Для краніологічного обстеження та виконання графічної реконструкції за черепом автору був наданий один із черепів з колективного поховання у кургані №2/1994 р. Більського некрополю «Б», отриманий під час роботи Більскої експедиції Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації, що проводить систематичне вивчення цієї археологічної пам’ятки, починаючи з 1994 р.

Про комплекс решток кургану і поховання, багатий поховальний інвентар, знайдений археологами під час розкопок, йшлося у публікації керівника експедиції, к.і.н. О.Б.Супруненка1. Варто лишень зауважити, що серед численних знахідок виявлені фрагменти залізної зброї, кінської упряжі, бронзові наконечники стріл та кілька високохудожніх виробів із золота — бляшок й інших деталей головного убору, виконаних античними торевтами2.

За типом поховальної споруди та специфікою інвентаря археологи датують поховання кінцем V – першою половиною IV ст. до н.е.3, відносячи його до складу могильника одного із селищ у південній частині Великого укріплення Більського городища скіфської доби.

У похованні знайдені рештки чотирьох осіб: двох жінок і двох чоловіків. У даній праці ми приводимо результати дослідження черепу №1, що належав молодій жінці з цього поховання, кісткові залишки в якому були переміщені пізньосередньовічними грабіжниками. В цілому череп добре зберігся, порівняно з трьома іншими. За допомогою воску нами був реставрований лише один дефект в області правої скроневої та клиноподібної кісток, а також відновлена голівка виросткового відростку нижньої щелепи (також з правого боку).

Визначення статі

Стать цієї особи була визначена за особливістю будови черепа (рис.1;2). Так, зокрема, як це добре видно із наведених фотознімків, — кут гілок нижньої щелепи черепа є розгорнутим — 136°, що притаманне саме для жіночих черепів.

Про жіночу стать свідчать також помітний щелепний прогнатизм, загальна грацильність і м’якість ліній черепа, відсутність розвинутих горбистостей і шерехатостей — у місцях прикріплення м’язів, що властиве саме для чоловічих черепів. За жіночу стать свідчать також добра розвиненість і закругленість лобних горбів, що теж притаманне жіночим черепам. Соскоподібний відросток теж не є великим і достатньо розвинутим, як це переважно спостерігається у чоловічих черепів.

Визначення віку

Вік жінки був встановлений нами за станом зрощення черепних швів і станом стертості зубів.

Стан зарощення черепних швів, за Сімпсоном і Олів’є⁴, в балах:

Внутрішнє зарощення черепних швів:

1) Suturа согоnаlіs – 1
2) Suturа  sagittalis  –  2
3) Suturа  sphenofrontalis dехtга – 0
4) Suturа sphenofrontalis sinistra – 0
5) Suturа lambdoidea  dехtга – 1
6) Suturа lambdoidea sinistra  -1

Зовнішнє зарощення черепних швів:

1) Suturа согоnаlіs – 1
2) Suturа  sagittalis  –  3
3) Suturа  sphenofrontalis dехtга – 0
4) Suturа sphenofrontalis sinistra – 0
5) Suturа lambdoidea  dехtга – 1
6) Suturа lambdoidea sinistra  -1.

Такий стан зарощення черепних швів відповідає вікові 20-30 років. Метопічний шов. як це видно на фото (рис.1), зовні виглядає незарощеним повністю. В нормі він заростає до 30 років, а дві нижні його частини – взагалі – близько 8 років.

Такий стан незарощеності цього шва часто трапляється на кістках стародавніх людей, що, імовірно, пов’язане з посмертною деструкцією кістки, при неповній зарощеності метопічного шва. Отже, найбільш вірогідний вік для цієї жінки — 20-30 років, ближче до першої цифри.

За життя у жінки збереглися всі зуби. Про це свідчать цілі альвеолярні луночки зубів, що відсутні, а також відсутність навіть початку редукції на обох щелепах. Все це вказує на молодий вік цієї людини.

Наявний стан зубів відображає зубна формула:

07650300 00345670
87604321 12345678.

