Старий скіф: реконструкція обличчя скіфського племінного вождя

Чоловік 70 років з поховання №14 скіфського курганного некрополю поблизу с. Глине Слободзейського района біля м. Тирасполь). Розкопки д.і.н. Є.В. Ярового і І.Четверікова (Тіраспольский держуніверситет ім. Т.Шевченко).

Реконструкція по черепу виконана С.О.Горбенко. січень-лютий, 1998 рік. Полтава. Пластилін. Лабораторія пластичної антропологічної реконструкції при кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії УМСА. Фото реконструкції : Є.Г. Бєлий.

З пластилінової моделі-скільптури зняті три гіпсові копії.

Одна передана к.і.н. Є. Яровому для археологічного музею Тираспольського держуніверситету ім.. Т.Шевченко, друга зберігається в музеї Історії Полтавського медичного стоматологічного інституту, третя – в приватній колекції автора реконструкції.

Цей портрет скіфського вождя експонувався на трьох виставках – в 1998 році на міжнародній конференції присвяченій 1100 – річчю стародавнього Галича в с. Крилос, в 2000 р. у Львові на виставці реконструкцій С.О.Горбенко «Погляд з Минулого» і в 2000 р. у Франції в м. Труа на виставці «Le vrai visage de Bernard de Clairvaux» разом з іншими реконструкціями С.О.Горбенко.

Походження досліджуваного черепу:

(Інформація про обставини відкриття поховання №14 – старого скіфа до реконструкції від Ігоря Четверикова – археолога, що приймав участь в експедиції Є.В.Ярового в 1997 р. )

В 1997 р. під час роботи Дністровської археологічної експедиції поблизу поблизу с. Глине Слободзейського района біля м. Тирасполь в Молдавії (нині ПРМ) в кургані 14 було досліджене впускне поховання скіфського часу. Поховальне споруда являло собою катакомбу. Вхідний колодязь витягнутої прямокутної форми була в глибину – 6 м, ширину – 3 м і довжину. В східній стінці вхідного колодязя був виявлений вхід в коридор довжиною 1,6 м, що вів просто до великої поховальної камери. Її розміри: довжина – 3,4 м, ширина – 2,3 м, висота склепіння – 2,9 м.

Поховання було пограбовано ще в древності через вхідний колодязь, в заповненні котрого були виявлені чисельні уламки предметів поховального інвентаря та розрізнені кістки похованого.

Під час дослідження камери було зафіксовано, що кістки похованого були відкинуті грабіжниками під східну стіну, утворивши компактне скупчення. Судячи з орієнтування камери, контуру ворсистої підстилки і чисельним аналогіям серед курганів досліджуваного могильника, похований лежав витягнуто на спині головою на північ вздовж східної стінки.

Із предметів поховального інвентаря в пограбованій камері і вхідному колодязі знайдено: дві амфори елліністичного часу; бронзові бляшки, кінський начільник, залізні вудила і псалії кінської вузди, ліпні миска і курильниця, пастові буси, залізний ніж, численні залізні наконечники стріл, залізний спис і дротик, бойовий топор-клевець і чисельні уламки невизначених залізних предметів.

Розміри поховальної споруди, предмети супроводжувального інвентаря і ретельність оздоблення поховальної камери і колодязя – все це чітко вирізняє досліджувану катакомбу серед інших поховань могильника і дає підстави для віднесення п.1 к.14 до поховання представників скіфсько-фракійської аристократичної верхівки.

Для антропологічного дослідження в Центр антропологічних досліджень Української медичної стоматологічної академії були надані : фрагмент черепа, 2 хребця, права ліктьова кістка, ліве стегно і ліва великогомілкова кістка, лівий надколінок і 2 таранні кістки.

Череп скіфа з поховання №14 поблизу с. Глине Слободзейського района біля м. Тирасполь в Молдавії. Розкопки д.і.н. Є.Ярового і І.Четверікова (Тіраспольский держуніверситет ім. Т.Шевченко). Фото С.Р.Істоміна.

Графічна реконструкція за черепом скіфа з поховання №14 поблизу с. Глине Слободзейського района біля м. Тирасполь в Молдавії. Робота С.О.Горбенко.

Пластична реконструкція за черепом скіфа з поховання №14 поблизу с. Глине Слободзейського района біля м. Тирасполь в Молдавії. Робота С.О.Горбенко:

1 етап. Антропологічний тип. Обличчя без волосся.

2 етап. Остаточний варіант реконструкції.

Антропологічно череп і окремі кістки скелета досліджувались С.О.Горбенко.

Матеріали дослідження опубліковані в скороченому вигляді в тезах С.А. Горбенко «Краниологическое исследование и пластическая реконструкція черепа вождя скифского племени III века до н.э.» / Посвящается памяти професора А.К. Макарова/ Всероссийская конференція хирургов. – Пятигорск, 1999. – С.243, виданих на честь видатного російського вченого – морфолога професора О.К. Макарова (ссилка), (1937-1998), зав. каф. анатомії Ставропольского медичного інституту, автора оригінальної концепції визначення індивідуального біологічного віку, циклів, їх етапів і критичних періодів розвитку людини.

С.О.Горбенко познайомився з проф. О.К. Макаровим на одній і з конференцій і незважаючи на різницю в віці подружився з ним на одній із конференцій за кілька років до передчасної смерті цього неординарного вченого. Відкриття проф. Макарова однозначної кореляції періодів і циклів окостеніння епіфізів трубчастих кісток із статтю і віком було фундаментальне і мало стратегічне значення в експертизі статті і віку по кісткам скелета і особливо зацікавило С.О.Горбенка.

В свою чергу Олександр Калістратович Макаров щиро цікавився проблемами пластичної реконструкції і розвитком метода М.М.Герасимова в Україні і завжди підтримував тоді молодого автора дружньої порадою і доброзичливою оцінкою його робіт. На жаль смерть обірвала розвиток вчення О.К.Макарова і наше спілкування з ним.

На загадку про нашу дружбу і спілкування, інтерес її чоловіка до справи вдова професора – Т.М. Макарова запропонувала опублікувати останню на той час роботу С.О.Горбенко в збірнику «Всероссийской конференции хирургов в Пятигорске. 1999 г.».

Не зважаючи на відмінність теми реконструкції від загального напрямку конференції – автор вирішив надати тези на честь і на згадку про дружбу з російським вченим, якою він дорожить і нині. Т.М.Макарова, незважаючи на горе люб’язно опікувалась матеріалом, забезпечила його переклад на російську мову. І саме завдяки їй в російському науковому хірургічному збірнику з’явилась стаття про реконструкцію старого скіфського вождя III ст. до н.е. (силка.)

Повна стаття автора реконструкції, ніде більше не була надрукована ні в Україні, ні в Росії, і без скорочень подається вперше нижче:

© Горбенко С.О. 1998 р..
Інститут та Музей антропології і Львові, ЛМІР,
Центр антропологічних досліджень (Україна, Полтава)

Краніологічне дослідження та пластична реконструкція за черепом скіфського вождя ІІІ ст. до н.е.

Скіфи, як етнос, представляють інтерес для істориків та антропологів, як вітчизняних, так і закордонних [1,14,16,17,18]. Разом з тим, незважаючи на достатнє ретельне вивчення, пластичних реконструкцій за черепами скіфів виконано край мало, тому кожна наступна праця надає нові дані до одержаних попередньо результатів.

