької корони. Почався період таємного контролю і керування світською французькою владою духовного керівництва всієї римсько-католицької церкви. Римська церква і її організація зазнали жорстокого удару і втратили колишню свободу. Новий папа, по суті ставленик Філіпа Вродливого, відмінив всі анафеми і відлучення пап  Боніфація VIII і Бенедикта XI, повністю виправдавши французького короля. Історія святотатственної наруги Філіпа Вродливого і Гійома Ногаре над святим престолом була забута і заборонена для згадки в суспільстві на довгий час. Новому папі Клименту V був наданий для постійного перебування замок в м. Авіньйон.</p>
<p><strong>1306 р. </strong>– розгром військ Брюса військами англійського короля, втеча Брюса на о. Ратлін.</p>
<p><strong>1307 р.</strong> – смерть у шотландському поході англійського короля Едуарда I.</p>
<p><strong>1307 р.</strong> – Приєднання до королівського домену  (Франції) багатого міста  Ліона в центрі країни. </p>
<p><strong>13 вересня 1307 р.</strong> – за ініціативою Філіпа IV Капетинга розпочата ліквідація ордена тамплієрів (Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici). Король Франції добивається від папи Климента V дозволу на арешти і суд над рицарями-тамплієрами по всьому французькому королівству і заборони ордена в інших європейських країнах. У Франції організовано і таємно арештовується все керівництво ордену, у провінціях проводяться арешти його членів. Все майно ордена береться під контроль королівськими урядовцями.</p>
<p><strong>1307-1314 рр.</strong> &#8211; Процес ордена Тамплієрів (Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici) у Франції. Арешти, слідство і суди над членами Ордена. 10 травня 1311 року відкрився Санський собор (спочатку планувався в 1310 р. у м. Вьєнні) в Парижі для осудження тамплієрів. Спалено живцем на вогні щонайменше – 54 храмовника в Парижі. Решта, що визнали всі приписувані ордену звинувачення і публічно покаялись були помилувані. Майно Ордену (більша частина) у Франції перейшла під юрисдикцію короля Франції, менша частина (переважно за кордоном) перейшла під юрисдикцію ордену Госпітальєрів. Королі Англії і Шотландії відмовились видати Філіпу англійських і шотландських тамплієрів, проте орден перестав існувати всюди. В 1314 році на відкритому суді у Франції Великий Магістр Ордену Жак де Моле і пріор Нормандії Жоффруа де Шарне відмовились від своїх попередніх зізнань у злочинствах приписуваних ордену і заявили, що вони вирвані в них тортурами. За це вони були засуджені на страту і публічно спалені живцем на Єврейському острові в Парижі. Під час страти Жак де Моле публічно прокляв з вогнища короля Франції Філіпа IV, королівського прокурора Гійома Ногаре (що керував арештом, слідством і процесом) і папу Климента V. Реймський собор спалив – 9 тамплієрів. В Пон де л&#8217;Арке – спалено – 3 тамплієра.</p>
<p><strong>1307-1321 рр. </strong>– написання Данте Алігьєрі „Божественної комедії”. Почата з частини „Пекло”, де серед великих грішників зображено папу Боніфація VIII. Книга стала користатися великою пошаною при дворі Франції, в Париж Данте переселяється в 1308 р. </p>
<p><strong>1308 р.</strong> – король Англії Едуард ІІ приїжджає до Франції за своєю нареченою – французькою принцесою Ізабеллою, донькою Філіпа IV Вродливого. Разом із процедурою укладення шлюбу він приносить французькому королеві омаж за Аквітанію.</p>
<p><strong>1 травня 1308 р.</strong> – вбивство німецького короля і імператора  Альбрехта І Габсбурга його небожем Йоганом Парріцідом (Йоганом Швабським), родина Габсбургів відсувається (тимчасово) від керування імперією. На престол Священної Римської імперії нім. нації  обирається фр. васал і брат архієпископа Балдуїна Трірського &#8211; Генріх VII Люксембург (1308-1313), який піддає вбивцю  баніції.</p>
<p><strong>1309-1377 рр.</strong> –  «Авіньйонський полон пап»</p>
<hr />
<p>[1]  <em>&#8211; Ювілейні  роки – періодичні свята, ювілеї католицької церкви. Вперше введені папою Боніфацієм в 1300 р.</em> (Лозинский С.Г., Смоленск: Русич, 2004. &#8211; С.186.)</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1265-1310.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1265-1310)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1310-1320)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1310-1320.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:27:43 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1306</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1310-1320)   (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) 1313-1375 рр. – Джованні Боккаччо – видатний італійський письменник і поет епохи Відродження, друг Франческо Петрарки, один із перших мислителів, що високо оцінив талант і заслугу Данте Аліг’єрі і добавив до назви його твору слово «Божественна». Найбільш відомі праці, що прославили Боккачо: «Декамерон», «Генеалогія поганських богів» в 15 книгах, трактати «Про гори, ліси, джерела, озера, річки, болота і&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1310-1320.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1310-1320)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1310-1320)</h2>
<h4> </h4>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<p><strong>1313-1375 рр. –</strong> Джованні Боккаччо – видатний італійський письменник і поет епохи Відродження, друг Франческо Петрарки, один із перших мислителів, що високо оцінив талант і заслугу Данте Аліг’єрі і добавив до назви його твору слово «Божественна». Найбільш відомі праці, що прославили Боккачо: «Декамерон», «Генеалогія поганських богів» в 15 книгах, трактати «Про гори, ліси, джерела, озера, річки, болота і моря», 9 книг «Про нещастя знаменитих людей», Книга «Про знаменитих жінок» (106 біографій), «Малий трактат на хвалу Данте».</p>