Вік, за зубами, нами встановлено з використанням методики М.М.Герасимова (табл.1).

Таблиця 1: Ступінь руйнації зубів верхньої щелепи, за М.М. Герасимовим5.

Таким чином, ступінь збереженості зубів відповідає стану облітерації черепних швів.
Отже, молодій жінці з поховання у кургані №2/1994 р. було від 20 до 30 років віку, радше близько 25.

Таблиця 2. Дані краніометричного дослідження жінки з поховання кургану № 2/1994 р. Більського курганного некрополю «Б».

Череп було обстежено за новою, більш розширеною методикою, що запропонована Г.В.Лебединською для програми комплектного дослідження і діагностування черепа перед антропологічною пластичною реконструкцією.

Крім звичайних антропологічних ознак і діаметрів, що використовувались традиційно при краніологічному вивченні черепа, до цієї програми введені деякі важливі описальні ознаки, що використовуються для процесу побудови реконструкції, а також у криміналістиці6. Головні краніометричні проміри, а також описальні ознаки досліджуваного черепа зведені до таблиці 2.

Краніологічна характеристика досліджуваного черепа

Як видно із даних таблиці, череп доліхокранний, дуже видовжений, але середній за шириною, з достатню широким лобом. Обличчя у цієї жінки тонке, трохи видовжене, особливо це помітно в його верхній частині.

Очниці середні за вказівником, але тяжіють за формою, до, так званої, високої очниці, властивої південним європеоїдам та слов’янам, за М.М.Герасимовим7. Ніс вузький, що справляє враження збільшення його довжини.

Нижня щелепа трохи важка, але має заокругленість в лініях нижнього краю, що надає їй досить витонченого вигляду, та гармонійно поєднується із заокругленими формами верхньої частини обличчя.

Збудувавши графічну реконструкцію обличчя за черепом, ми зауважимо, що лице цієї жінки поєднує в собі расові особливості двох великих гілок великої білої раси. З одного боку, великі величини краніометричних ознак перевершують аналогічні величини у серіях жіночих черепів скіфів8.

Треба додати, що вони перевершують також типові розміри жіночих черепів і в слов’янських серіях9, крім, хіба що, окремих винятків10. Найбільш близькі величини до значень краніометричних параметрів черепа цієї жінки ми знахо¬димо або у серіях степових племен України доби бронзи (зрубної11 та представників білозірської культур доби пізньої бронзи з могильника поблизу с. Чернянка)12, або у північноєвропейських племен доби неоліту13 і залізного віку14.

Разом із тим, ці великі краніометричні параметри комбінуються між собою у співвідношеннях, що властиві для південних європеоїдів (за вказівниками і пропорціями скелету обличчя, зокрема верхньолицевому, загальнолицевому та орбітному вказівникам череп цієї жінки дійсно наближається до скіфських серій).

А ширина носу у цієї жінки менша навіть, ніж у черепів із скіфських серій, що, безсумнівно, вказує на тонкість і грацильність ліній середньої частини обличчя притаманну саме південним європеоїдам.

Цікавим є й те, що зовнішнє зображення обличчя, із пропорціями, властивими як для цієї жінки, так і, загалом, для південних європеоїдів, ми знаходимо на зразках кам’яної скульптури Гандхари у Північно-Західній Індії (рис.5-6)15.

Отже, отримана вперше графічна реконструкція зовнішнього вигляду жінки-мешканки Більського городища у Середньому Поворсклі, напевне, буде спонукати дослідників до наступного антропологічного вивчення місцевої спільноти доби раннього залізного віку і порівняння антропологічних даних з краніологічними серіями Північно-Західної Індії, з метою перевірки виявленого факту, встановлення або випадковості, або певної закономірності цієї подібності зовнішнього вигляду.