Особливе зацікавлення викликає також етнічна еволюція скіфів, зрозуміти котру допомагає вивчення останків скіфів, що знайдені в курганах в регіонах прикордонних з іншими етнічними та культурними спільнотами. Дане дослідження присвячено вивченню останків саме з такого поховання, котре розташоване поруч сучасного м. Тирасполя. Цей регіон у IV- III століттях до н.е. був зоною етнічного контакту скіфів із фракійцями.

Метою даного дослідження було вивчення черепа похованого, виконання пластичної реконструкції, а також установлення вірогідної етнічної належності даного індивіда.

В наше розпорядження був наданий фрагментований череп із поховання № 14 досліджуваного археологічною експедицією Тираспольського держуніверситету. При вивченні черепа використовувались загальновживані краніометричні методики [2,], а також метод ідентифікації обличчя за черепом [6,7].

Великі величини всіх краніометричних показників (табл. 2), масивність соскоподібних відростків на фрагментах скроневих кісток і особливо беззаперечно великі розміри висоти орбіти, котрі належать до дуже великих навіть серед чоловічих показників [3], (при деякої зглаженості ліній черепа, що ми пов’язуємо з віком цієї людини), разом з даними археологів про беззаперечно чоловіче знаряддя в комплексі поховання (речі воїна-вершника) дозволяє нам зробити висновок, що череп належав чоловікові.

Опис стану зубів. Ступінь природної руйнації зубів верхньої щелепи за М.М. Герасимовим [8].

Таблиця 1

Отже, зубна формула даного індивіда має вигляд:

0065432000345600

0700430000300000

Стан облітерації черепних швів за Сімпсоном і Олив’е [4] в балах:

Внутрішнє за рощення черепних швів:

1) Sutura coronalis – 4;

2) Sutura sagittalis – 4;

3) sutura sphenofrontalis dextra – 4;

4) sutura sphenofrontalis sinistra – 4.

Зовнішнє за рощення черепних швів:

1)Sutura coronalis – 4;

2)Sutura sagittalis – 4;

3)sutura sphenofrontalis dextra – 4;

4)sutura sphenofrontalis sinistra – 4.

Стан решти швів визначити неможливо з-за відсутністю частини кісток мозкового черепу. Таке зарощення черепних швів відповідає вікові (50-60 років). За старечий вік (senilis) вказує також глибоко відбиті на внутрішній поверхні черепа судинні борозни, котрі свідчать про виразні явища атеросклерозу судин головного мозку.

Враховуючи стан зубів, зрощення черепних швів та сліди атеросклерозу судин головного мозку ми вважаємо що вік досліджуваного індивіда був щонайменше 60-70 років на момент смерті.

Краніологічні особливості за описовою характеристикою.

Відсутність потиличної, скроневих і частини тім’яних кісток не дало можливості обчислити черепний вказівник, тому аналіз краніологічних особливостей даного черепа ми будемо проводити на основі частин лицевого черепа, що збереглися.

Для питання пластичної реконструкції обличчя за черепом такий аналіз, як і описова характеристика обличчя має особливе значення.

Нижній край луски лобної кістки має середньої виразності рельєф. Розвиток надперенісся за шестибальною шкалою можна оцінити – ІІІ балами. Розвиток надбрівних дуг відповідає за 3-бальною шкалою І балу [5]. Така будова надочного рельєфу дає м’які плавні лінії лобу, що ми бачимо на реконструкції (рис.6,7)

Очниця на досліджуваному черепі репрезентує середній варіант між округлою та високою європеоїдною формами і чисто за зовнішніми контурами мала б бути віднесена до останньої, якби не сильний виніс вперед сльозної ямки, що як відомо, властиво для очей монголоїдного типу з помітним епікантусом [9].

Очниця відкритого типу з притупленим краєм. Тип горизонтального профілю орбіти похилий. Фронтальна постановка орбіти середнього типу [10]. Лінія розрізу очей йде косо знизу вверх вид медіального до латерального краю.

Цікаво, що подібні орбіти зустрічаються як на черепах туранського типу [13,15] в середньовічних кочівницьких серіях, так і в попередніх реконструкціях скіфів М.М. Герасимова, а також в єдиній поки що реконструкції М.М.Герасимова гуна з Кенколи.

Одержані під час дослідження данні відносно особливостей будови очниць у скіфів дозволяє запропонувати ще один погляд на еволюцію скіфів і тюркського етносу зокрема, а саме: іраномовні скіфи очевидно морфологічно були представлені не однорідним балканокавказьким або південноєвропеоїдним типом, а суміш ним середнім між балканокавказьким і одним із чисельних монголоїдних типів, (швидше південносибірським, або центральноазійським типами), що можливо є етапом еволюції туранського етносу, одними із представників котрого можливо є гуни і беззаперечно євразійські кочівники середньовіччя, котрих ми добре знаємо з давньоруських літописів, візантійських, угорських та польських хронік (тобто печенігів, торків, половців та інш.).

Цю версію про високу вірогідність спорідненості скіфів із наступними гунами та середньовічними тюрками підтверджує також, ще одна морфологічна особливість, виявлена нами як на досліджуваному черепі, так і на реконструкціях скіфів М.М.Герасимова так і на черепах і реконструкціях наших колег і власних середньовічних представників туранського типу. Йдеться про поєднання з монголоїдною будовою очей виразної явно європеоїдної ( причому саме південноєвропеоідної будови носу, а інколи і всієї нижньої частини обличчя як це видно наприклад з рис. 3,4,5.

Кістковий ніс: спинка профілю з незначним горбиком, перетин в середній частині спинки, грушевидний отвір серце видної форми, Нижній край грушовидного отвору репрезентований під носовими ямками, що як вказують В.А.Алексеев, Г.Ф.Дебец на сучасному антропологічному матеріалі території колишнього СРСР більше властиво для монголоїдних серій [5]. Таким чином в будові кісткового носу також простежуються сліди змішаного європеоїдно-монголоїдного походження даного індивіду. Треба зауважити, що кістки носу на досліджуваному черепі містять на собі сліди прижиттєвої механічної травми.

Вони деформовані в сагітальному напрямку зліва направо так, що правий носовий виросток верхньої щелепи опуклий, а лівий – угнутий. Травма перенесена цією людиною очевидно в молодшому вікові, задовго до смерті, оскільки вказана деформація відбилась на асиметрії всього обличчя. Ніс реконструйована згідно методики М.М.Герасимова [7].

Він належить до носів хвилястого типу, має невеличкий горбик зміщений вправо, як це видно на реконструкції (рис.9,10,11,12). Підносовий шип розвинутий середньо –ІІІ бали і направлений вправо і вниз, що зумовило і напрямок кінчика носу. Кінчик носу направлений вниз і вправо, що визначається крім напрямку носового шипу як травмою, так і старечою редукцією альвеолярного виростку верхньої щелепи, що пов’язано як із сильною зтертістю зубів, так із прижиттєвою втратою частини зубів нижнього зубного ряду зліва з наступною редукцією останнього.

Незважаючи на втрату більшості зубів і значну зтертість решти, що лишились, нам вдалось виставити щелепи в прикус спираючись на три точки, що дало можливість судити про прикус цієї людини (рис.1,2).