<p><strong>1314 рік</strong> – смерть короля Франції Філіпа IV Валуа (Вродливого). Престол Франції посідає його старший син Луї X  Капетинг (Сварливий) (1289 &#8211; 1316 ) .</p>
<p><strong>1314 рік &#8211;</strong>  англійський король  Едуард II  з великою армією розбитий Робертом Брюсом в Шотландії в битві  при Баннокберні.</p>
<p><strong>1314-1316 рр. &#8211;</strong> Правління у Франції сина Філіпа Вродливого – Луї X Сварливого. Вступивши на престол він посилає вимогу англійському королю Едуарду ІІ знову принести йому особистий омаж на вірність за Аквітанію. Едуард II відмовляється, посилаючись на шотландські справи і замість себе присилає свого представника.</p>
<p><strong>1315 р.</strong>  &#8211; прийняття королем Луї Х ордонансу про звільнення селян за викуп.</p>
<p><strong>1315 р. –</strong> битва при Моргантені: швейцарське ополчення (піхотинці)   вщент розгромили війська Габсбургів біля гори Моргантен.</p>
<p><strong>1316-1322 рр.</strong><strong> – </strong>Правління у Франції другого сина Філіпа Вродливого – Філіпа V Капетинга (Довгого), короля Франції і Наварри. Вступивши на престол він посилає вимогу англійському королю Едуарду ІІ знову принести йому особистий омаж на вірність за Аквітанію. Едуард II  знову відмовляється, посилаючись на шотландські справи і знову замість себе присилає свого представника тільки в 1319 р.</p>
<p><strong>1316 рік – </strong>введення Філіпом V Капетингом в практику французької юриспруденції і політики старовинного «Салічного закону» (Салічна правда Хлодвіга &#8211; V—VI ст.), який забороняв жінці наслідування престолу. Закон був прийнятий  із бажання не допустити до влади єдину доньку і спадкоємицю його старшого брата Луї Х – Жанну ІІ королеву Наваррську (1312(1312-01-28)-1349 ) і дозволити самому Філіпу V дістати престол після смерті брата. Втім він сам не залишив по собі синів, як і його брат і наступник король Шарль VI  Вродливий. Вживання у Франції з тих пір Салічного закону подальше суттєво вплинуло на політику, суспільне життя і історію Франції.</p>
<p><strong>1319 рік</strong> – агенти французького короля відбирають у англійських намісників графство Понтьє.</p>
<p><strong>1319-1363 рр. – </strong>Магнус Еріксон – король Швеції, Норвегії і Фінляндії.</p>
<p><strong>1320 рік &#8211;</strong> король Англії Едуард ІІ приїжджає до Франції і приносить французькому королеві  Філіпу V особистий омаж за Аквітанію, у відповідь він вимагає повернути англійцям Понтьє.  Французи повертають Понтьє після омажу.</p>
<p><strong>1320-1333 </strong>– Володислав Локетек (пол. Władysław I Łokietek) – король Польщі</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1310-1320.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1310-1320)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1320-1330)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1320-1330.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:25:45 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1304</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1320-1330) &#160; (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) 1321 р. &#8211; Едуард ІІ, спираючись на нових фаворитів Деспенсерів, розгромлює опозиційну баронську партію і страчує її вождя герцога Ланкастера. 1322 р. &#8211;   дружина Едуарда ІІ королева Ізабелла із сином принцом Едуардом і графом Робертом Мортімером – ворогом Деспенсерів тікає до Франції до свого брата короля, де скаржиться на чоловіка і на засилля Деспенсерів. 1322-1328 рр. &#8211; Правління&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1320-1330.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1320-1330)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1320-1330)</h2>
<p>&nbsp;</p>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<p><strong>1321 р. &#8211;</strong> Едуард ІІ, спираючись на нових фаворитів Деспенсерів, розгромлює опозиційну баронську партію і страчує її вождя герцога Ланкастера.</p>
<p><strong>1322 р.</strong> &#8211;   дружина Едуарда ІІ королева Ізабелла із сином принцом Едуардом і графом Робертом Мортімером – ворогом Деспенсерів тікає до Франції до свого брата короля, де скаржиться на чоловіка і на засилля Деспенсерів.</p>
<p><strong>1322-1328 рр. </strong><strong>&#8211; </strong>Правління у Франції наймолодшого сина Філіпа Вродливого – Шарля IV Капетинга (Вродливого). Одразу ж по посіданні трону Шарль IV направляє до англійського короля вимогу до виконання омажу вірності перед ним за Аквітанію. Англійський король під різними приводами просить відстрочки намагаючись уникнути  нового виконання процедури омажу.</p>
<p><strong>1323 р.–</strong> збройні конфлікти в Гасконі між французькими урядовцями і торговцями і підданими англійської корони. Інцидент в Сан-Сардо, напад французів на англійський замок Монпеза і побиття англійцями французького загону. Едуард ІІ пропонує переговори і пропонує виплатити компенсації французькому королю, щоб відшкодувати збитки.</p>
<p><strong>Липень 1324 р. –</strong> Шарль IV конфісковує Аквітанію – оголошує відібраним цей фьеф у англійського короля.</p>
<p>&nbsp;</p>

<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-isabela-france-01.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-8"><img loading="lazy" decoding="async" width="318" height="432" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-isabela-france-01.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>
<a href='https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-isabela-france-02.jpg' title="" data-rl_title="" class="rl-gallery-link" data-rl_caption="" data-rel="lightbox-gallery-8"><img loading="lazy" decoding="async" width="318" height="432" src="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-isabela-france-02.jpg" class="attachment-full size-full" alt="" /></a>