Література

1. Супруненко О.Б. Розкопки Більського курганного не¬крополю «Б» // Більське городище в контексті вивчення пам’я¬ток раннього залізного віку Європи. — Полтава: Археологія, 1996. — С.88-120.
2.Там само. —СІ 11-114.
3.Там само, — С.117.
4. Алексеев В.П, Дебец Г.Ф. Определение пола и возраста по черепу // Краниометрия: Методика антропологических исследований. — Москва: Наука, 1964. – С.37-38.
5. Там само. — С.38.
6. Лебединская  Г.В. Программа описання черепа//Реконструкция лица по черепу: Методическое руководство. — Моск¬ва: Сгарьй Сад, 1998. —- С.83-94.
7. Герасимов М.М. Строение глаз // Основи восстановления лица по черепу. — Москва: Сов. наука, 1949. — С.38-39.
8. Кондукторова Т.С. Скифы сарматского времени («поздние скифы») // Антропология древнего населення Украины. — Москва, 1971. — С62-63.
9. Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян. — Моск¬ва: Изд-во МГУ, 1973.
10.Дяченко В.Д., Покас П.М., Сухобоков О.В. Древнерусское население Левобережной Украины (по материалам мо¬гильника у с. Каменное) // Антропологические данных  о составе  древнего населення на территории Украины. — Киев: Наук, думка, 1984. — С.8-9.
11.Круц С.И.Физический тип населення поздней бронзы.
Срубная культура// Палеоантропологические исследования
степного Приднепровья. — Киев: Наук. думка, 1984. — С.62-65.
12.Там само. — С.71-75.
13. Steinberger M. Das Grabfeld von Vasterbjers aus Gotland. – Stockholm, 1943.
14. Steffensen J. The physical anthropology of the Vikings// The  Journal of the Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland. – London, 1953.- V.83.-P.1, 86-87.
15.Пугаченкова Г.А. Скульптура Гандхары: Образць  и темы // Искусство Гандхары. — Москва: Искусство, 1982. —    С.44, 56.

Горбенко С.А.

КРАНИОМЕТРИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ И ГРАФИЧЕСКАЯ РЕКОНСТРУКЦИЯ ПО ЧЕРЕПУ ИЗ ПОГРЕБЕНИЯ ЖЕНЩИНЬІ СКИФСКОГО ВРЕМЕНИ БЕЛЬСКОГО КУРГАННОГО НЕКРОПОЛЯ «<Б»

Резюме

Публикуется  графическая реконструкция (анфас) по че­репу женщины  из погребения конца V – IV вв. до н.э. кургана № 2/1994 г. Бельского некрополя “Б”, исследованного в южной части Большого укрепления  Бельского  городища в Среднем Поворсклье на Полтавщине.

Уникальность черепа погре­бенной заключаетcя в наличии как признаков, характерных для представителей северных европеоидов, так и специфических черт, присущих представителям южной ветви большой европейской рассы. Данная работа являетея первой реконструкцией внешнего облика жителей протогородского центра в составе ворсклинского локального варианта культури левобережного лесостепного населення скифского  времени.

SUMMARY

S.A. Gorbenko.

THE CRANIOMETRIC EXAMINATION AND THE GRAPHIC RECONSTRUC­TION OF THE WOMAN’S HEAD, ACCORDING WITH HER SKULL, OF THE SCYTHIAN TIME FROM THE BELSK BURIAL MOUNDS’ NECROPOLIS “B” .

Here is published a graphic recon­struction (enface) of the woman’s head (according with her skull) from the burial of the late V-IV B.C., the burial mound N22/1994 of the Belsk’s Necropolis “B”, examined in the south part of the Big for­tification of the Belsk’s Gorodische in the middle flow of the river Vorskla in the Poltava’s Region. The unique feature of he skull is the complex of features which ire typical for the north Europeans, as veil as, from another hand, there are some of the typical features of the south branch of the Big European Race. This is  the first reconstruction work of a countenance of inhabitants of the huge proto-urban centre in the structure of the Vorskla’s local variant on the Left bank of the river Dnieper, the forest-steppe area aborigines of the Scythian Time.

Сообщение Краніометричне дослідження та графічна реконструкція за черепом жінки з поховання скіфського часу Більського курганного некрополю «Б» появились сначала на SAGOR.