Як це видно з наведеного фото в даному випадку ми маємо справу із щипцеподібним прикусом (лабінтодонтією), котрий характеризується повним зімкненням зубів і як вказує М.М.Герасимов зустрічається дуже рідко, переважно в монголів, тувинців та алтайців і супроводжується ортогнатностю [12]. Цей прикус, а також сильна зтертість верхнього зубного ряду дає ви ступання нижньої губи, що ми бачимо і на реконструкції (рис.3,8) Як ми вже згадували вище прижиттєва втрата кількох зубів нижнього зубного ряду зліва призвела до асиметрії, що в будові роту виявило себе в кривій ( сильніше похиленої вліво лінії розрізу роту).

Підборіддя належить до тонко обкресленого грацільного типу . По закінченні пластичної реконструкції обличчя скіфа з метою збереження вигляду антропологічного типу була здійснена фотофіксація (рис.). Згодом на підставі відомої іконографії взятої з ювелірних виробів скіфів, що містили портрети скіфів, таких, наприклад як деталі золотої пекторалі з Товстої могили, або деталі на срібряному глекові з Воронезької могили, або з кургану Куль-Оба, ми побудували зачіску, вуси і бороду (8-12).

Отже, досліджуваний череп належав чоловікові 60-70 років в рисах обличчя котрого простежуються характерні ознаки двох рас європеоїдної та монголоїдної, що говорить про змішане походження такого великого етносу, як скіфи. Подібне співвідношення європеоїдних та монголоїдних рис зустрічається також у представників гунів та середньовічних євразійських кочовиків, зокрема половців, що дає можливість висунути гіпотезу про спорідненість згаданих етносів між собою.

Таблиця 2
Краніометричні показники

Таблиця 2 (продовження)

Література

1. Алексеев А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык (Скифский царский курган IV в. до н.е.).- Киев: Наукова думка, 1991.-416 с.

2. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований. – Москва: Наука, 1964.- 127 с.

3. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Таблицы краниометрических констант// Краниометрия. Методика антропологических исследований. – Москва: Наука, 1964.- С.117.

4. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Определение пола и возраста по черепу//Краниометрия. Методика антропологических исследований. – Москва: Наука, 1964.- С.37-38.

5. Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Определение описательных признаков//Краниометрия. Методика антропологических исследований. – Москва: Наука, 1964.- С.81-84.

6. Балуева Т.С., Лебединская Г.В. Антропологическая реконструкция. Методика исследования взаимосвязи между морфологическими признаками и их костной основой. – Москва, 1991.- 189 с.

7. Герасимов М.М. Материалы к созданию метода реконструкции лица по черепу// Основы восстановления лица по черепу. – Москва: Сов.наука, 1949.- С.5-58.

8. Герасимов М.М. Восстановление лица по черепу (современный и ископаемый человек): Тр. Ин-та Этно-графии АН СССР (Нов. сер.).- Том XXVIII. – Москва, 1955.- С.121.

9.Герасимов М.М. Материалы к созданию метода реконструкции лица по черепу// Основы восстановления лица по черепу. – Москва: Сов.наука, 1949.- С.39.

10. Герасимов М.М. Материалы к созданию метода реконструкции лица по черепу// Основы восстановления лица по черепу. – Москва: Сов.наука, 1949.- С.40-42.

11. Герасимов М.М. Материалы к созданию метода реконструкции лица по черепу// Основы восстановления лица по черепу. – Москва: Сов.наука, 1949.- С.38.

12. Герасимов М.М. Материалы к созданию метода реконструкции лица по черепу// Основы восстановления лица по черепу. – Москва: Сов.наука, 1949.- С.35.

13. Дебец Г.Ф. Украина и Дон: Тюркские кочевники// Палеоантропология СССР.Тр.ИЭ. – Москва – Ленинград: Изд.-во АН СССР, 1948.- Т.IV.- C.261-265.

14. Махортых С.В. Скифы на Северном Кавказе.- Киев: Наукова думка, 1991.- 136 с.

15. Чебоксаров Н. Направление рассовой дифференциации в Восточной Азии// Тр. ИЭ. – Москва-Ленинград: Изд-во АН СССР, 1947.- Том II.-С.70.

16.Тереножкин А.И. Общественный строй скифов// Скифы и сарматы.- Киев:Наукова думка, 1977.- С.3-28.

17. Шрамко Б.А. Из истории скифского вооружения// Вооружение скифов и сарматов.-Киев: Науковадумка,1984.-С.22-39.

18. Schefold K. Der Scythzsche Tierstil in Südrussland// ESA.- 1938.-Vol. 12.-S.1-78.

Публікації в пресі присвячені даній роботі:

Портрет старого скіфа роботи С.О. Горбенка згадувався в наступних публікаціях:

1. «Труд»: ЗДЕСЬ СКИФСКИЙ ДУХ / ЭКЗОТИКА / ТИРАСПОЛЬ. ТРУД-7 No.147 08-14-98 :
2. Илья ЛАХНО. Корр. “Правды”. Полтава. ПОСМОТРИТЕ В ЛИЦО ПРЕДКОВ . 18.10.1999. – Правда. 1999. (Посилання: http://www.pravda.ru/society/18-10-1999/900220-0/)
3. Леся Федів. Хоробрий лицар Герборт мав маленькі вуха: метод пластичної реконструкції робить перші кроки в Україні, але за ним – велике майбутнє.// Молода Галичина № 25, четвер, 2-ге березня 2000 р. – С. 1. (посилання.)
4. І.В.Паламар. Погляд з минулого. – Про виставку пластичних реконструкцій С.О.Горбенка/ Музей: спеціальний випуск.- Львів: Логос, 2000. – С.6.

(Музеи университета – Т.Г.)

Сообщение Old scythian появились сначала на SAGOR.

The Craniometric Examination And The Graphic Reconstruction Of The Woman’s Head, According With Her Skull, Of The Scythian Time From The Belsk Burial Mounds’ Necropolis «B»

Для краніологічного обстеження та виконання графічної реконструкції за черепом автору був наданий один із черепів з колективного поховання у кургані №2/1994 р. Більського некрополю «Б», отриманий під час роботи Більскої експедиції Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації, що проводить систематичне вивчення цієї археологічної пам’ятки, починаючи з 1994 р.

Про комплекс решток кургану і поховання, багатий поховальний інвентар, знайдений археологами під час розкопок, йшлося у публікації керівника експедиції, к.і.н. О.Б.Супруненка1. Варто лишень зауважити, що серед численних знахідок виявлені фрагменти залізної зброї, кінської упряжі, бронзові наконечники стріл та кілька високохудожніх виробів із золота — бляшок й інших деталей головного убору, виконаних античними торевтами2.

За типом поховальної споруди та специфікою інвентаря археологи датують поховання кінцем V – першою половиною IV ст. до н.е.3, відносячи його до складу могильника одного із селищ у південній частині Великого укріплення Більського городища скіфської доби.

У похованні знайдені рештки чотирьох осіб: двох жінок і двох чоловіків. У даній праці ми приводимо результати дослідження черепу №1, що належав молодій жінці з цього поховання, кісткові залишки в якому були переміщені пізньосередньовічними грабіжниками. В цілому череп добре зберігся, порівняно з трьома іншими. За допомогою воску нами був реставрований лише один дефект в області правої скроневої та клиноподібної кісток, а також відновлена голівка виросткового відростку нижньої щелепи (також з правого боку).