<p><strong>1326 р. –</strong> державний переворот в Англії. Ізабелла Французька разом із сином Едуардом і військом набраним у Франції висаджується в Англії і оголошує що прийшла покарати Деспенсерів – фаворитів короля Англії, до неї приєднується багато англійських баронів – ворогів Деспенсерів. Деспенсерів арештовують, король Едуард ІІ тікає, але його також арештовують. Королем Англії проголошують його сина &#8211; молодого принця Едуарда. Деспенсерів страчують. Згодом в темниці вмирає старий англійський король Едуард ІІ.</p>
<p><strong>1327 р. </strong>– Едуард ІІІ Плантагенет (і Капетинг по матері) стає королем Англії.  З огляду на його молодість від його імені королівством правлять його мати королева Ізабелла Французька і лорд Роджер Мортімер.</p>
<p><strong>31 березня  1327 р. &#8211;</strong><strong>  </strong>Едуард ІІІ  англійський укладає «остаточний мир» із   французьким королем Шарлем IV. За це французький король обіцяє повернути йому знов Аквітанію і  надати амністію всім англійським підданим – «гасконським  бунтівникам», крім восьми баронів, яких належало вислати у вигнання, а замки їх знести. Натомість  англійський король обіцяв суверену Аквітанії &#8211;  виплати репарації  50 000 ліврів, і рельєф – обіцяний в 1325 році &#8211; 60 000 ліврів. Вивід французьких військ із Аквітанії обіцяно розпочати після виплати англійською державою репарацій.</p>
<p><strong>1327-1377 рр. – </strong>правління короля Англії Едуарда III Плантагенета-Капетинга.</p>
<p><strong>1328 р.</strong> –  Занепад англійської армії і охорони північного кордону. Роберт Брюс розбиває англійське королівське військо  і примушує королеву Ізабеллу і Мортімера  визнати суверенітет Шотландії.</p>
<p><strong>1328 р. –</strong> смерть останнього Капетинга прямої гілки – короля Франції Шарля IV Капетинга (Вродливого). Династичній спір за його спадщину: на право володіння троном Франції претендують двоє – онук Філіпа IV Вродливого, і племінник останнього французького короля – англійський король Едуард ІІІ і двоюрідний брат останнього французького короля  і племінник Філіпа  IV Вродливого &#8211;  Філіп,  граф Валуа – син графа Шарля Валуа. Початок правління династії  Валуа у Франції. Але в 1328 році коронується граф Валуа, який стає королем Франції – Філіпом VI Валуа-Капетингом – першим королем з династії Валуа.</p>
<p><strong>1328-1350 рр</strong>. – правління Філіпа VI Валуа-Капетинга у Франції.</p>
<p><strong>1328-1589 рр.</strong> &#8211; Династія Валуа у Франції.</p>
<p><strong>Червень  1329 р.</strong><strong> &#8211; </strong>Філіп VI,  вже в якості французького короля зібрав весь двір, своїх родичів, наслідників, запросив королів Навари і Богемії до Ам&#8217;єну, щоб публічно прийняти Великий Омаж англійського короля Едуарда ІІІ. Під час церемонії той мав би опускатися на коліна, але англійський король ухилився від цього і переніс дату омажу на інший термін.</p>
<p><strong>1329 р.</strong> – смерть Роберта Брюса – короля Шотландії. Корону Шотландії успадковує його син Девід Брюс.</p>
<figure id="attachment_1443" aria-describedby="caption-attachment-1443" style="width: 318px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-edward-3-01.jpg" data-rel="lightbox-gallery-kQ8eytJa" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1443" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-edward-3-01.jpg" alt="" width="318" height="432" /></a><figcaption id="caption-attachment-1443" class="wp-caption-text">Едуард ІІІ Плантагенет-Капетинг – король Англії, Франції і Лорд Ірландії</figcaption></figure>
<p><strong>1330 р.</strong><strong> –</strong> Зміна влади в Англії. Молодий король Едуард ІІІ рішуче повертає собі владу – він арештовує і страчує лорда Мортімера, арештовує і позбавляє влади королеву-матір Ізабеллу Французьку і стає повноправним правителем Англії.</p>
<p><strong>бл. </strong><strong>1330</strong><strong>—</strong><strong>1384</strong><strong> рр. – </strong>Джон Уікліф <strong>(</strong>англ. John Wycliffe<strong>) &#8211; </strong>англійський теолог, професор Оксфордського університету, перекладач Біблії англійською мовою, засновник реформатського вчення в Англії,  Європейської Реформації. Вчення Уікліфа було засуджено римо-католицькою церквою як єретичне ще за його життя і неодноразово засуджувалося після його смерті, як і праці його послідовників. Одними із найвідоміших послідовників учення Уікліфа були Ян Гус і Ієронім Празький.</p>
<p><strong>1330-1350 рр.</strong> – інквізиційне слідство по звинуваченні в єресі і чародійстві в Каркассоні (фр. Carcassonne) в Лангедоку (фр. Languedoc, окс. Lengadòc)(Франція). В 1335 році було звинувачено 74 чоловіка. До 1450 рр. спалено як єретики, що практикували чародійство – 600 чоловік.</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1320-1330.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1320-1330)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1330-1340)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1330-1340.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:22:44 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1302</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1330-1340) &#160; (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) Березень  1331 р. – Едуард ІІІ приносить Філіпу VI малий омаж за Аквітанію, але не як король Англії, а як приватна особа – герцог Аквітанський, і без принизливої процедури вставання на коліно. Це влаштовує англійців, але зачіпає амбіції французів. 1332 р. – Едуард ІІІ вирішує не допустити процедури коронації Девіда Брюса короною Шотландії і англійські війська починають справжнє&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1330-1340.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1330-1340)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1330-1340)</h2>