Невідоме туристам диво

Свого часу «Полтавський вісник» звернувся до своїх читачів із проханням визначити сім див, якими могла 6 похвалитися Полтавщина.

І першим з таких див було назване Більськє городище – давнє місто VІІ-ІІІ ст. до нашої ери. Від нього залишилися високі й довгі вали, які й нині вражають своїми розмірами і мажуть бути неабиякою туристською принадою нашого краю.

Благодійний фонд «Гелон», Полтавський медіа-клуб запросили бажаючих істориків і краєзнавців узяти участь у засіданні «круглого столу», де обговорити проблеми використання туристських родзинок Більського городища.

Запрошені, до речі, досить активно відгукнулися. Президент фонду Володимир Бідуха, голова наглядової ради Юрій Погода наголосили, що своїм завданням ця громадська організація вважає привернення уваги державних органів і громадськості до проблем цієї пам’ятки археології, координацію зусиль для її використання в патріотичному вихованні, перетворення в туристську перлину краю.

З цією метою вдалося провести кілька нарад із представниками зацікавлених установ і організацій. За поданням фонду турадміністрація України включила проект «Більськє городище» до нових перспективних маршрутів. За підтримки Інституту археології здійснено подання матеріалів до ЮНЕСКО про включення цієї археологічної пам’ятки до Списку всесвітньої спадщини.

Про необхідність тісніших контактів фонду з археологами наголосили кандидат історичних наук викладач педуніверситету Петро Гавриш, завідуюча відділом археології Полтавського краєзнавчого музею Любов Лугова.

Приміром, неясно, що мається на увазі під пропозиціями фонду перетворити Більськє городище на національний парк України, організувати там музей під відкритим небом.

Співробітник Інституту археології Національної академії наук України Лариса Віноградська зазначила, що не варто акцентувати на тому, що Більськє городище — унікальна пам’ятка сивої давнини.

Схожі городища — Трахтемирівське, Мотронинське та інші — є і в Київській, і Черкаській областях. Особлива цінність Більського в тому, що воно найкраще досліджене.

Історик Віра Жук застерегла: недоцільно однозначно пропагувати, що Більськє городище — то згадане Геродотом скіфське місто Гелон. А тим паче називати його столицею Скіфії, як це фігурує у деяких друкованих матеріалах фонду. Чимало археологів не поділяють такої гіпотези професора Б.А.Шрамка і розташовують це місто в Подонні.

Слушне зауваження. Автор цих рядків досліджував назви річок і струмків у місцевості довкола Більська і дійшов висновку, що там простежуються фінно-угорські, індоєвропейські, балтослов’янські, слов’янські, гідроніми, але немає іранських. Себто скіфи (гелони), сармати, алани та інші племена, які розмовляли мовами цієї групи, ні тут, ні взагалі на Полтавщині масово тривалий час не жили.

Схоже, що має рацію індолог Степан Наливайко, який стверджує, що цю територію займали нащадки Індоєвррпейців-аріїв — згадане у відомому індійському епосі «Махабхараті» (він складався у Х-VІІІ ст. до н. е.) плем’я сувірів, знайоме нам як літописні сіверяни.

Як бачимо, ясності щодо того, хто ж саме споруджував городище, немає. Вчені сходяться на думці, що це було корінне місцеве населення. Академічні дискусії про це можуть тривати довго. Але, думається, вони не повинні заважати практичним крокам до створення масового туристського маршруту до цієї визначної археологічної пам’ятки.

Який у нас взагалі туристський потенціал, на який варто було б розраховувати? Хтозна. Це повинні були б знати в обласному управлінні з питань фізичної культури, спорту і туризму.

Але його представники чомусь не захотіли брати участь у цьому засіданні. З нашого погляду, чимало бажаючих поглянути на таку цікаву пам’ятку може бути в санаторіях Миргорода, у ближніх здравницях «Сосновий бір», «Псел» і т.п.