Визначення статі

Стать цієї особи була визначена за особливістю будови черепа (рис.1;2). Так, зокрема, як це добре видно із наведених фотознімків, — кут гілок нижньої щелепи черепа є розгорнутим — 136°, що притаманне саме для жіночих черепів.

Про жіночу стать свідчать також помітний щелепний прогнатизм, загальна грацильність і м’якість ліній черепа, відсутність розвинутих горбистостей і шерехатостей — у місцях прикріплення м’язів, що властиве саме для чоловічих черепів. За жіночу стать свідчать також добра розвиненість і закругленість лобних горбів, що теж притаманне жіночим черепам. Соскоподібний відросток теж не є великим і достатньо розвинутим, як це переважно спостерігається у чоловічих черепів.

Визначення віку

Вік жінки був встановлений нами за станом зрощення черепних швів і станом стертості зубів.

Стан зарощення черепних швів, за Сімпсоном і Олів’є⁴, в балах:

Внутрішнє зарощення черепних швів:

1) Suturа согоnаlіs – 1
2) Suturа  sagittalis  –  2
3) Suturа  sphenofrontalis dехtга – 0
4) Suturа sphenofrontalis sinistra – 0
5) Suturа lambdoidea  dехtга – 1
6) Suturа lambdoidea sinistra  -1

Зовнішнє зарощення черепних швів:

1) Suturа согоnаlіs – 1
2) Suturа  sagittalis  –  3
3) Suturа  sphenofrontalis dехtга – 0
4) Suturа sphenofrontalis sinistra – 0
5) Suturа lambdoidea  dехtга – 1
6) Suturа lambdoidea sinistra  -1.

Такий стан зарощення черепних швів відповідає вікові 20-30 років. Метопічний шов. як це видно на фото (рис.1), зовні виглядає незарощеним повністю. В нормі він заростає до 30 років, а дві нижні його частини – взагалі – близько 8 років.

Такий стан незарощеності цього шва часто трапляється на кістках стародавніх людей, що, імовірно, пов’язане з посмертною деструкцією кістки, при неповній зарощеності метопічного шва. Отже, найбільш вірогідний вік для цієї жінки — 20-30 років, ближче до першої цифри.

За життя у жінки збереглися всі зуби. Про це свідчать цілі альвеолярні луночки зубів, що відсутні, а також відсутність навіть початку редукції на обох щелепах. Все це вказує на молодий вік цієї людини.

Наявний стан зубів відображає зубна формула:

07650300 00345670
87604321 12345678.

Вік, за зубами, нами встановлено з використанням методики М.М.Герасимова (табл.1).

Таблиця 1: Ступінь руйнації зубів верхньої щелепи, за М.М. Герасимовим5.

Таким чином, ступінь збереженості зубів відповідає стану облітерації черепних швів.
Отже, молодій жінці з поховання у кургані №2/1994 р. було від 20 до 30 років віку, радше близько 25.

Таблиця 2. Дані краніометричного дослідження жінки з поховання кургану № 2/1994 р. Більського курганного некрополю «Б».

Череп було обстежено за новою, більш розширеною методикою, що запропонована Г.В.Лебединською для програми комплектного дослідження і діагностування черепа перед антропологічною пластичною реконструкцією.

Крім звичайних антропологічних ознак і діаметрів, що використовувались традиційно при краніологічному вивченні черепа, до цієї програми введені деякі важливі описальні ознаки, що використовуються для процесу побудови реконструкції, а також у криміналістиці6. Головні краніометричні проміри, а також описальні ознаки досліджуваного черепа зведені до таблиці 2.

Краніологічна характеристика досліджуваного черепа

Як видно із даних таблиці, череп доліхокранний, дуже видовжений, але середній за шириною, з достатню широким лобом. Обличчя у цієї жінки тонке, трохи видовжене, особливо це помітно в його верхній частині.

Очниці середні за вказівником, але тяжіють за формою, до, так званої, високої очниці, властивої південним європеоїдам та слов’янам, за М.М.Герасимовим7. Ніс вузький, що справляє враження збільшення його довжини.

Нижня щелепа трохи важка, але має заокругленість в лініях нижнього краю, що надає їй досить витонченого вигляду, та гармонійно поєднується із заокругленими формами верхньої частини обличчя.

Збудувавши графічну реконструкцію обличчя за черепом, ми зауважимо, що лице цієї жінки поєднує в собі расові особливості двох великих гілок великої білої раси. З одного боку, великі величини краніометричних ознак перевершують аналогічні величини у серіях жіночих черепів скіфів8.

Треба додати, що вони перевершують також типові розміри жіночих черепів і в слов’янських серіях9, крім, хіба що, окремих винятків10. Найбільш близькі величини до значень краніометричних параметрів черепа цієї жінки ми знахо¬димо або у серіях степових племен України доби бронзи (зрубної11 та представників білозірської культур доби пізньої бронзи з могильника поблизу с. Чернянка)12, або у північноєвропейських племен доби неоліту13 і залізного віку14.

Разом із тим, ці великі краніометричні параметри комбінуються між собою у співвідношеннях, що властиві для південних європеоїдів (за вказівниками і пропорціями скелету обличчя, зокрема верхньолицевому, загальнолицевому та орбітному вказівникам череп цієї жінки дійсно наближається до скіфських серій).

А ширина носу у цієї жінки менша навіть, ніж у черепів із скіфських серій, що, безсумнівно, вказує на тонкість і грацильність ліній середньої частини обличчя притаманну саме південним європеоїдам.

Цікавим є й те, що зовнішнє зображення обличчя, із пропорціями, властивими як для цієї жінки, так і, загалом, для південних європеоїдів, ми знаходимо на зразках кам’яної скульптури Гандхари у Північно-Західній Індії (рис.5-6)15.

Отже, отримана вперше графічна реконструкція зовнішнього вигляду жінки-мешканки Більського городища у Середньому Поворсклі, напевне, буде спонукати дослідників до наступного антропологічного вивчення місцевої спільноти доби раннього залізного віку і порівняння антропологічних даних з краніологічними серіями Північно-Західної Індії, з метою перевірки виявленого факту, встановлення або випадковості, або певної закономірності цієї подібності зовнішнього вигляду.

Література

1. Супруненко О.Б. Розкопки Більського курганного не¬крополю «Б» // Більське городище в контексті вивчення пам’я¬ток раннього залізного віку Європи. — Полтава: Археологія, 1996. — С.88-120.
2.Там само. —СІ 11-114.
3.Там само, — С.117.
4. Алексеев В.П, Дебец Г.Ф. Определение пола и возраста по черепу // Краниометрия: Методика антропологических исследований. — Москва: Наука, 1964. – С.37-38.
5. Там само. — С.38.
6. Лебединская  Г.В. Программа описання черепа//Реконструкция лица по черепу: Методическое руководство. — Моск¬ва: Сгарьй Сад, 1998. —- С.83-94.
7. Герасимов М.М. Строение глаз // Основи восстановления лица по черепу. — Москва: Сов. наука, 1949. — С.38-39.
8. Кондукторова Т.С. Скифы сарматского времени («поздние скифы») // Антропология древнего населення Украины. — Москва, 1971. — С62-63.
9. Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян. — Моск¬ва: Изд-во МГУ, 1973.
10.Дяченко В.Д., Покас П.М., Сухобоков О.В. Древнерусское население Левобережной Украины (по материалам мо¬гильника у с. Каменное) // Антропологические данных  о составе  древнего населення на территории Украины. — Киев: Наук, думка, 1984. — С.8-9.
11.Круц С.И.Физический тип населення поздней бронзы.
Срубная культура// Палеоантропологические исследования
степного Приднепровья. — Киев: Наук. думка, 1984. — С.62-65.
12.Там само. — С.71-75.
13. Steinberger M. Das Grabfeld von Vasterbjers aus Gotland. – Stockholm, 1943.
14. Steffensen J. The physical anthropology of the Vikings// The  Journal of the Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland. – London, 1953.- V.83.-P.1, 86-87.
15.Пугаченкова Г.А. Скульптура Гандхары: Образць  и темы // Искусство Гандхары. — Москва: Искусство, 1982. —    С.44, 56.