<p>&nbsp;</p>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<p><strong>Березень  1331 р.</strong> – Едуард ІІІ приносить Філіпу VI малий омаж за Аквітанію, але не як король Англії, а як приватна особа – герцог Аквітанський, і без принизливої процедури вставання на коліно. Це влаштовує англійців, але зачіпає амбіції французів.</p>
<p><strong>1332 р.</strong><strong> –</strong> Едуард ІІІ вирішує не допустити процедури коронації Девіда Брюса короною Шотландії і англійські війська починають справжнє полювання за Брюсом в Шотландії.</p>
<p><strong>1331-1355 рр.</strong> – Стефан Душан, король Сербії. Зміцнив сербську державу і зробив її найпотужнішою на Балканах. Ввів патріархат у Сербії. У 1349 році видав, так званий, «Законник Стефана Душана» — збірку законів Сербії.</p>
<p><strong>1333 р.</strong> – Девід Брюс біжить до Франції, де знаходить захист і підтримку при дворі Валуа. Англо-французькі відносини починають загострюватися.</p>
<p><strong>1334-1335 рр.</strong><strong> –</strong> папа Бенедикт XII (третій папа періоду Авіньйонського полону) виступає ініціатором примирення в англо-шотландському конфлікті. В 1335 році  &#8211; папі вдається укласти коротке перемир’я між Едуардом ІІІ і Девідом Брюсом. Щоб притушити подальше розгортання конфлікту між королем Англії і королем Франції папа Бенедикт XII виступає з пропозицією об’єднати зусилля обох сюзеренів для нового Хрестового походу «проти невірних» в Святу землю. Англійському королю пропонується прийняти участь в цьому поході разом із французьким королем.</p>
<p><strong>Вересень 1336 р.</strong><strong> – </strong>Ноттінгемський  парламент викриває факти підбурювання Шотландії до війни з Англією, порушення прав англійських підданих в Аквітанії з боку французьких таємних емісарів.Парламент голосує за надання підтримки і субсидій англійському королю для ведення війни з Францією.</p>
<p><strong>1337 р.</strong><strong> – </strong>Едуард ІІІ офіційно висуває вимогу до Філіпа VI повернути йому французьке королівство як законному спадкоємцю Капетингів, до Філіпа VI він звертається як до «Філіпа Валуа, що називає себе королем Франції». Цим вчинком він водночас скасовує і принесений омаж і  оголошує війну Франції.</p>
<p><strong>1337-1453 рр.</strong><strong> – </strong>Столітня війна між Англією і Францією (Друга, за визначенням французького історика Шарля Пті-Дютайї ).</p>
<p><strong>1338 р.</strong><strong> – </strong>зібрання курфюрстів в Рензі ухвалює постанову, що обрання німецького короля не потребує більше папського затвердження.</p>
<p><strong>1333 (1337) &#8211; 1405 рр.</strong><strong> &#8211; </strong>Роки життя і творчості  видатного французького письменника і історика Жана Фруассара (фр. Jean Froissart), автора знаменитих «Хронік» — важливого джерела з історії першого початкового етапу Столітньої війни.</p>
<figure id="attachment_1447" aria-describedby="caption-attachment-1447" style="width: 800px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-sleise.jpg" data-rel="lightbox-gallery-qwi88465" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1447" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-sleise.jpg" alt="" width="800" height="749" srcset="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-sleise.jpg 800w, https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-sleise-768x719.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 800px) 100vw, 800px" /></a><figcaption id="caption-attachment-1447" class="wp-caption-text">Морський бій при Слейсі. Мініатюра із Хронік Жанна Фруассара. Брюгге. Фландрія. XV cт. BNF № 2643</figcaption></figure>
<p><strong>24 червня 1340 р.</strong><strong> – </strong>Морський бій при Слейсі (Еклюзе): англійський флот знищує французький королівський флот.</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1330-1340.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1330-1340)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1340-1350)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1340-1350.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:20:29 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1300</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1340-1350)   (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) 1343 (1344)-1400 рр. – Життя і творчість видатного англійського поета і письменника Джеффрі Чосера (англ. Geoffrey Chaucer), творця англійської класичної літератури і мови. Перший в Англії започатковує вживання в літературі англійської мови замість латині і доволі поширеної і модної французької мови. Створює “ Кентерберійські оповідання, в котрих відображає реалістичну картину життя Англії другої половини XIV століття. 1341-1355 рр.&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1340-1350.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1340-1350)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1340-1350)</h2>
<h4> </h4>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<figure id="attachment_1449" aria-describedby="caption-attachment-1449" style="width: 250px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-jefry-choser.jpg" data-rel="lightbox-gallery-bS0CtX8g" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1449" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-jefry-choser.jpg" alt="" width="250" height="364" /></a><figcaption id="caption-attachment-1449" class="wp-caption-text">Джеффрі Чосер. Ілюстрація з «Історії Англії» Касселлі, близько 1902 р.</figcaption></figure>