Не кажучи вже про туристські потоки учнів і студентів із Полтави, Кременчука. Але ж у всіх цих місцях необхідно було б провести відповідну організаторську і рекламну роботу, в Більську уточнити маршрут, визначити механізм, щоб певна частка прибутків від туристської діяльності діставалась не лише перевізникам і турфірмам, а й селу.

Думається, в наш час нескладно було б виготовити й деякі сувеніри, які могли б купувати туристи. Наприклад, додрукувати тиражі популярних книг про городище (вони вже є), виготовити набір фотолистівок із місцевими краєвидами.

Гадаємо, попитом користувався б талісман, на якому був би портрет Білянки — місцевої жительки V ст. до н.е., зображення якої відновив антрополог-полтавець Сергій Горбенко.

Можна було б виготовити копії горщиків, амфор, статуеток, викопаних археологами на городищі, їх теж охоче купували б. Але всі ці й інші сувеніри повинен хтось замовити, заплатити за них виробникам, а потім налагодити їх реалізацію. Хто це мусить робити? Подібні запитання зависають у повітрі. Причетні до туризму установи й організації лише розводять руками:

«То не наша функція…»

Точнісінько так зависає в повітрі і справедливе обурення, висловлене колишнім головою Більської сільради, нині віце-президентом фонду Іваном Москаленком:

«Вже скільки років розкопують городище наші археологи, а тепер до них додалися ще й німецькі, а з їхніх знахідок у Більську немає нічогісінько. На жаль, у місцевих господарників, селян спостерігається недбайливе ставлення до цієї визначної пам’ятки нашої сивої історії. За останні десятиліття чимало давніх могил зникло, часто поля і городи орють під самісінькими валами, не дотримуючись вимог про охоронну зону. Коли ми спробували притягти до відповідальності декого з порушників, то прокуратура відмовилася це зробити. Виявляється, немає належної технічної документації, де були б відображені вали, могили і їхні охоронні зони».

Звісно ж, у виступах лунали традиційні нарікання на те, що немає коштів і їх не виділяють. Це проблема вічна, і, мабуть, такі скарги звучали на городищі ще й у V ст. до нашої ери. Але дещо ж можна зробити навіть із незначним фінансуванням. Наприклад, спорудити символічне давнє капище, де могли б зупинятися автобуси, а туристи — фотографуватися.

Збудувати типову хату давніх жителів городища: мазанку чи зрубну дерев’яну конструкцію. Думається, в Будинку культури чи в якомусь іншому приміщенні села могла б знайтися кімната, де зберігалися хоча б деякі, найпоширеніші, знахідки з розкопок на городищі, фотознімки, муляжі, щоб можна було хоча б що-небудь показати туристам. Для створення таких об’єктів не потрібні сотні тисяч гривень, вистачило б і максимум двох десятків тисяч.

Дещо обнадійливішими були виступи на засіданні депутата облради Івана Балюка, начальника обласного управління культури Івана Глизя і заступника голови обласної ради Володимира Марченка.

Вони зазначили, що ведеться розробка обласної програми збереження пам’яток минулого, де велика увага приділяється і Більському городищу. Є надії, що для реалізації її з наступного року обласна рада зможе виділити деякі кошти.

«Будемо сподіватись. Але й не сидіти, склавши руки, а робити все, що кожен у змозі, для збереження пам’яток минулого, пропаганди їх серед нашого люду», — на такій думці насамкінець зійшлися учасники «круглого столу».

(Газета “Полтавський вісник”, 30 липня 2004 р.)

Сообщение Невідоме туристам диво появились сначала на SAGOR.

Про Жанну і про нас

“Полтавський вісник” 6 лютого 2004 р.

Сообщение Про Жанну і про нас появились сначала на SAGOR.

Після страти Жанна д’Арк жила ще 38 років

“Урядовий Кур’єр” п’ятниця, 16 січня 2004 року, №8 (2671)

Сообщение Після страти Жанна д’Арк жила ще 38 років появились сначала на SAGOR.

Полтавський антрополог Сергій Горбенко показав французькій адміністрації справжню Жанну д’Арк

“Вечірня Полтава” № 3 (568) 15 січня 2004 р.