Горбенко С.А.

КРАНИОМЕТРИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ И ГРАФИЧЕСКАЯ РЕКОНСТРУКЦИЯ ПО ЧЕРЕПУ ИЗ ПОГРЕБЕНИЯ ЖЕНЩИНЬІ СКИФСКОГО ВРЕМЕНИ БЕЛЬСКОГО КУРГАННОГО НЕКРОПОЛЯ «<Б»

Резюме

Публикуется  графическая реконструкция (анфас) по че­репу женщины  из погребения конца V – IV вв. до н.э. кургана № 2/1994 г. Бельского некрополя “Б”, исследованного в южной части Большого укрепления  Бельского  городища в Среднем Поворсклье на Полтавщине.

Уникальность черепа погре­бенной заключаетcя в наличии как признаков, характерных для представителей северных европеоидов, так и специфических черт, присущих представителям южной ветви большой европейской рассы. Данная работа являетея первой реконструкцией внешнего облика жителей протогородского центра в составе ворсклинского локального варианта культури левобережного лесостепного населення скифского  времени.

SUMMARY

S.A. Gorbenko.

THE CRANIOMETRIC EXAMINATION AND THE GRAPHIC RECONSTRUC­TION OF THE WOMAN’S HEAD, ACCORDING WITH HER SKULL, OF THE SCYTHIAN TIME FROM THE BELSK BURIAL MOUNDS’ NECROPOLIS “B” .

Here is published a graphic recon­struction (enface) of the woman’s head (according with her skull) from the burial of the late V-IV B.C., the burial mound N22/1994 of the Belsk’s Necropolis “B”, examined in the south part of the Big for­tification of the Belsk’s Gorodische in the middle flow of the river Vorskla in the Poltava’s Region. The unique feature of he skull is the complex of features which ire typical for the north Europeans, as veil as, from another hand, there are some of the typical features of the south branch of the Big European Race. This is  the first reconstruction work of a countenance of inhabitants of the huge proto-urban centre in the structure of the Vorskla’s local variant on the Left bank of the river Dnieper, the forest-steppe area aborigines of the Scythian Time.

Сообщение The Craniometric Examination And The Graphic Reconstruction Of The Woman’s Head, According With Her Skull, Of The Scythian Time From The Belsk Burial Mounds’ Necropolis «B» появились сначала на SAGOR.

© Кандидат биологических наук Г. ЛЕБЕДИНСКАЯ

Человек из далекого прошлого

/ НАУКА. МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ/ №8, 1998 год/НАУКА И ЖИЗНЬ / Архив журнала «НАУКА И ЖИЗНЬ» / Наука на марше / Наука. Поиск истины/
http://www.nkj.ru/archive/articles/11164/

В 1950 году в Институте этнографии Академии наук СССР (ныне Институт этнологии и антропологии РАН) была открыта Лаборатория антропологической реконструкции. Это ознаменовало и фактическую дату становления российской школы антропологической реконструкции, создателем которой стал Михаил Михайлович Герасимов (1907-1970).

“Наука и жизнь” неоднократно писала об этих удивительных работах. Сам М. М. Герасимов рассказал о них читателям нашего журнала в статье “Возвращение из прошлого” (см. “Наука и жизнь” № 6, 1964 г.).

Во многих музеях, включая Музей человека в Париже, хранятся портреты безымянных древних людей, а также изображения известных исторических личностей, воссозданные М. М. Герасимовым. После его смерти начатое им дело продолжила его ученица Галина Вячеславовна Лебединская. Под ее руководством ведутся новые исследования взаимосвязей между признаками лица и строением черепа.

Научные разработки самой Галины Вячеславовны и ее учеников как в антропологии, так и в области судебной медицины, где метод применяется для идентификации личности по черепу, стали значимым вкладом в практическое усовершенствование метода и в его более углубленное научное обоснование.

Cкульптурные портреты людей, живших сотни, тысячи лет назад… Когда-то это казалось фантастикой. Однако создание человеческого лица по останкам, по черепу сегодня есть четко разработанный, научный метод.

Реконструкция внешнего облика человека – это долгий и кропотливый процесс, требующий не только владения приемами метода, но и детальных знаний анатомии и антропологии, большой наблюдательности и опыта работы.

Антропологическая реконструкция в ее современном виде обладает реальными возможностями послужить решению одной из насущных проблем физической антропологии – выявлению взаимосвязи между костной основой и мягкими покровами лица.

Прежде всего реставрируют череп, восстанавливая утраченные части. Затем делаются обводы черепа, измерения и чертежи, записывается каждая тонкая его деталь.

После чего на самом черепе или на его копии из твердого пластилина восстанавливаются жевательные мышцы, формирующие овал лица. Ориентиром в данном случае является рельеф черепа на местах начала и прикрепления указанных мышц.

Следующий этап: на поверхность черепа наносится тонкая сетка гребней, высота которых соответствует толщине мягких покровов на том или ином участке лица. (Существует таблица толщины мягких тканей, разработанная в результате исследований, проведенных на ныне живущих людях с помощью специальных методик.) Ячейки между гребнями заполняются, и таким образом моделируется поверхность лица.

Наиболее сложно восстановить глаза, нос и рот. Глубина глазниц и форма их краев позволяют правильно поставить глазное яблоко и определить форму век. На положение внутреннего и наружного углов глаза указывают места прикрепления внутренней и наружной связок век. Эти связки оставляют на поверхности черепа со стороны носа маленькую площадочку, а с наружной стороны – бугорок. Брови располагаются между верхним краем глазницы и так называемыми надбровными дугами.

Спинка носа не на всем своем протяжении имеет костную основу. Часть ее состоит из хрящей, которые не сохраняются. Но и эту часть носа можно восстановить на основании формы краев носового отверстия черепа. Высота крыльев носа определяется по высоте расположения так называемого раковинного гребня, находящегося у самого края носового отверстия.

Высота коронок первых резцов соответствует высоте окрашенной части губы. Ширина рта определяется расстоянием между вторыми малыми коренными зубами.

Пока еще не найдены соответствия между формой ушной раковины и формой черепа на данном участке, но определить размер и оттопыренность ушей возможно.

Прическа воспроизводится условно, помимо, конечно, тех случаев, когда археологи или историки на основании своих данных могут предоставить конкретные сведения. То же следует сказать и о реконструкции одежды.

Так постепенно, из глубины веков, возникают лица людей, живших в далекие от нас времена.