<p><strong>1343 (1344)-1400 рр. –</strong> Життя і творчість видатного англійського поета і письменника Джеффрі Чосера (англ. Geoffrey Chaucer), творця англійської класичної літератури і мови. Перший в Англії започатковує вживання в літературі англійської мови замість латині і доволі поширеної і модної французької мови. Створює “ Кентерберійські оповідання, в котрих відображає реалістичну картину життя Англії другої половини XIV століття.</p>
<p><strong>1341-1355 рр. – </strong>громадянська війна в Візантії. Втягнення в неї (на запрошення політичних партій) іноземних військ, зокрема турків – османів, перші турецькі перемоги над візантійськими військами і перші турецькі завоювання в Європі.</p>
<figure id="attachment_1451" aria-describedby="caption-attachment-1451" style="width: 800px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-za-kan-1346.jpg" data-rel="lightbox-gallery-bS0CtX8g" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1451" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-za-kan-1346.jpg" alt="" width="800" height="771" srcset="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-za-kan-1346.jpg 800w, https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-za-kan-1346-768x740.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 800px) 100vw, 800px" /></a><figcaption id="caption-attachment-1451" class="wp-caption-text"><strong>1346 р.</strong><strong> – </strong>висадка англійських військ в  Нормандії. Взяття англійцями міста Кан (фр. <em>Caen</em>)</figcaption></figure>
<p><strong>1346 г.</strong> – высадка английских войск в Нормандии. Взятие англичанами города Кан (фр. Caen).</p>
<figure id="attachment_1452" aria-describedby="caption-attachment-1452" style="width: 800px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-kressi.jpg" data-rel="lightbox-gallery-bS0CtX8g" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1452" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-kressi.jpg" alt="" width="800" height="703" srcset="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-kressi.jpg 800w, https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-kressi-768x675.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 800px) 100vw, 800px" /></a><figcaption id="caption-attachment-1452" class="wp-caption-text">Битва при Крессі. Мініатюра із Хронік Жанна Фруассара. Брюгге. Фландрія. XV cт. BNP № 2643*</figcaption></figure>
<p><strong>26 серпня 1346 р.</strong> – Битва при Крессі. Нищівний розгром англійськими піхотинцями і лучниками, чисельно переважаючого їх, кінного рицарського війська французів.</p>
<p><strong>1346-1378 рр.</strong><strong> – </strong>Правління в Священній Римській імперії нім. нації Карла IV Моравського (з дому Люксембургів). Він робить добре керовану Богемію – центром свого королівства. Розбудовує столицю Прагу (Собор Св. Віта – в 1344, Градчани). В 1353 році здобуває Верхній Пфальц; до 1368 р. – Сілезію і Лаузиць (Лужицю). За Фюрстенвальдською угодою в 1373 віттельсбахський Брандербург.</p>
<p><strong>серпень  1347 р.</strong><strong>  –  </strong>Взяття англійськими військами м. Кале (фр. Calais).</p>
<p><strong>1347 р. –</strong> повстання в Римі під керівництвом Кола ді Ріенцо. Проголошення республіки в Римі.</p>
<p><strong>1347-1354</strong> <strong>рр</strong>. &#8211; Римська республіка Кола ді Ріенцо.</p>
<p><strong>1347-1349 рр.</strong> &#8211; Епідемія чуми «Чорна смерть».</p>
<p><strong>7 квітня 1348 р. </strong>&#8211; заснований Карлов університет в Празі.<strong>  </strong></p>
<p> <strong>23 квітня 1348 р. </strong>&#8211; Англійський король Едуард III засновує орден Підв&#8217;язки.</p>
<p><strong>1350-1364 рр.</strong><strong> –</strong> правління у Франції короля Іоанна ІІ Доброго (Валуа).</p>
<hr />
<p>* Джерело:</p>
<p>Франція: Мініатюри — Жан Фруассар «Хроніки»</p>
<p><a href="http://montu.ru/franciya-miniatyury-zhan-fruassar-khroniki.htm" target="_blank" rel="noopener">http://montu.ru/franciya-miniatyury-zhan-fruassar-khroniki.htm</a></p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1340-1350.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1340-1350)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1350-1360)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1350-1360.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:17:51 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1298</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1350-1360) &#160; (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) 30 січня  1351 р. – прийняття у Франції королівського ордонансу, що обмежує максимум заробітної платні для сільських (батраків) і міських робітників, і узаконює примусовий найм на роботу. 1353 р. – Вічний союз (швейцарських кантонів) розширюється до Союзу 8 давніх поселень. Березень 1354 р. – турки-османи захоплюють місто Галліполі (Гелиболу) і починають наступ у візантійській Фракії. Згодом беруть міста&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1350-1360.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1350-1360)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1350-1360)</h2>
<p>&nbsp;</p>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<p><strong>30 січня  1351 р.</strong><strong> – </strong>прийняття у Франції королівського ордонансу, що обмежує максимум заробітної платні для сільських (батраків) і міських робітників, і узаконює примусовий найм на роботу.</p>
<p><strong>1353 р. – </strong>Вічний союз (швейцарських кантонів) розширюється до Союзу 8 давніх поселень.</p>
<p><strong>Березень 1354 р. –</strong> турки-османи захоплюють місто Галліполі (Гелиболу) і починають наступ у візантійській Фракії. Згодом беруть міста Кіпсели і Малкару.</p>
<p><strong>1356 р. – </strong>«Золота булла» (лат. Bulla Aurea) імператора Карла IV Люксембурзького. Ухвалою більшості у Франкфурті обраний і коронований в Аахені король є водночас «обраним римським імператором». Неподільні курфюрства отримують права величатися на рівні з королями, мають судовий і земельний суверенітет. Забороняє міські союзи.</p>