Сообщение Полтавський антрополог Сергій Горбенко показав французькій адміністрації справжню Жанну д’Арк появились сначала на SAGOR.

І виникає з небуття далеке, давнєє життя

Минувшина/Полтавський вісник № 24 (656) від 13 червня 2003 року. – С.6.

Сообщение І виникає з небуття далеке, давнєє життя появились сначала на SAGOR.

З’явився перший «Точний» портрет пращурки українців

Українські новини: республіканська газета українців Казахстану. – Січень 2003 р.

З більш як 2400-річної давнини явився нинішнім українцям “натуральний” образ однієї з їхніх праматерів – колишньої мешканки загадкового Більського городища, яке археологи вже багато десятиріч досліджують на території сучасної Полтавської області.

Відновити її зовнішній вигляд зміг по знайдених ще у 1994 році залишках антрополог Сергій Горбенко. Він провів унікальну реконструкцію черепа і фактично дав перше науково обгрунтоване уявлення про те якою була насправді жінка тієї давньої доби.

Вік її окреслюється 30-35 роками. Риси обличчя, без сумніву, мала гарні, можливо навіть до такої міри, що у багатьох виникне спокуса провести аналогію з Нефертіті – дружиною одного з єгипетських фараонів, яка стала світовим символом жіночої краси.

Тип обличчя праукраїнської красуні Сергій Горбенко визначає як типово іранський, дещо відмінний від пізніших скіфських облич, які увібрали європейські і монгольські риси.

Можливо згодом, після додаткових досліджень археологічної знахідки, це спонукає змінити деякі уявлення про вітчизняну історію, заповнивши окремі “білі” плями, переконливіше говорити про пракоріння українців, висловлює думку антрополог.

Сообщение З’явився перший «Точний» портрет пращурки українців появились сначала на SAGOR.

Ископаемая красавица: “нормальная хохлушка иранского происхождения”

“Сегодня” 25.01.2003 № 1363 Полоса 2.

Скоро будет закончен графический портрет женщины, которая жила в 4 веке до н.э. на территории современной Полтавской области. Увидеть жительницу легендарного Гелона стало возможно благодаря специалистам Центра охраны и исследований памятников археологии Полтавской облгосадминистрации, которые во время раскопок загадочного Бельского городища (1994 г.) нашли уникальное захоронение с сохранившимися останками. Восстановить внешний вид

одной из “праматерей” украинцев смог антрополог Сергей Горбенко. Он провел уникальную реконструкцию черепа и фактически дал первое научно обоснованное представление о том, какой была на самом деле женщина того далекого прошлого.

Умерла она в возрасте 30–35 лет. Часть видевших незаконченный портрет утверждают, что при жизни та женщина была очень красивой, чуть ли не лучше самой Нефертити; более сдержанные говорят, что ископаемая красавица “была пухленькой, с приятным личиком — нормальная хохлушка иранского происхождения”.

Тип лица праукраинской красавицы Сергей Горбенко определяет как иранский, несколько отличный от позднейших скифских лиц, вобравших европейские черты.

Директор Центра кандидат исторических наук Александр Супруненко не отрицает, что эта уникальная находка (в захоронении были обнаружены останки еще двух мужчин, один из них — слуга) подтверждает, что “иранская кровь” – один из компонентов формирования древней подосновы украинской нации.

Валентина ЕВСЕЕВА “Сегодня”

Сообщение Викопна красуня: “нормальна хохлушка іранського походження” появились сначала на SAGOR.

Створити портрет першого полтавця

Квартал-минуле/ Квартал. Полтавський тижневик № 17 (17) від 4 листопада 1999 року. Засновник ВАТ «Полтавський домобудівний комбінат» – С.6.

Сообщение Створити портрет першого полтавця появились сначала на SAGOR.

Прадавній полтавець

Відгомін віків/Полтавський вісник від 20 листопада 1998 року. – С.3.

Сообщение Прадавній полтавець появились сначала на SAGOR.