***

Школа профессора Герасимова продолжает функционировать и после его смерти. Появились и новые ученики, желающие освоить метод. Прежде всего следует назвать Леонида Теодоровича Яблонского. Он работал в лаборатории еще при жизни Михаила Михайловича Герасимова, но так случилось, что свою первую работу ему пришлось выполнить уже под моим руководством.

Затем в стенах лаборатории появился тогда еще студент Московского медицинского института Сергей Алексеевич Никитин, работы которого по реконструкции внешнего облика царской семьи и целый ряд других интересных реконструкций ныне широко известны. Работали у нас доктор Елена Зламалова – антрополог из Чехии, Сергей Горбенко – анатом из Украины.

Особенно хочется упомянуть и о нашем бывшем аспиранте Хосе Висенте Родригосе Куэнка, освоившем в полной мере метод реконструкции. Он уехал в Колумбию и неизменно продолжал присылать на проверку свои графические реконструкции. В настоящее время Родригес работает директором лаборатории физической антропологии при отделе гуманитарного факультета Национального университета в Боготе и продолжает работы по реконструкции лица по черепу, используя метод Герасимова.

В начале 80-х годов состав лаборатории пополнился новыми молодыми кадрами. В нее вошли Татьяна Сергеевна Балуева, Елизавета Валентиновна Веселовская, Ольга Михайловна Григорьева, Марина Львовна Бутовская и Александр Петрович Пестряков.

Стало также очевидным, что для дальнейших исследований нужно искать пути, позволяющие получить массовый материал, достаточный для проведения статистического анализа. Прежде всего это касалось толщины мягких покровов на различных точках лица. Тех сведений, которыми располагал М. М. Герасимов, было далеко не достаточно.

Они были получены на анатомическом материале, где имели место посмертные изменения тканей, а также их смещение относительно костной основы. Это искажало истинную картину. Рентгенологические исследования в этом отношении не могли дать полной картины толщины мягких покровов в различных точках лица.

Было решено попробовать применить метод ультразвуковой эхолокации и тем самым перейти на исследования толщины мягких тканей на живых людях. Предварительно провели серию измерений на умерших с помощью специально изготовленной судебно-медицинским экспертом С. А. Никитиным градуированной иглы. В тех же точках брались размеры эхолокатором. Точность оказалась вполне удовлетворительной. Первые работы в этом направлении убедили в необходимости дальнейшего сбора материала для изучения различных групп населения.

Научный сотрудник Лаборатории антропологической реконструкции Елизавета Валентиновна Веселовская продолжила эту работу. Ею обследованы девять различных групп населения. Полученный материал позволил провести необходимые статистические анализы.

В то же время совместно с А. А. Зубовым и И. М. Золотаревой, при участии сотрудников лаборатории аэрофотометодов географического факультета МГУ был предпринят еще один интересный, на наш взгляд, опыт использования так называемой ближней стереофотограмметрии как бесконтактного способа исследования в антропологии и антропологической реконструкции.

После обработки полученного материала мы пришли к выводу, что перспективы применения близкой стереофотограмметрии чрезвычайно широки и многогранны. Кстати, открывается возможность изучить горизонтальную профилировку лица на любом его уровне, что особенно интересно в сочетании с ультразвуковым эхозондированием.

На той же основе был произведен и опыт создания объемной реконструкции с помощью ЭВМ по предложению заведующего кафедрой систем автоматизации проектирования и технологии роботизированного производства Алтайского политехнического института имени И. И. Ползунова Л. А. Козлова. Первые результаты были вполне удовлетворительными. К большому сожалению, дальнейшие разработки чрезвычайно усложнились из-за отсутствия постоянных контактов.

Не прекращалось наше сотрудничество и с Экспертно-криминалистическим центром. Совместно разработано методическое пособие реконструкции лица по черепу комбинационно-графическим методом с применением комплекса рисунков.

Для получения массового материала, выявляющего соотношение между признаками лица и соответствующими костными структурами мною была составлена программа исследований лиц живых людей. Большую помощь в этом деле оказал пальпаторно-маркировочный метод. Он заключается в том, что исследователь прощупывает пальцами на лице человека альвеолярные возвышения клыков и отмечает их точками – гримерной палочкой. Поставленные точки позволяют точно и просто определить нужные размеры.

Сбор материала для проверки возможностей исследований в этом направлении был осуществлен Т. С. Балуевой и Е. В. Веселовской по семи этнотерриториальным группам населения. Для этого были организованы экспедиции, проводимые по программе физической антропологии.

***

Сейчас коллекция лаборатории по праву является богатейшей в мире – в ее составе более 300 экспонатов. Один из разделов посвящен различным этапам эволюции человека. Он включает скульптурные портреты представителей очень ранних этапов антропогенеза, таких, как рамапитек (Венгрия), африканские австралопитеки.

Изображение питекантропов (архантропов) – это находки из самых различных мест: Араго (Франция), Кооби-Фора (Восточная Африка), Сангиран XVII (Восточная Азия).

Есть скульптурные портреты неандертальцев (палеоантропов) из Европы и Азии. Не меньший интерес вызывают и портреты двух подростков, парное погребение которых было обнаружено при раскопках позднепалеолитической стоянки. Она находится примерно в 100 километрах к северо-востоку от Москвы, на берегу ручья Сунгирь. То были охотники на мамонтов, которые жили здесь 25000 лет тому назад.

В коллекции лаборатории богато представлены скульптурные и графические портреты людей, населявших в различные исторические эпохи обширные пространства Евразии: скифы, сарматы, гунны, славяне.

Отдельно хочу упомянуть портрет молодой женщины, выполненный по черепу мумии скифского времени и относящийся к V веку до н. э. Это уникальное погребение было обнаружено в 1993 году на Южном Алтае.

Пополнилась коллекция и в результате проводимых в настоящее время археологических работ в Москве.

Завершают галерею документальные портреты ряда исторических и культурных деятелей прошлого, чьи рисованные изображения не сохранило нам время. Это киевский князь Ярослав Мудрый, князь владимирский Андрей Боголюбский, царь Иван Грозный, его сын царь Федор, великий средневековый полководец и государственный деятель Средней Азии Тимур, внук Тимура, известный астроном Улугбек, адмирал Ф. Ф. Ушаков, первый исследователь Камчатки С. П. Крашенинников и другие.

Российская школа антропологической реконструкции (восстановление лица по черепу) существует уже около 50 лет. Сотрудники лаборатории при Институте этнологии и антропологии РАН, созданной профессором М. М. Герасимовым, провели около 300 реконструкций. Работы ученых приблизили к нам далекое прошлое.

Мы можем представить себе, как выглядели предки современных славян, жившие несколько столетий назад, и представители Абашевской культуры из II тысячелетия до н. э. Абашевцами этот народ назвали условно, по первому кургану, раскопанному в 1925 году близ села Абашево в Чувашии. Жили абашевцы в лесах Среднего Поволжья и в Приуралье. Мы видим изображение абашевца-кузнеца, который был похоронен со всеми профессиональными принадлежностями, рядом с ним – воин.

Близ города Владимира была раскопана стоянка позднепалеолитических людей, живших около 25 тысяч лет назад. Вы видите их скульптурные портреты: мужчина, девочка и мальчик.