<p><figure id="attachment_1457" aria-describedby="caption-attachment-1457" style="width: 450px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-eduard-black-prince.jpg" data-rel="lightbox-gallery-d2CDQ0ih" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-1457 size-full" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-eduard-black-prince.jpg" alt="" width="450" height="533" /></a><figcaption id="caption-attachment-1457" class="wp-caption-text">Едуард, принц Уельський – Чорний принц. <br />
Портрет із Cassell&#8217;s History of England, 1902.</figcaption></figure> <figure id="attachment_1459" aria-describedby="caption-attachment-1459" style="width: 800px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-puatie-1356.jpg" data-rel="lightbox-gallery-d2CDQ0ih" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1459" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-puatie-1356.jpg" alt="" width="800" height="698" srcset="https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-puatie-1356.jpg 800w, https://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-bitva-pri-puatie-1356-768x670.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 800px) 100vw, 800px" /></a><figcaption id="caption-attachment-1459" class="wp-caption-text">Битва при Пуатьє. Мініатюра з Хронік Жанна Фруассара. Брюгге. Фландрія. XV ст. BNP № 2643</figcaption></figure></p>
<p><strong>19 вересня 1356 р.</strong> – Битва при Пуатьє. Спадкоємець англійського престолу Чорний Принц вщент розгромлює вп’ятеро більшу французьку армію під м. Пуатьє. В полон до англійців потрапляє  французький король Іоанн ІІ Добрий (Валуа). Французи виплачують англійцям велику контрибуцію.</p>
<p><strong>17 жовтня  1356 р.</strong><strong> – </strong>Скликання Генеральних штатів у Франції. Штати вимагають від дофіна Шарля взяти під контроль державне управління. </p>
<p><strong>Лютий 1357 р.- липень 1358 р.</strong><strong>  </strong>&#8211;  Паризьке повстання  на чолі з  Етьєном Марселем (інколи датується 1356-1358).</p>
<p><strong>Березень 1357 р.</strong> – «Великий Березневий ордонанс» у Франції.</p>
<p><strong>11 квітня 1357–1433  pр.-</strong> Жуан I Великий— 10-й португальський король (з 1385 р.), перший з Авіської династії, який виборов  незалежність Португалії від Кастилії.</p>
<p><strong>1358 р.</strong> – перший Ганзейський з&#8217;їзд в Любеку, де вживається термін «Міста німецької Ганзи» (нім. «Städte von der deutschen Hanse») &#8211; союз німецьких торгових міст. Структурно створений раніше &#8211; спочатку в XII ст.. як Союз купців, який згодом переріс в Союз міст.</p>
<p><strong>Травень-червень 1358 р</strong>. – Жакерія у Франції: селянське повстання проти феодалів в північних і північно-східних провінціях.</p>
<p><strong>1359 р. –</strong>перший набіг турок-османів на Константинополь.</p>
<p><strong>8 травня  1360 р.</strong><strong> – </strong>укладення миру між Францією і Англією в Бретіньї.</p>
<figure id="attachment_1461" aria-describedby="caption-attachment-1461" style="width: 318px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-jan-jijka.jpg" data-rel="lightbox-gallery-d2CDQ0ih" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1461" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-jan-jijka.jpg" alt="" width="318" height="432" /></a><figcaption id="caption-attachment-1461" class="wp-caption-text">Ян Жижка</figcaption></figure>
<p><strong>Бл. 1360 — 11 листопада 1424 рр. &#8211;</strong> Ян Жижка (<strong>чеш. Jan Žižka) </strong>— чеський полководець, діяч гуситського руху, національний герой чеського народу.</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1350-1360.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1350-1360)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1360-1370)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1360-1370.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:15:30 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1296</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1360-1370) &#160; (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) 1362 р. &#8211; Битва на Синіх Водах (Синьоводська битва) — битва, що відбулася на річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці. Великий князь Ольгерд вщент розгромлює об’єднане татарське військо і звільняє із під влади татар землі пвіденно-західної Русі – Поділля і Київщину, які з того&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1360-1370.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1360-1370)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1360-1370)</h2>
<p>&nbsp;</p>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<p><strong>1362 р.</strong> &#8211; Битва на Синіх Водах (Синьоводська битва) — битва, що відбулася на річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці. Великий князь Ольгерд вщент розгромлює об’єднане татарське військо і звільняє із під влади татар землі пвіденно-західної Русі – Поділля і Київщину, які з того часу під відродженою назвою Русь входять до Великого князівства Литовського. Київ знову стає важливим центром християнства у Східній Європі, зміцнюється і росте авторитет Литовської держави.</p>
<p><strong>1363 р. </strong>– Філіп Сміливий одержує від свого батька короля Франції Іоанна ІІ Доброго герцогство Бургундію в лен і стає першим герцогом Бургундії з династії Валуа (1363-1404).</p>
<p><strong>8 квітня 1364 р. </strong><strong>– </strong>вмирає у Лондоні полонений французький король Іоанн ІІ  Добрий (Валуа).</p>
<p><strong>19 травня 1364 р.</strong> – коронація у Франції Шарля V (Валуа) – старшого сина Іоанна Доброго.</p>
<p><strong>1364 р. –</strong> турки-османи захоплюють Філіппополь (Пловдив).</p>
<p><strong>1364-1380 рр. – </strong>правління у Франції  Шарля V  Мудрого (Валуа).</p>
<p><strong>1366 р.</strong><strong> – </strong>зростання впливу в королівстві Англія вчення і авторитету оксфордського професора Джона Уікліфа (1320-1384), якого  таємно підтримував королівський двір (Уікліфу сприяли  Джон Гонт, герцог Ланкастерський, маршал Англії лорд Персі, дружина Едуарда Чорного Принца, принцеса Уельська). Вчення Уікліфа було реакцією на дії французьких (Авіньйонських) пап – що зайняли відверто пристрасну (профранцузьку) позицію в англо-французькім конфлікті  і відображала погляди влади Англії і лондонців на відмову в покорі і фінансовій допомозі французьким папам, гроші яких використовував проти Англії французький король. Але стратегічно вчення Уікліфа містило в собі основи протестантизму і передувало вченню Гуса і Лютера.</p>
<p><strong>1367-1370 рр. </strong>– Війна Ганзи із Данією. Штральзундський мир.</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1360-1370.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1360-1370)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1370-1380)</title>
		<link>https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1370-1380.html</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[С. А. Горбенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 24 Jan 2021 09:14:06 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст.]]></category>
		<category><![CDATA[Європа]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[хронологія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://sagor.com.ua/?p=1294</guid>

					<description><![CDATA[<p>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1370-1380) &#160; (До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI) (30 грудня 1370) 5 січня 1371 р. &#8211; Обрання новим (Авіньйонським)  папою Григорія  XI (француза Пьера  Роже де Бофор) 1370 (1374)-1444 р. – Леонардо Бруні. (італ. Leonardo Bruni) – італійський гуманіст, перекладач, письменник і історик, один із знаменитійших вчених доби Відродження. Автор першої теорії наукового перекладу. Написав італійською мовою біографії Данте і Петрарки. Написав латинню історію Флорентійської республіки.&#8230;</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1370-1380.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1370-1380)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1370-1380)</h2>
<p>&nbsp;</p>
<h4>(До  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д’Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)</h4>
<p><strong>(30 грудня 1370) 5 січня 1371 р.</strong><strong> &#8211; </strong>Обрання новим (Авіньйонським) <em> </em>папою Григорія  XI (француза Пьера  Роже де Бофор)</p>
<figure id="attachment_1467" aria-describedby="caption-attachment-1467" style="width: 250px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-leonardo-bruni.jpg" data-rel="lightbox-gallery-K8xb93un" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1467" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-leonardo-bruni.jpg" alt="" width="250" height="364" /></a><figcaption id="caption-attachment-1467" class="wp-caption-text">Леонардо Бруні</figcaption></figure>
<p><strong>1370 (1374)-1444 р. </strong>– Леонардо Бруні. (італ. Leonardo Bruni) – італійський гуманіст, перекладач, письменник і історик, один із знаменитійших вчених доби Відродження. Автор першої теорії наукового перекладу. Написав італійською мовою біографії Данте і Петрарки. Написав латинню історію Флорентійської республіки.</p>
<p><strong>1370 р.—18 вересня 1426 р. – </strong>Хуберт ван Ейк  &#8211; видатний фламандський художник Північного Відродження, один із авторів Гентського вівтаря.</p>
<p><strong>26 вересня 1371 р. </strong><strong>–</strong> битва при Мариці (серб.- Маричка битка или бој код Черномена). Військо турок-османів вщент розгромлює військо сербів.  Деякі сербські князі, болгарський цар і візантійський імператор змушені визнати васальну залежність від султана турків-османів.</p>
<p><strong>23 жовтня 1373 р. – </strong>папа Григорій ХІ звертається до литовських князів Ольгерда, Любарта і Кейстута із закликом прийняти католицьку віру.<strong>  </strong></p>
<figure id="attachment_1469" aria-describedby="caption-attachment-1469" style="width: 400px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-algirdas-lietuvos-olgerd.jpg" data-rel="lightbox-gallery-K8xb93un" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-1469" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-algirdas-lietuvos-olgerd.jpg" alt="" width="400" height="403" /></a><figcaption id="caption-attachment-1469" class="wp-caption-text">Algirdas &#8211; Lietuvos didysis kunigaikštis. Великий князь Літовський Ольгерд</figcaption></figure>
<p><strong>1375 р. – </strong>Великий князь Литовський Ольгерд (лит. Algirdas біл. Альгерд) (* близько 1296 — † травень 1377) звертається до Константинопольського патріарха Філофея із грамотою, в якій вказує, що «вони візьмуть другого (митрополита* &#8211; Р.С.) від латинської церкви», якщо їх вимога про утворення окремої православної митрополії в Литві не буде виконано з боку Вселенського патріарха.</p>
<figure id="attachment_1470" aria-describedby="caption-attachment-1470" style="width: 250px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-mitropolit-kyivsky-kiprian.jpg" data-rel="lightbox-gallery-K8xb93un" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1470" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-mitropolit-kyivsky-kiprian.jpg" alt="" width="250" height="364" /></a><figcaption id="caption-attachment-1470" class="wp-caption-text">Митрополит Київський, Русі і  всього Великого князівства Литовського – Кипріан</figcaption></figure>