Меняются сложившиеся представления о внешнем облике некоторых народов. Глаза скифов, например, не были раскосыми, как считал поэт.

Из небытия появились лица людей, живших в Киргизии в то время, когда началось массовое продвижение кочевников -гуннов на запад.

Воспроизведен и облик воина-половца, с которым, возможно, встречался киевский князь Игорь.

Сообщение A man from a distant past появились сначала на SAGOR.

© Валентин ПОСУХОВ

Невідоме туристам диво

Свого часу «Полтавський вісник» звернувся до своїх читачів із проханням визначити сім див, якими могла 6 похвалитися Полтавщина.

І першим з таких див було назване Більськє городище – давнє місто VІІ-ІІІ ст. до нашої ери. Від нього залишилися високі й довгі вали, які й нині вражають своїми розмірами і мажуть бути неабиякою туристською принадою нашого краю.

Благодійний фонд «Гелон», Полтавський медіа-клуб запросили бажаючих істориків і краєзнавців узяти участь у засіданні «круглого столу», де обговорити проблеми використання туристських родзинок Більського городища.

Запрошені, до речі, досить активно відгукнулися. Президент фонду Володимир Бідуха, голова наглядової ради Юрій Погода наголосили, що своїм завданням ця громадська організація вважає привернення уваги державних органів і громадськості до проблем цієї пам’ятки археології, координацію зусиль для її використання в патріотичному вихованні, перетворення в туристську перлину краю.

З цією метою вдалося провести кілька нарад із представниками зацікавлених установ і організацій. За поданням фонду турадміністрація України включила проект «Більськє городище» до нових перспективних маршрутів. За підтримки Інституту археології здійснено подання матеріалів до ЮНЕСКО про включення цієї археологічної пам’ятки до Списку всесвітньої спадщини.

Про необхідність тісніших контактів фонду з археологами наголосили кандидат історичних наук викладач педуніверситету Петро Гавриш, завідуюча відділом археології Полтавського краєзнавчого музею Любов Лугова.

Приміром, неясно, що мається на увазі під пропозиціями фонду перетворити Більськє городище на національний парк України, організувати там музей під відкритим небом.

Співробітник Інституту археології Національної академії наук України Лариса Віноградська зазначила, що не варто акцентувати на тому, що Більськє городище — унікальна пам’ятка сивої давнини.

Схожі городища — Трахтемирівське, Мотронинське та інші — є і в Київській, і Черкаській областях. Особлива цінність Більського в тому, що воно найкраще досліджене.

Історик Віра Жук застерегла: недоцільно однозначно пропагувати, що Більськє городище — то згадане Геродотом скіфське місто Гелон. А тим паче називати його столицею Скіфії, як це фігурує у деяких друкованих матеріалах фонду. Чимало археологів не поділяють такої гіпотези професора Б.А.Шрамка і розташовують це місто в Подонні.

Слушне зауваження. Автор цих рядків досліджував назви річок і струмків у місцевості довкола Більська і дійшов висновку, що там простежуються фінно-угорські, індоєвропейські, балтослов’янські, слов’янські, гідроніми, але немає іранських. Себто скіфи (гелони), сармати, алани та інші племена, які розмовляли мовами цієї групи, ні тут, ні взагалі на Полтавщині масово тривалий час не жили.

Схоже, що має рацію індолог Степан Наливайко, який стверджує, що цю територію займали нащадки Індоєвррпейців-аріїв — згадане у відомому індійському епосі «Махабхараті» (він складався у Х-VІІІ ст. до н. е.) плем’я сувірів, знайоме нам як літописні сіверяни.

Як бачимо, ясності щодо того, хто ж саме споруджував городище, немає. Вчені сходяться на думці, що це було корінне місцеве населення. Академічні дискусії про це можуть тривати довго. Але, думається, вони не повинні заважати практичним крокам до створення масового туристського маршруту до цієї визначної археологічної пам’ятки.

Який у нас взагалі туристський потенціал, на який варто було б розраховувати? Хтозна. Це повинні були б знати в обласному управлінні з питань фізичної культури, спорту і туризму.

Але його представники чомусь не захотіли брати участь у цьому засіданні. З нашого погляду, чимало бажаючих поглянути на таку цікаву пам’ятку може бути в санаторіях Миргорода, у ближніх здравницях «Сосновий бір», «Псел» і т.п.

Не кажучи вже про туристські потоки учнів і студентів із Полтави, Кременчука. Але ж у всіх цих місцях необхідно було б провести відповідну організаторську і рекламну роботу, в Більську уточнити маршрут, визначити механізм, щоб певна частка прибутків від туристської діяльності діставалась не лише перевізникам і турфірмам, а й селу.

Думається, в наш час нескладно було б виготовити й деякі сувеніри, які могли б купувати туристи. Наприклад, додрукувати тиражі популярних книг про городище (вони вже є), виготовити набір фотолистівок із місцевими краєвидами.

Гадаємо, попитом користувався б талісман, на якому був би портрет Білянки — місцевої жительки V ст. до н.е., зображення якої відновив антрополог-полтавець Сергій Горбенко.

Можна було б виготовити копії горщиків, амфор, статуеток, викопаних археологами на городищі, їх теж охоче купували б. Але всі ці й інші сувеніри повинен хтось замовити, заплатити за них виробникам, а потім налагодити їх реалізацію. Хто це мусить робити? Подібні запитання зависають у повітрі. Причетні до туризму установи й організації лише розводять руками:

«То не наша функція…»

Точнісінько так зависає в повітрі і справедливе обурення, висловлене колишнім головою Більської сільради, нині віце-президентом фонду Іваном Москаленком:

«Вже скільки років розкопують городище наші археологи, а тепер до них додалися ще й німецькі, а з їхніх знахідок у Більську немає нічогісінько. На жаль, у місцевих господарників, селян спостерігається недбайливе ставлення до цієї визначної пам’ятки нашої сивої історії. За останні десятиліття чимало давніх могил зникло, часто поля і городи орють під самісінькими валами, не дотримуючись вимог про охоронну зону. Коли ми спробували притягти до відповідальності декого з порушників, то прокуратура відмовилася це зробити. Виявляється, немає належної технічної документації, де були б відображені вали, могили і їхні охоронні зони».

Звісно ж, у виступах лунали традиційні нарікання на те, що немає коштів і їх не виділяють. Це проблема вічна, і, мабуть, такі скарги звучали на городищі ще й у V ст. до нашої ери. Але дещо ж можна зробити навіть із незначним фінансуванням. Наприклад, спорудити символічне давнє капище, де могли б зупинятися автобуси, а туристи — фотографуватися.

Збудувати типову хату давніх жителів городища: мазанку чи зрубну дерев’яну конструкцію. Думається, в Будинку культури чи в якомусь іншому приміщенні села могла б знайтися кімната, де зберігалися хоча б деякі, найпоширеніші, знахідки з розкопок на городищі, фотознімки, муляжі, щоб можна було хоча б що-небудь показати туристам. Для створення таких об’єктів не потрібні сотні тисяч гривень, вистачило б і максимум двох десятків тисяч.

Дещо обнадійливішими були виступи на засіданні депутата облради Івана Балюка, начальника обласного управління культури Івана Глизя і заступника голови обласної ради Володимира Марченка.

Вони зазначили, що ведеться розробка обласної програми збереження пам’яток минулого, де велика увага приділяється і Більському городищу. Є надії, що для реалізації її з наступного року обласна рада зможе виділити деякі кошти.

«Будемо сподіватись. Але й не сидіти, склавши руки, а робити все, що кожен у змозі, для збереження пам’яток минулого, пропаганди їх серед нашого люду», — на такій думці насамкінець зійшлися учасники «круглого столу».

(Газета “Полтавський вісник”, 30 липня 2004 р.)

Сообщение A miracle unknown to tourists появились сначала на SAGOR.

© Зоряна ІЛЕНКО

Таємна скринька Пастернака

Section: Médias sur le Serguei A. Gorbenko
Дата: 18.01.2012
Автор: Serguei A.Gorbenko

Сообщение Pasternak’s Secret Box появились сначала на SAGOR.

© НАТАЛЬЯ БАРБИЕР

Здесь скифский дух

14.08.1998, Труд Тирасполь

АНТРОПОЛОГ ИЗ ПОЛТАВЫ СЕРГЕЙ ГОРБЕНКО РЕКОНСТРУИРОВАЛ ОБЛИК СКИФСКОГО ЦАРЯ, ПРАВИВШЕГО В КОНЦЕ ТРЕТЬЕГО – НАЧАЛЕ ВТОРОГО СТОЛЕТИЯ ДО НАШЕЙ ЭРЫ. И ДАЖЕ ОПИСАЛ ЕГО ХАРАКТЕР. РАБОТА В МИРОВОЙ ПРАКТИКЕ УНИКАЛЬНАЯ. ОНА СТАЛА ВОЗМОЖНОЙ БЛАГОДАРЯ ОТКРЫТИЮ ТИРАСПОЛЬСКИХ АРХЕОЛОГОВ.

Начиналось все довольно странно. Аспирант тираспольского университета имени Шевченко Игорь Четвериков заснул в автобусе (Игорь утверждает, что до этого никогда не спал в транспорте) и проехал нужную остановку. К месту следования решил вернуться пешком, “срезая” путь через поле у села Глинное Слободзейского района Молдавии. И по пути обнаружил под ногами амфорные черепки.

В том, что они весьма древнего происхождения, молодой археолог ошибиться не мог Но откуда они взялись? Стал расспрашивать местных стариков. Те и рассказали, что здесь раньше были виноградники.

После них провели глубокую вспашку, и вообще, сообщили старожилы, тут когда-то турок хоронили. Оказалось, что и скифов тоже. Но выяснилось это значительно позже – когда раскопки развернули в полную силу…

Сперва поиск вели на свой страх и риск сотрудники лаборатории археологии университета. Позже к ним подключились ученые из Кишинева, Киева, Бухареста, других городов. Первый пробный раскоп удачи не принес.

Углубились на три метра, но так ничего и не нашли. Уже когда наводили после себя порядок (неписаный закон археологов: даже если потерпел неудачу, пустых ям за собой не оставляй), Валентин Краснов, тогда еще студент- первокурсник вывернул лопатой древний череп. Но до встречи со скифским царем оставалось еще почти два года каторжного труда.

– К тому времени мы “взяли” уже тринадцать курганов, – говорит Игорь Четвериков. – Среди них – захоронения женщины-воина, мальчика-шамана, несколько обычных погребений. Все это было достаточно интересно, но, тем не менее, вполне традиционно для этих мест.

Очередной квадрат – он и принес сенсацию – заложили со стороной восемь метров. Работу, как всегда, вели вручную, слой за слоем вскрывая и поднимая наверх тяжелую землю. Пройдя два метра, поняли, что имеют дело со скифской катакомбой, о чем свидетельствовала характерная обмазка стен жидкой глиной (своеобразная штукатурка) входного колодца и сети коридоров.

Погребальную камеру обнаружили, когда “вгрызлись” в недра земли на шесть метров. Стало ясно, что здесь захоронен не простой человек, ибо катакомб такой глубины в Молдавии еще не встречали.

Поражала размером и сама камера – площадью около двенадцати квадратных метров с куполообразным сводом. В ней, словно в подземном храме, могли поместиться человек сорок.

Еще до того, как дошли до камеры, поняли, что их уже опередили “профессионалы” минувших веков – грабители, которые по высоте кургана (визитной карточке его обитателя) вычислили знатное, следовательно и богатое, захоронение.

Тревожить мертвых негоже во все времена. Поэтому грабители, о чем свидетельствует немало следов, нервничали. В спешке, ломая высохшие к тому времени кости вождя, они стащили с него царское облачение, золотую гривну, другие украшения. Некоторые предметы, видимо, чтобы лучше рассмотреть, выносили в колодец, непонадобившиеся там и бросали, оставив кое-что и археологам.

Грабители отшвырнули череп, а сверху набросали шалашиком обломки костей. Благодаря этому, считают специалисты, он и сохранился.

В том, что это был царь, сомнений уже нет. Воссозданный по останкам антропологом Горбенко облик наглядно подтвердил это.

По зубам определили и возраст царя – ближе к шестидесяти годам. Учитывая скифский образ жизни, выходит, что смерть застала его в глубокой старости.

Необычайно мощное телосложение. Очень высок – один метр девяносто сантиметров. Лет в тридцать получил тяжелейшее ранение – позвоночник был разрублен мечом или боевым топором.

Но он не только выжил, а и до конца дней своих оставался в седле, о чем свидетельствуют мощный рельеф берцовых мышц на внутренней стороне бедер, характерный для всадников. Ранение, однако, не прошло без следа – два позвонка срослись, образовав выступ с кулак величиной. Царь, скорее всего, страдал сильными болями в спине и, возможно, головы.

Следы нескольких ударов на черепе свидетельствуют, какую полную опасностей жизнь вел этот человек. Перебитый нос придал ему на воспроизведенном портрете еще больше мужественности.

Благородное лицо, высокий лоб, тонкие черты, длинные волосы – все говорит об аристократическом происхождении. В скульптуре Горбенко улавливается поразительное сходство с внешностью скифского царя Скилура, правившего во втором веке до нашей эры.

Его погребение было обнаружено в мавзолее “Неапольский” в Симферополе. Тираспольские археологи не исключают, что обнаружили захоронение деда Скилура – и родственное сходство прослеживается, и время смерти подтверждает гипотезу.

А захоронен царь был в период между 201 и 194 годами до нашей эры. Дату погребения определили благодаря останкам двух амфор, обнаруженных в камере. Большая, десятилитровая была тщательно закупорена колпачком из Родоса, трехлитровая – косским. На ручках четко видны клейма греческих мастеров, а их квалификация уже&nbsnbsp;подробно разработана. Кстати, на дне малой амфоры сохранился сгусток вина.

Уже в ходе раскопок выяснилось, что на тридцатигектарном поле, сплошь усыпанном скифскими курганами, в разные времена располагалось семь кладбищ – поистине город мертвых. Есть предположение, что здесь скрыта еще одна могила, до которой грабители не добрались, – просто не догадались копнуть глубже.

Ученые надеются, что их ждет встреча со скифской царицей, – в традициях этого народа было класть мужа к жене, умершей раньше.

Возраст царя дает основание рассчитывать, что версия эта найдет свое подтверждение. Подождем до осени.

ТИРАСПОЛЬ.

14.08.1998, Труд

Сообщение Here the Scythian spirit появились сначала на SAGOR.