<p><strong>2 грудня 1375 р. –  </strong>Митрополитом Київським і Литовським проголошений  Кипріан – друг і однодумець Вселенського патріарха Філофея.</p>
<p><strong>1376 р. –</strong> попри заборону Золотою буллою 14 німецьких міст утворюють Швабський союз міст проти граф Еберхарда Плаксуна Вюртемберзького.</p>
<figure id="attachment_1472" aria-describedby="caption-attachment-1472" style="width: 600px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-eduard-black-prince-02.jpg" data-rel="lightbox-gallery-K8xb93un" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1472" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-eduard-black-prince-02.jpg" alt="" width="600" height="400" /></a><figcaption id="caption-attachment-1472" class="wp-caption-text">Гізант Едуарда Вудстока – Чорного Принца, над його могилою в катедралі в Кентербері (англ. Canterbury)</figcaption></figure>
<p><strong>1376 р. –</strong> смерть Едуарда Чорного Принца (15 червня 1330 — †8 червня 1376) – сина англійського короля Едуарда ІІІ і спадкоємця англійського престолу.</p>
<figure id="attachment_1473" aria-describedby="caption-attachment-1473" style="width: 250px" class="wp-caption aligncenter"><a href="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-filippo-brunelleschi.jpg" data-rel="lightbox-gallery-K8xb93un" data-rl_title="" data-rl_caption="" title=""><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1473" src="http://sagor.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/hronology-filippo-brunelleschi.jpg" alt="" width="250" height="364" /></a><figcaption id="caption-attachment-1473" class="wp-caption-text">Філіппо Брунеллескі</figcaption></figure>
<p><strong>1377-1446 рр. –</strong> Філіппо Брунеллескі (італ. Filippo Brunelleschi (Brunellesco) – Видатний італійський архітектор доби Відродження. Автор вчення про перспективу і автор проекту знаменитого купола собору Санта Марія дель Фьоре у Флоренції.</p>
<p><strong>21 червня 1377 р.</strong><strong> – </strong>вмирає англійський король Едуард ІІІ. На престол Англії вступає його внук <em> </em>Ричард II (1377 +1400), син Едуарда Чорного Принца.</p>
<p><strong>1377 р. –</strong> французькі війська захоплюють о. Уайт і висаджуються в Суссексі, англійцям вдається відбити напад.</p>
<p><strong>1377 р. –</strong> французькі війська захоплюють о. Уайт і висаджуються в Суссексі, англійцям вдається відбити напад.</p>
<p><strong>1377 р. –</strong> Джона Уікліфа викликають на церковний суд в собор Св. Павла в Лондон. Але в суд втрутилися Джон Гонт , герцог Ланкастерський и маршал Англії лорд Персі, які відбивають Уікліфа. Папа Григорій XI протестує і надсилає англійському королю 5 булл із вимогою осудити Уікліфа і його вчення.</p>
<p><strong>1378 р. </strong>&#8211; Уікліфа знову викликають на суд епіскопа лондонського в Ламбертський палац. Проте королева-мати, принцеса Уельська прислала наказ, щоби проти  реформатора нічого не чинили. Суд було перервано.<em>  </em></p>
<p><strong>1378 &#8211; 1417 рр. &#8211; «Велика Схізма» : </strong>В 1378 році конклав патріотично налаштованих італійських кардиналів, обурених постійним нав’язуванням французькою державою церкві тільки французького папи і під впливом Франческо Петрарки, що привітав повернення папи з Авіньйону до Риму обирають папою кардинала Бартоломео Приньяно (з Неаполю) під ім’ям папи <strong>Урбана </strong><strong>VI</strong><strong>. </strong>(За папу проголосували :   16 кардиналів, що прибули на собор   11 французов, 4 итальянца, 1 испанец.) У відповідь водночас із конклавом в Римі французький двір інспірував паралельний конклав кардиналів в містечку Фолклі. На цьому конклаві в Фолклі  папою <strong>Климентом </strong><strong>VII</strong> був проголошений папою кардинал Роберт ( з роду графів Женевських), (крім французьких кардиналів, за нього голосували запрошені до Фолклі: кардинали з Іспанії, Сицилії*, Шотландії і о. Кіпр.) Віднині католицький світ зазнав адміністративного і духовного розколу: країни політично пов’язані із Францією визнавали своїм папою &#8211; <strong>Климента </strong><strong>VII</strong><strong>, </strong>англосаксонські і німецькі князі вважали папою <strong>Урбана </strong><strong>VI</strong><strong>. </strong>До 1394 року папою французи вважали  Авіньйонського антипапу  Климента  VII, після його смерті в <strong>1394</strong> році, не визнаючи папу  Боніфація IX, обраного в Римі, вибрали  (28 вересня) 11 жовтня 1394 р. ще одного антипапу  &#8211; <strong>Бенедикта XIII</strong> (Педро де Луна, іспанця із Арагона. В його виборах як і в виборах попереднього антипапи прийняли участь кардинали Франції, Іспанії, Сицилії, Шотландії і острова Кіпр).</p>
<p><strong>1379 р. – </strong>Османсько-візантійська угода.</p>
<p><strong>1380 р. –</strong> битва при Кьодже. Перемога венеціанського флоту над генуезьким.</p>
<p><strong>13 липня 1380 р.</strong><strong> &#8211;</strong> смерть талановитого французького конетабля Бертрана дю Гекляна – головнокомандуючого французьких військ у війні з Англією.</p>
<p><strong>16 вересня  1380 р.</strong> – смерть французького короля Шарля V Валуа «Мудрого»  .</p>
<p><strong>4 листопада 1380 р.</strong> – коронація в Реймсі старшого сина Шарля V Валуа «Мудрого»  – Шарля VI Валуа.</p>
<p><strong>1380-1422 рр.</strong> &#8211; Правління Шарля VI Валуа-Капетинга «Божевільного»  (на початку правління «Любимого»).</p>
<p>Сообщение <a href="https://sagor.com.ua/korotka-hronologiya-istorychnyh-podij-v-zahidnij-i-czentralnij-yevropi-v-xiv-xv-st-1370-1380.html">Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1370-1380)</a> появились сначала на <a href="https://sagor.com.ua">SAGOR</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
